Матвій БОБАЛЬ: «Клубу не вистачає стабільності»

Матвій Бобаль закінчив перше коло чемпіонату на першому місці в списку бомбардирів. Воно й не дивно - Матвій Матвійович (дідусь - теж Матвій) забиває, практично в кожному матчі (12 м'ячів у 13 матчах).

Тричі в одну річку...

-Матвію, ви втретє у своїй кар'єрі граєте за «Закарпаття». Чи можна це пришестя вже назвати найуспішнішим?
-З огляду на мою результативність, я справді вважаю це моє пришестя найуспішнішим. Дві попередні спроби заграти в Ужгороді були не такими вдалими - мабуть, через молодість та брак необхідного досвіду я мало забивав. Нині ситуація змінилася на краще, значно на краще.

-Окремою сторінкою у вашому житті був «Ігросервіс», за який ви зіграли ледь не сто матчів (97) та забили 56 м'ячів. Чи такі ж довготривалі у вас плани щодо «Закарпаття»?
-Насправді, хотілося би пограти і в сильнішій команді, аніж «Закарпаття». Нехай це прозвучить не в образу моєму нинішньому клубові, але прагнення прогресувати та спробувати свої сили на вищому рівні в мене є.

-Якби вже взимку до вас із добрими умовами звернувся один із клубів прем'єр-ліги, розглянули би пропозицію чи навідріз би відмовилися?
-(Навіть не дослухавши питання. - Авт.). Звісно, розглянув би! Із величезним задоволенням!

-Остання ваша спроба закріпитися в прем'єр-лізі в «Таврії» вийшла невдалою. За нинішнього тренера кримчан Петрова, гадаєте, чи отримали б шанс показати себе в усій красі?
-Гадаю, Валерій Павлович неодмінно надав би мені такий шанс. Я би довів, що Сергій Валентинович (Пучков. - Авт.) не мав слушності, коли тримав мене на лаві запасних.

-Про Пучкова вами сказано вже вдосталь, та все ж, можете щось додати?
-Чесно кажучи, мене уже стільки запитували про Пучкова, що не маю ні сил, ні бажання щось повторювати знову. Сказати можна багато чого хорошого і поганого. Хоча, хорошого я б навряд чи знайшов що сказати - його фактично немає, а поганого не говоритиму - це буде неправильно.

-Чи змогли би порівняти інфраструктуру своїх трьох кримських команд з ужгородською?
- І в Криму, і нині в Ужгороді умови створені досить непогані. В усякому разі тренувальні поля в «Закарпатті» на добротному рівні. Втім, у Криму з останнім було дещо краще та легше, адже там значно тепліше.

-Граючи за ужгородську команду, почуваєтеся, як удома, чи, можливо, встигли звикнути до кримського сонця, під промінням якого провели чимало сезонів?
-До Криму я й справді звик, адже жив та працював там упродовж семи років. Але в Ужгороді... що й казати: вдома й рідні стіни допомагають.

- Закінчилося перше коло чемпіонату в першій лізі. Які команди є головними конкурентами «Закарпаття» в боротьбі за підвищення у класі?
- «Чорноморець», «Львів» та «Олександрія». Можливо, алчевська «Сталь», якщо стабілізується ситуація в її клубі. За рівнем гри, в усякому разі, ці команди поруч із нашою - найсильніші.

-У цьому ж таки першому колі ваша команда програла цим фаворитам першості: і «Олександрії», і «Чорноморцю», і «Сталі» (останніх це принаймні нині стосується дуже відносно. - Авт.). У зв'язку з цим, як вважаєте, нинішнє «Закарпаття» спроможне було б гідно виступати на рівні прем'єр-ліги?
- Гадаю, було б досить тяжко, але ми старалися б.

-До списку команд, які перемогли «Закарпаття», потрапив «Енергетик». Які причини тієї поразки, на вашу думку?
- У Бурштині, зізнаюсь, я навіть і не зрозумів, що трапилося. Ми ніби й непогано грали, і все було до ладу, але пропустили два абсолютно нелогічні та незбагненні голи, й так і не змогли оговтатися після того. У Бурштині було досить тяжко відігратися після 0:2.

Про неанглійських уболівальників та найімпульсивнішого тренера

-Чого бракує «Закарпаттю», аби впевненіше почуватися в першій лізі?
-Стабільності клубу загалом.

-А в чому нині проявляється його нестабільність?
-Не хотілося б щось розповідати на цю тему. Зупинімося на сказаному - стабільності бракує в клубі абсолютно в усьому.

-Попри численні втрати очок ужгородців, команду від другого місця відділяють лише троє очок. Це відображає реальну силу клубу на цей час?
- Це однозначно не пік наших можливостей. Перед нами поставлено завдання вийти до прем'єр-ліги, і ми обов'язково робитимемо все, аби його виконати. Вважаю: все, що ми втратили в першому колі, повернемо собі вже в другому, і в кожному матчі гратимемо лише на перемогу.

-Журналісти з нетерпінням чекають кожної наступної прес-конференції Ігоря Гамули. Його поведінка в команді часто викликає у вас подив?
- Абсолютно не викликає. У кожного тренера існує свій стиль поведінки в роздягальні. Та й у нас там царює порядок. Прес-конференції - одна справа, але в команді все досить спокійно.

-Раніше доводилося зустрічати таких ексцентричних тренерів, як Гамула?
-Ні. В «Ігросервісі» працював із досить спокійним Сергієм Васильовичем Шевченком. Імпульсивнішим був Лутков, з яким я працював і в «Ігросервісі», і в «Кримтеплиці». Але найімпульсивніший - Ігор Гамула.

- В одному зі своїх інтерв'ю ви сказали, що не розумієте ужгородських уболівальників, які вигукують неприємні речі на адресу Ігоря Васильовича та гравців команди. Раніше доводилося бачити та чути подібне?
-Ніколи, тому й дивуюся! Якщо людина приходить на стадіон, то має вболівати за свою команду за будь-якого результату. Вболівальники, мабуть, дивляться чемпіонат Англії... Там, навіть якщо команда програє, вболівальники після фінального свистка аплодують їй стоячи.

-Той факт, що ви є найкращим бомбардиром не лише команди, а й усього чемпіонату, чи не тисне на вас ця ситуація?
-Я розумію, що нині від мене чекають дедалі більшого, адже на моїх плечах тепер більше відповідальності, але на мене це абсолютно не тисне. Я звик до праці, до того ж, мої голи - заслуга всієї команди: захисники обороняються, півзахисники виконують свою роботу, я ж маю забивати.

-Особисте завдання на нинішній сезон перед собою поставили?
- Так, хочу залишитися найкращим бомбардиром першої ліги.


Анатолій ВОЛКОВ, газета «Український футбол»