Ростислав ШТЫНЬ: «Все украинские клубы – банкроты»

Розмова зі співвласником компанії Gladio Sports Intelligence GmbH Ростиславом Штинем.

- Що насправді відбувається навколо Карпат? Їх купують чи не купують? То Лужний тренер, то Беззуб'як. То вже Лужний тренер усіх карпатівських тренерів.
- Можу лише сказати зі свого боку, про те, у чому я орієнтуюсь. Наша німецька компанія вела перемовини та консультації з футбольним клубом Карпати щодо співпраці, що мала на меті, перш за все, глибоке управління клубом.

З можливістю запрошувати західних інвесторів, з планом побудови стандартного європейського клубу, що працює, наче концерн - зі своєю філософією та стратегією.

- Що мається на увазі під глибоким управлінням?
- Існують різні форми, наприклад, коли є третя особа, що зацікавлена продуктом з яким вона може щось зробити. Вважаємо, що ми є цією третьою особою, яка знає, що з цим продуктом потрібно робити.

Всі історичні факти пов'язані з цим продуктом нас мало цікавлять. Ми до цього підходимо прагматично, сухо. Так і відбувалися консультації з ФК «Карпати».

Ми маємо своє розуміння того, як зробити клуб цікавим для людей, які приходять на стадіон, яким подобається не лише гра і біло-зелена форма, а щось більше. Клуб - це дух регіону. І цей дух слід створювати не за рахунок декларацій, а за рахунок конкретних дій, планування.

Я вважаю, що сьогодні на Карпати може приходити 30-40 тисяч вболівальників. Також вважаю, що у цьому регіоні може бути два-три клуби, і про це я ще говорив під час прес-конференції на тему побудови стадіону до Євро-2012.

Нічого не змінилося з того часу, коли ми пропонували проект об'єкту «Колізей», що тоді коштував максимум 120 мільйонів. Після того, як ми програли тендер, то Львів отримав стадіон («Арена Львів»), що вже зараз є ледве не руїною, його досі не здали в експлуатацію та коштував він більше трьохсот мільйонів. Що змінилося з тих часів, у чому ми помилялися?

- Тобто про купівлю ФК Карпати мова взагалі не йшла?
- Ні. Наша компанія не в змозі купити клуб. Ми займаємося маркетингом, консультаціями, співпрацюємо з різними інвестиційними групами, що мають дотичність до футбольної індустрії.

Ми орієнтуємося в українському ринку, розуміємо його і зацікавлені у нових проектах, зважаючи на те, що сьогодні Україна є цікавим об'єктом не лише з точи зору політики, але й бізнесу нового часу. Саме тому ми наважилися на такі кроки - на консультації та перемовини. Але ми ніколи не позиціонували себе покупцями ФК Карпати.

Можливо колись, згодом, ми б могли думали про так званий «м'який викуп», але перш, ніж капіталізувати клуб, його варто було б привести до ладу.

Здоровий глузд підказує, що жоден український клуб не можна купувати, бо там немає чого купувати. Усі вони, крім Динамо, Шахтаря і, можливо, Дніпра є банкротами, і не працюють як частина індустрії.

- Але звідки всі ці чутки, адже у ЗМІ переважно писали про купівлю клубу?
- Це питання рівня української журналістики. Я цього не можу і не буду коменувати. Це не моя справа. Але, наприклад, якщо в Німеччині «Кicker» про щось пише, то лише факти, які знає: доступ до реальної інформації, з першоджерел.

- Але перемовини з власником клубу ще тривають?
- Вони закінчилися. Ми до них вже ніколи не повертатимемося.

- Чому?
- У перемовинах люди домовляють або ні. Я розумію, що кожна людина має свій світогляд, має своє розуміння, але ми не можемо знайти порозуміння, бо наче з різних планет.