МОСКВІН: «Вірю лише в Бога і самого себе»

Футзальний сезон вийшов на фінішну пряму. Не так багато час залишилося до того моменту, коли інтрига щезне. Про заключні матчі чемпіонату «таймівці» розповідають часто, а тому щось нове почути важко. Сьогодні ми вирішили відволіктися від футзальних справ. Отож, Євген Москвін відверто не про спорт.

- Якби ви не стали футзалістом, чим би займалися? 
- Я закінчив політехнічний інститут. В мене є диплом інженера по холодильним устаткуванням. Мабуть, працюючи по фаху, міг би заробляти собі на прожиття.

- Цікавий фах обрали, чому вирішили стати інженером?
- В інститут я поступав на інший факультет. Подав документи на спеціальність будівництво мостів, але мені не вистачило балів, тому перевівся на холодильні устаткування. З мостами мав справу усе життя мій батько, він хотів аби син продовжив цю справу. Спершу він був розчарований тим, що я не реалізував його план, але тепер, я знаю достеменно, він не шкодує про це.

- В школі ви добре вчилися?
- Так, школу я закінчив без трійок. В моєму атестаті було лише п’ять «4», інші оцінки були найвищими.

- Які предмети були улюбленими?
- Дуже подобалася історія, зарубіжна література та географія. Про фізкультуру навіть не згадую, вона мені теж дуже подобалася (Сміється).

- Деякий час ви жили в Казахстані. Що подобалося в цій країні, а що ні?
- Я в Казахстані провів шкільні роки. Тоді мені в цій республіці усе подобалося. Усі жили дружно і весело. Поділу на національності не було. В моєму класі навчалися казахи, німці, білоруси й, навіть, корейці. Усі товаришували. Але після розпаду СРСР усе змінилося, дружба кудись зникла, почався поділ на національності. Тому в Казахстані стало не комфортно.

- Чим менталітет казахів відрізняється від українського?
- Казахи дуже товариська нація, свята відзначають в широкому колі, родинна в них, як одне ціле. В нас трохи інакше, люди живуть за принципом: «моя хата скраю, а що буде далі, побачимо». Але рівень життя в Україні значно вищий, аніж в Казахстані. В нас створено кращі умови для розвитку особистості. Після переїзду на батьківщину, склалося враження, що потрапив в по-справжньому цивілізовану країну. Гостював в Німеччині, так мені здається, що ми за рівнем розвитку цивілізації, десь на половину досягли рівня німців.

- Ви мешкаєте в Стрию, а працюєте у Львові. Тому багато часу змушенні проводити в автомобілі. Подобається їздити автівкою?
- Якщо потрібно подолати незначну відстань, то так. А далекі подорожі в автомобілі особливої радості не приносять. Справді, кожного дня автомобілем зі Стрия добираюся до Львова на тренування. Оскільки цього вимагає моя робота, навіть не помічаю часу проведеного в дорозі. Хоча, звісно, було б краще перед тренуванням і після нього більше відпочивати. Як не як, керування автомобілем – це навантаження. В нас водіїв багато недосвідчених і нахабних, як кажуть: «права купив, а їздити не купив».

- Свій перший автомобіль пам’ятаєте?
- Так, це була «Мазда 323», напівспортивний автомобіль. Автомобіль, як перше кохання – про нього пам’ятаєш усе життя. Моя «Мазда» була двох-дверною, із невеликим салоном. А моя сім’я не маленька, нас четверо, потрібно було більший автомобіль.

- В якій країні хотіли б побувати?
- Хочу відвідати острів Балі, що в Індонезії. Мої друзі показували фотографії, відео зняте на цьому острові. Дуже сподобалося. Поїздка на Балі не лише моя маленька мрія, а й усієї моєї сім’ї. Думаю, ми її обов’язково реалізуємо.

- Коли випадає вільна хвилина, чим займаєтеся?
- Відпочиваю разом із сім’єю. Не часто вдається провести час із рідними, а якщо є така можливість, то часто вибираємося на природу. Також полюбляє рибалку.

- Яку найбільшу рибу впіймали?
- В неділю, коли нам дали вихідний, спіймав коропа. Удома дружина його зважили - 4,5 кілограм. Були кілька по 2 кг. Як для аматора, яким себе вважаю, не поганий трофей.

- Ви забобонна людина?
- Колись вірив в забобони, не хочу казати в які саме. А зараз вірю лише в Бога і самого себе.

Sport.ua