ХЛІСТУНОВА: «Весь час перемагати просто неможливо»

До еліти ця тендітна симпатична білявка увірвалася настільки несподівано, що її перемога на чемпіонаті Європи 2006 року , певно , стала величезним сюрпризом навіть для неї самої. Проте і надалі в брасі Анна Хлістунова показувала настільки високі результати, що сумнівів ні в кого не залишалося: з нею необхідно рахуватися. І хоча останнім часом гучними успіхами дівчина не радувала, ми все ж сподіваємося на розкриття її здібностей і таланту саме на олімпійському Пекіні...

«Прагнутиму, щоби звучав Гімн України»

— Аню, як проходить підготовка до Олімпійських ігор? З яким настроєм готуєшся до них?
— Протягом цього року підготовка не припинялася ні на мить. Були дворазові щоденні тренування, причому не тільки плавальні, але й бігові. Дуже плідно попрацювали на зборах в Євпаторії, гадаю, допомогли мені й тренування за кордоном. Лише кілька днів тому, нарешті, отримала змогу побувати вдома.

— Саме за кордоном ти в основному й тренуєшся?
— Це справді так. Адже ні для кого не секрет, що в Україні басейнів мало. Тобто, якщо в тій же Польщі 200 басейнів, де можна тренуватися, то в нас їх усього 10, напевно. І то половина з них перебуває в аварійному стані, потрібна термінова реставрація. І, як ви самі розумієте, грошей на це нема. Тому нам постійно доводиться їхати за кордон, щоби працювати в нормальних умовах.

— А крім проблеми з басейнами, є ще якісь, пов'язані з підготовкою до Олімпіади?
— У принципі, ні. Ми не відчували турбот із грошима, гарним харчуванням...

— Як оцінюєш власні шанси у Пекіні? Чи ставиш перед собою завдання стати олімпійською чемпіонкою?
— Дуже важко сказати щось конкретне, адже конкуренція у моєму виді дуже висока. Сильно пливуть австралійці й американці. За результатами минулого року я посідала п'яте місце, у нинішньому дещо здала позиції. Утім, зрозумійте правильно: у спорті неможливо весь час перемагати. Звичайно ж, я буду працювати й намагатися, щоби на Олімпійських іграх бути серед призерів, і навіть прагнутиму перемогти, щоби звучав Гімн України. Мені цього справді дуже хочеться!

— Чи знаєш поіменно суперниць, які є найвірогіднішими претендентками на олімпійське «золото»?
— Насправді їх чимало. Та найголовніша, вважаю, світова рекордсменка Леслі Джонс із Австралії. Утім, є ще американка Тара Кірк, є інші...

«Хотіла бути моделлю, а стала плавчинею»

—Якщо говорити про плани, то якими вони будуть після виступу в Пекіні?
—Відчуваю, що плавати буду ще довго. Виступати за іншу країну я не хочу. Мені надходили пропозиції переїхати до Росії і виступати за її збірну. Та я відмовилася. Відмовилася, тому що все-таки люблю нашу країну й пишаюся тим, що живу в Україні. На даний момент мені подобається тут, тож я не хочу нікуди їхати. От якби побудували хоча би ще один басейн олімпійського стандарту — тоді, я думаю, проблем узагалі ніяких не буде для спортсменів, для всіх плавців.

—Аню, а пам'ятаєш, з чого почалася твоя спортивна кар'єра?
— Мій батько плавав, і я ще з дитсадка ходила в басейн. Мені дуже подобалося, тож із часом я перейшла до спортивного басейну, де почала займатися плаванням серйозно. І не жалкую, що продовжую займатися ним і на даний момент.

— А до спортивного басейну ти перейшла...
— ...у 9-річному віці.

— Слухай, а чому вибрала саме плавання? Чому, приміром, не волейбол?
— Що цікаво, моя мама дуже просила, щоб я пішла саме на волейбол. Але я не захотіла, мені більше сподобалося плавання. Я дуже люблю воду й одержую багато задоволення від цього заняття. Зараз це вже моє життя, я займаюся плаванням — і живу цим. Я приходжу в басейн і почуваю себе людиною.

— Яка твоя улюблена дистанція?
— Це моя коронна дистанція — 100 метрів брасом. Та сама, де боротимуся за олімпійську нагороду.

— А чим займаєшся у вільний час?
— Навчаюся в Ровенському державному гуманітарному університеті, закінчила 3-й курс. Буду вихователем з фізичної підготовки. А вільний час люблю проводити в компанії друзів.

— А якби не плавання, ким би хотіла стати?
— Мені дуже подобається модельний бізнес, я з дитинства хотіла бути моделлю, ходити по подіуму. Все-таки можна сказати, що ця робота набагато легше, ніж заняття спортом.

— Чи пропонували вам модельні агенства бути в них провідною моделлю?
— Так, пропозиції надходили. Але я вибрала плавання. І на цьому крапка!

— Скажи, а чи не стало тобі заважати в житті звання чемпіонки Європи?
— Звичайно, не стало! Навпаки, набагато більше можливостей з'явилося в житті, тобто набагато більше вибору. Дуже приємно, коли люди мене впізнають. Мої друзі не змінилися. їх стає більше, але ті люди, які близькі — завжди зі мною. І спасибі їм велике за те, що вони завжди мене підтримують і у важкі хвилини, і що вони поруч зі мною тоді, коли мені добре...


Сергій ДАЦЕНКО, «Спортивна газета»