МАЗЯР: «Хочется по-человечески, без конфликтов разобраться»

Володимир Мазяр, який вивів дніпродзержинський клуб у Прем'єр-лігу, а першу частину чемпіонату команда під його керівництвом завершила на восьмій сходинці, розповів про ситуацію зі своїм контрактом, як відбувалося його «відсторонення», поділився думками про перспективи «Сталі» та своє майбутнє.

— Володимире Івановичу, ви досі де-юре головний тренер «Сталі»?
— Парадоксальна ситуація. Маючи чинний контракт, я не працюю з командою. Колектив пішов у відпустку, потім гравців «смс-ками» зібрали на базі у Пуща-Водиці під Києвом, але без мене. Через пресу я дізнався, що футболістам представили нового головного тренера.

— А ті люди, які збирали команду, вам щось пояснили?
— У мене була розмова з Варданом Михайловичем Ісраеляном. Він сказав, що у команди буде новий тренер. У мене ще півтора роки контракту зі «Сталлю». Ісраелян пообіцяв, що ми розійдемось цивілізовано. Подивимось, час покаже. З листопада місяця я не отримував зарплату у клубі.

— Що відбувається у «Сталі»? Вчора з’явилася інформація, що сторони конфлікту пішли на мирову...
— Ніяк не можу це коментувати. Знаю лише, що перед працівниками в клубі є заборгованість, також є невиконання контрактних зобов’язань переді мною та моїм помічником. В той же час, команда нещодавно отримала одну зарплату.

— Ви знаєте, чому почався конфлікт у «Сталі»? У клубу зараз є два офіційні сайти.
— Є законодавство, і ми маємо згідно нього діяти. Якщо є контракт, то його потрібно виконувати. Я — футбольний тренер, а не юрист.

— Ви вперше даєте інтерв’ю, з того часу як команда зібралася без вас. Чому мовчали?
— Що можна було говорити, коли й так все ясно? Якщо з’явився новий головний тренер. Є певні законодавчі норми. Якби в якійсь європейській країні подібне трапилося, то спочатку вирішували питання з тренером. Для початку треба було поговорити з діючим тренером.

— Що думаєте надалі робити особисто ви?
— Ходити дзвонити у дзвони? Є якесь законодавство, є федерація футболу, є атестаційний комітет, КДК, які мають розібратись у ситуації. Я поки нікуди ніякі листи не писав, хочеться по-людськи, без конфліктів, вирішити нинішню ситуацію. Моя прес-конференція, на якій я заявив, що якщо у клубу будуть нові керівники, то буде і новий головний тренер, сприйнялася в штики. Говорив, як вважаю. Цю ситуацію я прочитав наперед.

— Ви, напевно, на прямому зв’язку з паном Колючим. Чому він не вийде до преси і не пояснить свою позицію?
— Я з ним не на прямому зв’язку. У нього є своя робота, він вже не віце-президент клубу. Коли ми з ним спілкуємось, говоримо не про футбол чи «Сталь». Він стосунку до клубу не має.

— Ви три роки працювали у «Сталі». І, напевне, не підтримуєте ідею, щоб ось так, через конфлікт ліквідовувати клуб...
— У будь-якому разі треба шукати компроміси. За роки, проведені у «Сталі», я заслуговую бодай поваги до себе. Будемо чекати, як далі розвиватиметься ситуація. Юридично продовжується ліквідація клубу, а команда — на зборах. До речі, я був на зборах, коли команда грала з «Тоболом».

— Ви проходите навчання на PRO-диплом і якраз відвідували збори наших клубів у Туреччині. Як це — стежити за рідною командою зі сторони?
— Дуже радий за гравців, з якими ми пройшли шлях від Другої ліги. Вони сьогодні демонструють якісний футбол. Один з критеріїв роботи тренера — прогрес гравців. Я побачив, як з прогресували Дебелко, Козак, Каленчук, Карасюк, Котляр, Кравченко, Кучеров. Коли об’єднувалися «Сталь» та «Металург», то «Металурга» фактично не було. Були два воротарі та Барановський. Ті футболісти, які прийшли до нас влітку, не мали постійної ігрової практики в своїх попередніх командах — Путраш, Васін, Пшеничних, Гоменюк, Воронін, Барановський. Команда будувалась за 10 днів до початку чемпіонату. Будь-якому тренеру було б важко. Я вдячний гравцям за їхнє професійне ставлення до футболу. Як я вже говорив, я тренував найсильнішу команду і найсильніших футболістів.

— Ви поговорили з кимось чи не підходили до футболістів?
— Привітався з гравцями та тренерським штабом. Існує «тренерська солідарність». У мене сталося те, що сталось. Я ні про що не шкодую. Жалітися мають слабкі. Останні три роки були дуже цікаві та гарні. Пройти шлях з другої ліги до еліти... І вважаю, що виступили ми достойно.

— Ви аналізували ці півроку, багатьох помилок припустилися?
— Тренер ніколи не буде задоволений своєю роботою. На жаль, в декількох матчах пропускали на останніх хвилинах. В перших турах свою роль зіграло суддівство. Вважаю, перед стартом сезону нам не вистачило двох тижнів для повноцінної підготовки. Показником цього стали травми наприкінці року. Адже ми форсували підготовку і ризикували тим, що гравці будуть травмуватись. Ті ж Каленчук, Гоменюк, Путраш.... В деяких матчах нам відверто не щастило.

— Перші тури ви багато акцентували увагу на арбітрах. Настільки вони впливають?
— Колись вже говорив, що суддів краще не чіпати. Давайте спишемо на помилки, а не на інші фактори. Кожна людина може помилятись, головне щоб не цілеспрямовано.

— Чим ви зараз займаєте вільний час?
— Є багато часу передивитись матчі, які ми зіграли — де припустилися помилок, де можна було зіграти інакше. Був у центрі ліцензування і багато чого нового дізнався. Багато матчів на зборах дивився вживу. Зараз чекаю, як ситуація буде розвиватися. У мене вже були пропозиції, але у мене чинний контракт.

— Вже почали переговори?
— У мене були запрошення, але я не маю права вступати в переговори, бо маю чинний контракт. За наявності контракту неправильно вступати в переговори.

— Який найкращий матч провела «Сталь» в УПЛ під вашим керівництвом?
— Гра з «Динамо». Діяли дисципліновано і лише через індивідуальні помилки пропустили. В тому матчі «перемогли заміни». До 87-ї хвилини кияни фактично не створили моментів. Ніколи не забуду перемогу над «Зорею». Бо це була моя перша перемога як тренера у Прем’єр-лізі. Цей матч запам’ятається на все життя.

— Після якого матчу не могли заснути до ранку?
— Після «Дніпра», коли ми поступилися 0:6. Коли програє команда, то програє тільки тренер. Кожна людина має визнавати свої помилки. Винен не воротар чи нападаючий, а тренер. Після тієї гри ми багато матчів не програвали. Висновки були зроблені. Якщо оцінювати за 5-бальною шкалою, то четвірку нашій команді можна ставити сміливо.

— Хто з гравців «Сталі» вас найбільше здивував бажанням працювати?
— Команда.

— Ви як Лобановський кажете...
— На футбольному полі має бути команда. Індивідуальності коштують мільйони. За рахунок командних дій можна досягати результату.

— Можливо хочете сказати кілька слів людям, з якими працювали...
— Коли знайдемо компроміси по контракту, тоді запишемо прощальне інтерв’ю. Я поки не прощаюся.