Анатолий ВОЛОБУЕВ: «Не против попробовать свои силы в УПЛ»

— Анатолію Івановичу, в середу, по обіді, «Сталі» після перемоги над «Авангардом» вдалося закріпити лідерство в першій лізі. Знаєте, коли позаду майже півчемпіонату, назвати такі результати незакономірними складно…
— А я й не візьмуся називати їх випадковими! Те, що перед «Сталлю» завдання виграти чемпіонат не стоїть, повторюю на кожному кроці, та, разом із тим, не можу оминути увагою той факт, що моя команда починає грати у футбол. У той справжній футбол, який не може не подобатися. Зізнаюсь, як тренер, повертався з Краматорська задоволеним, із відчуттям, що команда зростає. Все ж, ніхто не стверджуватиме, що слабкий колектив міг би набрати 29 очок після 14 матчів! Ну, а наразі мене цікавить одне: з яким очковим багажем підійдемо до зимової перерви. Залишилося не так багато поєдинків, як здається.

— Цікаво, що «Авангард» до цього програв лише один домашній матч, і — дебютний у першій лізі («Зірці» — 0:2).
— Теж звернув увагу на це. Та якщо говорити про нашу очну зустріч, то мій коментар до гри буде однозначним: це той випадок, коли повністю переграли суперника — за всіма статтями.

— Повсякчас повторюєте фразу, що перед командою немає завдання вийти до прем’єр-ліги, проте такий тренерський стиль останніми роками навпаки свідчить, як правило, лише про «маскування»…
— (Усміхається). Ну, гаразд. Я вже двічі зі «Сталлю» виходив до елітного дивізіону і, звісно ж, не проти спробувати там свої сили ще раз. Хочеться, щоби й хлопці відчули смак прем’єр-ліги, тому що перша ліга не може з нею зрівнятися — ну, зовсім інший рівень! Що ж, залишається старатися, проте наявні проблеми ніхто не залишає поза увагою.

— Анатолію Івановичу, в матчах проти «Севастополя», «Олександрії» та «Оболоні» ваша команда здобула чотири очки. Переконаний, не скажете, що в порівнянні з фаворитами «Сталь» почувається сірою мишкою.
— З-поміж цих суперників дуже сподобалася «Оболонь» — її надто складно було перемогти. Найбільший осад залишив матч проти «Севастополя»: і фахівці, і вболівальники, і я в один голос твердимо, що мали перемагати в тій домашній зустрічі. Ну, а «Олександрія»… Упевнений, що й звідти мали привозити очки, проте ця думка може здатися суб’єктивною.

— Головним творцем алчевського успіху справедливо називають саме вас. Скажіть, чого чи кого не вистачає Анатолію Волобуєву, щоби не просто вивести «Сталь» до прем’єр-ліги, а й закріпитися в ній? Інакше кажучи, питання про актуальні негаразди.
— Лише погляньте на нашу домашню арену, й вам стане все зрозуміло — питання в площині інфраструктури. Стадіон свідчить про брак уваги до команди з боку людей, які ставлять перед нами якісь завдання. Вибачте: людей, які НЕ ставлять перед нами жодних завдань.

— Матч середи став для вас 551-м лише в першій лізі й тільки на чолі алчевської команди, яку двічі виводили до тоді ще вищої ліги. Скажіть, 20 років тренерства, відданих одному клубові, дозволяють вам знаходити нові ідеї, з незмінним ентузіазмом ставитися до роботи?
— Жодних перепон у цьому не бачу, тому що молодь, з якою маю справу, повсякчас надихає. А взагалі, хочу вам подякувати — тепер принаймні знаю свій творчий доробок (усміхається). Додайте сюди ще кубкові матчі та майже сто поєдинків у прем’єр-лізі — на чолі «Сталі» та луганської «Зорі», й отримаємо справді солідні цифри…

Анатолій ВОЛКОВ, Український футбол