Катерина БОНДАРЕНКО: «Крила з’явилися випадково»

Кочовий спосіб життя тенісистів–професіоналів не завадив авторові цих рядків розшукати на Батьківщині одну з двох найвідоміших майстринь великої ракетки, що виступають під синьо–жовтим прапором. Останні великі успіхи тенісної України — перемога на «Аустреліен оупен» 2008 року та четверте місце на олімпійському турнірі в Пекіні — безроздільно пов’язані з дуетом сестер Бондаренко. Свого часу наша газета знайомила читачів зі старшою сестрою, Альоною, нині ж про себе розповідає Катерина. Бондаренко–молодша була відвертою — розповіла і про нерви, і про плани щодо збірної та заміжжя, і про історію свого татуювання...

«Відпустка тривала два тижні»
— Катерино, лише кілька тижнів тому закрився жіночий тенісний сезон, а ви вже поринули в тренувальний процес. Невже в тенісисток не буває відпусток?
— Я вже відпочила й почала підготовку до нових змагань. Моя відпустка тривала лише два тижні. Тиждень — вдома, тиждень — у Єгипті. Окремі тенісистки можуть і впродовж трьох тижнів нічого не робити, але я вже звикла до перерви максимум у половину місяця. Тож знову працюю в нашій сімейній резиденції в селі Красилівка під Києвом.

— Чи задоволені відпочинком? Якому саме виду відпочинку ви віддаєте перевагу?
— Найбільше мені подобається відпочинок на морі, де можна на піщаному пляжі прийняти сонячні ванни. Я була вражена чистотою води на єгипетському узбережжі, де насолодилася красою різнокольорових, екзотичних рибок. Моя мрія — потрапити на Фіджі. Але поїхати туди просто не маю часу — лише дорога на південь Тихого океану займе половину відпустки.

— Як часто ви повертаєтеся додому в плині сезону, щоб отримати настанови й поради мами–тренера, яка не їздить із вами на міжнародні змагання?
— Якщо турніри відбуваються в Європі, то намагаюся хоч на кілька днів заїхати в Україну. А якщо на інших континентах, тоді доводиться користуватися телефоном та інтернетом.

— А не важко без підтримки тренера на турнірах?
— У поїздках нас з Альоною супроводжує її чоловік. На турнірах тренуюся разом із сестрою — ми вже достатньо багато знаємо, тому можемо й самі підтренуватися. Але головний мій наставник — мама. При нагоді я завжди намагаюся повертатися на рідну землю.

— Можливо, задумувалися про зміну тренера, аби вийти на новий рівень?
— Ні, мама мене повністю влаштовує, незважаючи на її відсутність під час змагань.

«Ми з Альоною більше не будемо грати за збірну»
— Тенісний календар насичений різноманітними турнірами. Там і «Великий шолом», і різні за силою турніри серії WTA, і Кубок Федерації, і, звісно ж, Олімпійські ігри. Що для вас у цьому списку є пріоритетом?
— Для мене найважливі старти — це турніри з серії «Великого шолому» і, напевно, Олімпіада. Загалом, найбільше хочеться виграти ті змагання, де граєш рідше.

— Ходять чутки, що ви з сестрою більше не будете представляти Україну в Кубку Федерації?
— Ми справді не будемо виступати в цих змаганнях. Керівництво збірної вирішило залучити до складу молодь. Побачимо, як вони зіграють.

— Цікаво, від кого виходило це рішення? І взагалі, чому так сталося?
— На тлі останніх невдач, що спіткали нас у «Фед кап», ми разом із ФТУ дійшли взаємної згоди щодо припинення наших виступів за збірну. Тепер команду чекають кардинальні зміни.

— А якщо вас покличуть назад, повернетеся?
— Звісно. Захищати честь Батьківщини завжди дуже почесно.

— Про Олімпіаду–2012 року вже замислювалися?
— Зараз цілеспрямованої підготовки до Ігор у Лондоні ми з Альоною, звісно ж, не ведемо, але всерйоз налаштовані поліпшити результат, продемонстрований на попередніх Іграх. Хоча й четверте місце — зовсім непоганий результат. У Пекіні ми були першими представниками тенісної України, кому випала честь поборотися за олімпійські нагороди.

«Після перелому ноги я так і не змогла повернутися на попередній рівень»
— Як можете охарактеризувати свою гру в цьому році, і яка, на вашу думку, причина, що ваш рейтинг WTA впав за межі першої сотні?
— Думаю, спад у моїй грі можна пояснити травмою. У лютому на турнірі в Дубаї я зламала ногу й практично три місяці не могла ходити — стрибала на милицях. Для тенісу це досить великий термін, щоб втратити і форму, й позиції.

— А зараз як почуваєтеся?
— Можна сказати, що я вже «на ходу», але періодично все одно виникають ті чи інші проблеми зі здоров’ям. Загалом же після відновлення я так і не змогла повернутися на свій попередній рівень; у кінці сезону мало що виходило. Сподіваюся, що в новому році все буде набагато краще.

— Ваші головні досягнення в тенісі пов’язані насамперед із парою, де вашим партнером виступає сестра Олена. Чи багато часу ви приділяєте відпрацюванню гри саме в дуеті? Кажуть, ніби інший вид спорту...
— Ні, основний акцент ми робимо на одиночці, а пару лише підтреновуємо. Цілий рік у нас змагання, тому спеціально концентруватися на парі просто не маємо часу.

«Заміж наразі не збираюся»
— Катю, чи легко знаходити спільну мову з сестрою на корті? Чи сваритеся?
— Якщо виникає якась сварка, то грається не дуже комфортно. Доводиться витрачати час, аби переключитися на гру і відшукати взаєморозуміння на корті. У цілому ж мені подобається грати з Альоною.

— А що ж стає причиною сварок?
— Зазвичай це теніс. Часом підводять нерви.

— Слідкуючи за вашою грою по телебаченню, здається, що якась нервозність заважає вам досягти більшого. Адже іноді ви обігруєте грандів, а часто — поступаєтеся слабеньким дівчатам... А ви самі як вважаєте?
— Буває, що через нервове напруження не складається матч. Але говорити, що це якась постійна, перманентна проблема, я б не стала.

— Коли тенісист нервує, він часто ламає ракетки...
— Останнім часом я цього не роблю. В дитинстві кілька разів цим грішила, але відтоді мені стало шкода свою ракетку, тому зараз можу хіба несильно ударити нею по корту. Я ж розумію, що вона ні в чому не винна.

— Більшість тенісисток під час ударів зараз гучно кричать. Яке ваше ставлення до такого явища?
— Цей крик інколи дратує, особливо коли програєш, а часом буває, що й не чуєш. Я не знаю, навіщо вони це роблять. Думаю, це психічна атака. Скажімо, Шарапова може кричати, а може й мовчати. Здається, в такий спосіб вона намагається вивести з рівноваги суперницю. Цікаво, як вона взагалі після цього не втрачає голос?

— До речі, а з ким із тенісисток ви товаришуєте?
— Усі мої знайомі — російськомовні тенісистки. Із ними простіше — вони розуміють наш гумор. А товаришую я з Ольгою Савчук, яка була свідком в Альони на весіллі.

— Ваша сестра одружилася влітку. А ви вже готові до сімейного життя?
— Наразі дату свого весілля я не знаю й заміж не збираюся.

— Але є та людина, яка може запропонувати вам руку і серце?
— Думаю, так.

— Напевно, у вас, молодої усміхненої дівчини, є не один шанувальник. Можете пригадати найбільш несподіваний подарунок?
— Чогось незвичайного мені не дарували. Але було дуже приємно, коли на відпочинку в Єгипті мене впізнала одна бельгійка й сказала, що вона за мене вболіває. А колись у літаку довелося давати автограф стюарду, який також виявився моїм шанувальником.

«Ми з Альоною започаткували нову моду — смугасту»
— За вашою грою спостерігають мільйони телеглядачів. Чи приділяєте увагу своєму зовнішньому вигляду?
— Відверто? Я абсолютно цим не переймаюся й витрачаю зовсім мало часу на себе. Напевно, приємна зовнішність дісталася мені від природи. Тож зовсім не переймаюся тим, що мене будуть знімати телекамери. Просто одягаю форму й виходжу на корт.

— Чи маєте якісь вимоги до своєї спортивної форми?
— Ми з Альоною маємо контракт з американською фірмою, представники якої щороку цікавляться нашими трендами в моді. Нам подобається грати в платтях, які мають оригінальний колір. Остання новинка, в якій ми з’явилися на люди, — смугасті спідниці та сукенки. Одразу це стало цікаво всім, бо досі ще ніхто в такому одязі на корт не виходив.

— А взагалі, полюбляєте ходити по магазинах?
— Люблю, але нині в мене вже стільки одягу, що часом просто не знаю, що собі придбати.

— А чи великий гардероб возите з собою на змагання?
— Усе залежить від того, як надовго залишаю дім. Якщо на тиждень — обмежуюся однією–двома валізами, а одного разу довелося везти п’ять сумок.

«Хочу «Мазераті». Але наразі моє «Інфініті» мене влаштовує»
— Цікаво, на що витратили свій перший гонорар?
— Не пам’ятаю, але досі згадую свій перший приз, який отримала в сім років, коли посіла сьоме місце. Тоді мені подарували три гарненькі хустинки. Була дуже рада.

— З того часу ваші гонорари суттєво зросли, ви, вважай, — доларова мільйонерка. Уже спланували, куди вкладете зароблені кошти? Можливо, будиночок біля моря купите?
— Хотіла змінити машину, але вона в мене й так нова, лише минулого року зійшла з конвеєра. Тож тепер чекаю на нову ідею.

— А яким автомобілям віддаєте перевагу?
— Я мрію про «Мазераті» або «Бентлі». Але хотілося б, щоб таке авто мені хтось подарував. А так, щоб самій купити, то мене й «Інфініті» повністю влаштовує.

ТАТУ: ТА — ТІЙ

«Альона подарувала мені на спину літеру «А»...»
— Катю, у вас на спині є татуювання. Яка історія його появи?
— Три роки тому, перебуваючи в Лос–Анджелесі, ми з Альоною вирішили зробити одна одній подарунки у вигляді букв–татуювань. У неї на спині мала з’явитися літера «К», а в мене — літера «А».
Проте в салоні нам сказали, що одинокі літери будуть практично непомітні, тож потрібно їх чимось обрамити. Так у мене на спині з’явилися крила, а в сестри — сердечка.

ДОСЬЄ «УМ»
Бондаренко Катерина Володимирівна
Заслужений майстер спорту з тенісу.
Народилася 8 серпня 1986 р. в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.
Нині — 113–та ракетка рейтингу WTA (найвища позиція — 37–й рядок, 25 лютого 2008 року).
У парі з сестрою Оленою виграла відкритий чемпіонат Австралії (2008), посіла четверте місце на Олімпіаді–2008 в Пекіні. Перемагала на турнірі WTA в Бірмінгемі (2008) та двох турнірах ITF (2002, 2006). Першою з українок пробилася до чвертьфінальної стадії турніру серії «Великого шолому» («Ю Ес оупен», 2009). Переможниця юнацького Уїмблдону–2004.
Зароблені за кар’єру призові — 1 млн. 648 тис. дол.
Тренер — Наталя Бондаренко (мама).
Робоча рука — права.
Зріст — 175 см, вага — 60 кг.
Захоплення — музика (російський поп).
Незаміжня.

Віталій МОХНАЧ, Україна Молода