Сергей ШЕВЧЕНКО: «Уже набрались опыта»

Наставник «Севастополя» Сергій Шевченко очолив команду три місяці тому.

 

− Я вважаю, що на даному етапі про таке суперництво не може бути мови. Це ж не вирішальні тури у першій лізі, коли хочеться завершити сезон на верхньому рядку, стати переможцем. Зараз усі суперники перед нами рівні. Завдання і мірило одне − набирати очки та прагнути того, щоб їх було більше, ніж у конкурентів. До гри з «Волинню», вважаю, ми підійшли у кращому стані хоча б тому, що у нас шість очок, а у лучан − п’ять.

 

− Якщо говорити про перші тури, то ми десь на 60% грали тим складом, який здобував путівку у першій лізі. На мій погляд, «Волинь» одразу зробила більшу кількість придбань. Потім і ми почали підсилювати склад. Але порівнювати важко − для цього необхідно знати і можливості двох клубів, і вартість придбань. Іншими словами, найкраща відповідь на це питання − результат майбутнього матчу.

 

− Я так не думаю. Без підсилення у Прем’єр-лізі грати неможливо. А хвороба будь-якого дебютанта − недостатня кількість часу на підготовку до нового рівня, який, повірте, значно потужніший у лізі рангом вище. Шанс ми давали практично всім з минулорічного складу, але не всі зуміли ним скористатись. Поки що… Ми ні на кому не ставимо хреста.

 

− Так, вже вимальовується основний склад. Щоб мати прогрес, треба йти вперед. У нас є гравці, які повністю відіграли минулий сезон. Але до більш високих вимог виявились не готові. Прізвищ називати не буду, адже це не остаточні висновки. Просто комусь потрібно більше часу для переходу на новий рівень.

 

− Нам вона була необхідна. Адже провідні виконавці попереднього сезону мали не більше тижня відпочинку. Зараз спочатку трохи перевели подих, потім кілька днів попрацювали у дворазовому режимі. А останні тренування були спрямовані безпосередньо на те, щоб добре зіграти у п’ятницю о 19:00. До Луцька прилетіли за добу. Привезли більш ніж 18 виконавців. Подивимось і за грою молодіжних складів. Із заявкою та основним складом визначимось у день матчу.

 

− І перше, і друге. Гравці передньої лінії мали б краще використовувати створені нагоди, підвищувати відсоток реалізації. Але й решта команди має бути сміливішою та фізично краще підготовленою. Так, ми поки дещо боїмося йти вперед великими силами. Але іноді функціональна підготовка просто не дозволяє скористатись цими силами. Часом атакуємо вдвох − фланговий гравець та нападник − а підтримки немає. Ось коли футболісти будуть встигати добігати в атаку (не двоє, а хоча б четверо) і вчасно повертатись до захисту − будемо забивати більше.

 

− Ми прагнемо, щоб було легше. Якщо так і станеться, значить ми правильно працюємо. Ми вже набули досвіду − позитивного та негативного. Знаємо як програвати, як програвати з великим рахунком. Але вміємо зіграти внічию чи перемогти. Можемо не пропускати. І хоча й нечасто, проте знаємо, що можна забивати й у Прем’єр-лізі. Це досвід, який має перерости у майстерність. Ми здобули поки що небагато. Але стільки − краще, ніж нічого. Далі має бути більше.

Sport.ua