Під мікроскопом: Гран Прі Бельгії

Цьогорічний сезон продовжує нас дивувати. Причому навіть там і тоді, коли на це не дуже сподіваєшся. От і Спа подарувала низку несподіванок - траса, що на папері виглядала залізобетонною територією Мерседес, в реальності виявилася такою лише частково. Погода, яка завжди готує сюрпризи на трасі, обмежилася дощем наприкінці другої практики і за великим рахунком мало вплинула на хід Гран Прі. Ну а гонка, зважаючи на досвід попередніх етапів, виявилася набагато спокійнішою і не настільки цікавою, як можна було розраховувати.

Феррарі в особі Себастьяна таки змогла знайти резерви та продемонструвати свої можливості боротьби на полі конкурента. Те, що «срібним стрілам» не вдасться безтурботно тріумфально проїхати весь етап стало зрозуміло ще у п'ятницю, коли темп червоних машин виявився несподівано високим. Та найбільшим сюрпризом став кваліфікаційний результат Феттеля, який зумів прорватися на перший ряд. Саме в цей момент для Мерседес справи пішли трохи не так, як Вольфф і компанія планували. Звісно поул і перемога Хемілтона - це саме те, що було найбільш імовірним сценарієм ще до початку етапу, а от все інше до активу Мерседес занести не виходить. Проте про все по порядку.

Головною подією суботи став не стільки поул Льюіса, скільки те, що він став 68-м у кар'єрі британця - саме таким є рекорд Формули 1, який протягом одинадцяти років одноосібно належав Міхаелю Шумахеру. По завершенні кваліфікації Хемілтона від імені родини Міхаеля привітав Росс Брон - один з небагатьох друзів та соратників німця, хто знає про справжній стан семиразового чемпіона. Цілком очевидно, що зовсім скоро Льюіс встановить нову планку і, найвірогідніше, це станеться уже найближчої суботи в Монці. Зрештою сам Міхаель неодноразово казав, що будь-який рекорд ставиться для того, щоб колись бути перевершеним.

Та попри піднесений настрій в боксах Мерседес виявилося, що перемога в гонці далася непросто та й узагалі могла вислизнути з рук британця під час рестарту. Так само як цілком заслужений подіум втратив Боттас. Чому заслужений: по-перше, до появи машини безпеки у фіна просто не залишалося конкурентів, бо єдиний, хто міг йому завадити безглуздо отримав абсолютно заслужений штраф, по-друге, виключно через виїзд машини безпеки, яка нівелювала усі відриви шанс на атаку отримали Ріккардо з Райкконеном, які напрочуд ефективно скористалися єдиною можливістю обгону Валттері. Відтак третє місце та подвійний подіум «срібних стріл» несподівано перетворився на перемогу і фініш на п'ятій позиції.

Чи могли в Мерседес убезпечити себе на рестарті від атак Феттеля, Ріккардо та Райкконена - безперечно. Для цього треба було під час піт-стопу нічого не вигадувати - тобто не ставити Льюісу з Валттері найбільш жорсткі на етапі шини Soft - а вчинити так само, як зробили в Феррарі та Ред Булл. Тобто обрати UltraSoft на останні кола гонки. Вибір Мерседес по-справжньому дивує одразу з двох причин: по-перше, на момент появи машини безпеки в гонці залишалося проїхати 14 кіл - це стільки скільки на першому відрізку проїхав Боттас на тяжчій машині. До того ж з цих 14 кіл кілька перших все-одно були б позаду машини безпеки, тож їх ресурсу однозначно вистачило б для спокійного фінішного відрізка. По-друге, в Мерседес добре знали про рішення Феррарі, бо першим серед пілотів топ-команд в бокси поїхав Райкконен. Це сталося через те, що на момент оголошення про появу машини безпеки він єдиний знаходився перед в'їздом на піт-лейн, у той час як квартет лідерів вже проїхав повз бокси. Отже Хемілтон з Боттасом міняли шини колом пізніше, але їм все-одно поставили Soft. Це був вибір, який коштував команді подіуму Валттері, бо прогріти шини під час рестарту він просто не встиг, а наздогнати Кімі на дистанції шансів уже не було.

Форс Індія, а точніше Серхіо з Естебаном одночасно вже вкотре стають провідними ньюсмейкерами гонки, після чого сивини на голові Отмара Сафнауера стає більше. Зіткнутися протягом однієї гонки, в тому самому місці - це треба уміти. Уміти настільки, що по гарячих слідах влаштувати публічну і водночас заочну сварку, що завершилася у понеділок примиренням через твіттер - так, це також сучасна Ф1.

Повертаючись до самих інцидентів варто звернути увагу на слова Переса, що вдруге лізти у горло пляшки сенсу не було ніякого, бо дві машини на спуску до L'Eau Rouge поміститися не могли. З одного боку воно так і є, але з іншого - якщо на першому колі Серхіо через боротьбу з Хюлькенбергом не побачив праворуч напарника, то на 29-му колі просто не міг не бачити рожеву машину Окона. Відтак місце для Естебана залишити було варто, тим паче що позиція Чеко на вході до наступного повороту була кращою. Та найгіршим підсумком чергової гарячої боротьби пілотів Форс Індії стало те, що відтепер команда заборонить їм боротися за позицію між собою, а вимагатиме діяти відповідно до командної тактики. Іншими словами або їм буде наказано зберігати позиції, або комусь накажуть пропустити партнера без боротьби. Звісно шкода, та команда має дбати насамперед про власні інтереси, особливо коли через уже третє зіткнення в сезоні команда недораховується очок. Іншим відкладеним підсумком цих інцидентів може бути перехід Переса до іншої команди - зокрема в Рено або Вільямс. Такий варіант однозначно сподобався б Верляйну, який залишитися в Заубер шансів практично не має.

Черговий схід Ферстаппена, який до того ж стався на трасі з найбільшою підтримкою Макса - за даними організаторів з Нідерландів приїхало більше 80000 вболівальників, може спричинити ще одну кризу в стосунках Ред Булл та Рено. Справедливості заради треба відзначити, що «енергетики» занадто емоційно реагують, звинувачуючи в усьому французьких мотористів без яких у силової установки команда не мала взагалі ніякої. Дітріх Матешіц висловився, що сходи у 50% гонок через технічні проблеми - це неприпустимо. В принципі австрієць має рацію, якби не одне але: у Ферстаппена з шести сходів три сталося через проблеми з силовою установкою, два - через аварію і один - через відмову гальм. Звісно і 25% сходів через мотор - це забагато, але ж не настільки як в команді про це змальовують. Найцікавіше в усьому цьому є й те, що Матешіц досить реалістично бачить картину - можна скільки завгодно бути незадоволеними моторами, спонукати французів краще й ефективніше працювати з технікою та чекати доки справи у Вірі налагодяться. Інші варіанти - це або піти з Формули 1, або домовлятися з Хондою, хоча варіант з японцями наразі таки гірший за всі інші альтернативи. В Мілтон-Кінс чудово усвідомлюють, що моторів Мерседес або Феррарі їм не бачити, тож зайвий раз сваритися з Рено просто нерозумно. Ну хто буде свідомо псувати стосунки з єдиним пристойним і доступним команді виробником силових установок?

Цього року підсумки Гран Прі майже не обходяться без згадування трикутника Алонсо - Макларен - Хонда. От і сьогодні на них просто необхідно звернути увагу. Фернандо кілька разів привертав до себе увагу на трасі: спочатку на старті, коли зумів виграти три позиції, які програв за п'ять кіл виключно через безсилля мотору, потім - коли знову почав вголос критикувати потужність японської установки і зрештою коли зійшов «через проблеми з силовою установкою». Насправді історія сходу іспанця набагато цікавіша, ніж може здатися при першому перегляді. Алонсо поскаржився на проблеми з мотором, от тільки японці ні на телеметрії в режимі реального часу, ні потім при огляді агрегату проблем не виявили, тож що це було - свідоме небажання іспанця брати участь у гоночному фарсі, чи проблеми дійсно були?

Перед тим, як звернути в бокси, Фернандо поцікавився в інженера про можливий дощ і отримав негативну відповідь - здається тут і сховано великий «секрет» тих проблем, які згодом мотористи не виявили. Алонсо просто втомився працювати тією білкою, що невпинно і бездумно крутить колесо, твердо залишаючись при цьому на місці. Таким чином чутки про те, що іспанець в ультимативній формі зажадав від Закка Брауна розриву з Хондою і перехід на будь-які інші наявні в сьогоднішній Формулі 1 мотори не виглядають надуманими. Залишатися в команді є сенс тільки якщо ситуація буде мінятися, а у тому що японські мотористи спроможні зробити якісний стрибок за короткий час віри вже немає. Тому зовсім не дивно чути і про те, що продовжити свою кар'єру наступного року Фернандо може у Вільямс, замінивши Массу. За великим рахунком чи не єдиним реальним шансом Макларен утримати іспанця - це допомогти Хонді домовитися з Торо Россо і вже самим перейти на мотори Рено. Хоча у стратегічній перспективі - це також не дуже вдалий варіант, бо за кілька років в Енстоуні таки збудують пристойне шасі та почнуть вести боротьбу в топ-групі, а отже клієнти відійдуть на другі ролі. Як би там не було, але третій сезон саги про Фернандо, Макларен і Хонду скоро завершиться і яким буде четвертий дізнаємося також незабаром - зима ж наближаться.

P.S. Перемовини по радіо в Бельгії було по-справжньому гарячими: