ГУПАЛЕНКО:«Згоден не забити жодного гола»

Сергій ГУПАЛЕНКО: «ЗГОДЕН НЕ ЗАБИТИ ЖОДНОГО ГОЛА У СЕЗОНІ, ЯКЩО «УРАГАН» ВІЗЬМЕ ТРЕТЄ МІСЦЕ!»

- На самісінькому початку сезону ти отримав прикру травму. Зараз вже від неї відійшов і провів два останні матчі за свою команду. Як себе почуваєш тепер і чи готовий повністю допомогти команді?
- Я ще не готовий повністю на сто відсотків, але можу сказати, що з кожним днем набираю потрібну ігрову форму. Хоча ця травма була дуже неприємна, і я вже, було, думав про те, що доведеться взагалі закінчувати з міні-футболом. Цю травму я отримую вже чотири рази на одному і тому ж місці. Мабуть, недолікував з самого початку. Ви ж знаєте, як у нас вже робиться по-швидше, от тому, мабуть і трапляються рецидиви.

Але зараз почуваю себе нормально, відіграв дві останні гри. Звісно ж, не мені судити, як я в них зіграв, але сама команда у цих двох поєдинках виглядала досить непогано. Зокрема, дуже добре ми відіграли з «Єнакієвцем», і як на мене, то по грі справедливим підсумком була б нічия, хоча і в нас дещо була перевага, але не змогли забити. «Ураган» вже вкотре у цьому сезоні продовжує турбувати слабка реалізація гольових моментів. В останній грі ми мали п'ять дуже реальних моментів, але… Виходить, що десь у чомусь ми недопрацьовуємо, а тому будемо намагатися це неодмінно виправляти.

- Зараз ти залишаєшся єдиним гравцем у нинішньому складі «Урагану», хто ще не забивав у цьому сезоні...
- Що ж, тут треба зробити поправку на те, що декілька матчів на початку сезону пропустив через травму. Зараз я вже у грі і звісно ж буду намагатися засмутити суперників. Але найголовніше для мене - щоб перемогла команда, а вже на другому плані - забиті м'ячі. Погоджуюсь не забити жодного гола у сезоні, якщо «Ураган» здобуде третє місце!

- Ти брав участь ще у першому чемпіонаті незалежної України. З того часу виступав і за багато різних українських команд, встиг пограти у Росії і в Молдові. Чи міг би зараз порівняти рівень нинішньої першості 2007-08 рр. з попередніми чемпіонатами? Що суттєвого змінилося з того часу?
- В порівннянні з тими часами, не кажучи вже про перший український чемпіонат, зараз рівень набагато виріс. Команди стали на порядок вищими за класом гри, до того ж почали більше уваги приділяти захисту. Скажімо, раніше, коли ми грали в одеському «Локомотиві», були впевнені, що точно переможемо. Питання було тільки у тому, з якою різницею м'ячів ми виграємо. Саме тому зараз порівнювати ті перші чемпіонати і нинішній - просто неможливо. Раніше домінував схід України, зокрема - Запоріжжя, що переживало справжній футзальний бум, а тепер, напевне, це - Львів.

- За весь час твоїх виступів за українські клуби ти встиг пограти з багатьма гравцями, частина яких вже закінчила з міні-футболом. З кимось з них ти підтримуєш відносини і досі?
- З усіма я підтримую гарні відносини. Найбільше ж товаришую з Косенком, Москвичовим, Мансуровим, Кабаненком та багатьма іншими. Тобто, це - переважно гравці мого віку і ті, з кими я провів на майданчику не один сезон.

- Оскільки ти зараз є найдосвідченішим гравцем в «Урагані» разом з Владиславом Корнєєвим, чи даєте ви якійсь поради чи підказки своїм молодшим партнерам по команді?
- Вважаю, найголовніші підказки та настанови, а саме - як грати і що робити на майданчику, дає головний тренер, в даному випадку - Тарас Вонярха. Тобто, в основному, як тренер бачить гру - так ми і намагаємось грати. Хоча деколи у грі я можу трохи підказати хлопцям, сидячи на лавці, чи підбадьорити їх.

- Разом з Корнєєвим і Вонярхою ти грав пліч-о-пліч у декількох командах. Зараз Вонярха повністю перейшов на тренерську ниву, а ви з Владом і надалі виступаєте. Чи немає проблем з взаємосприйняттям Тараса, вже як вашого безпосереднього головного тренера?
- Абсолютно немає, жодних проблем. Він виконує свою роботу, а я - свою. Повинна бути субординація «тренер-гравець», от і все. А вже поза майданчиком ми можемо охоче поспілкуватися на рівних.

- У чому ти зараз бачиш плюси, а у чому мінуси «Урагану»?
- Я вважаю, що наша команда почала додавати у технічному та тактичному компонентах. В нас все більше вимальовується ігровий малюнок. Скажімо, у нашій другій четвірці ми майже усі родом із Запоріжжя, але за одну команду ми ніколи разом не виступали. Тому зараз все більше знаходимо ігрову взаємодію, «притираємось» одне до одного і з кожною грою додаємо і додаємо. По першій четвірці все зрозуміло, вони грають вже не один сезон разом.

- А як щодо психологічного мікроклімату в команді?
- З цим все чудово. Відверто, мені ця команда дуже подобається. Мені дуже імпонує поведінка керівництва клубу, яке не ходить за тобою і не каже: «Не дай Боже, щось не так зробиш…» і тому подібне, як було в інших командах, за які мені доводилося виступати. Я вважаю, це правильним підходом до справ у клубі, і з цим ми поступово виходимо на європейський рівень. Якщо раніше ти міг підписати контракт, а на наступний день тобі могли показати на двері, то зараз ти більш захищений від цього. Тому я вважаю, що у нас в «Урагані» і Олександр Олександрович Бубен, і Василь Васильович Костюк - справжні професіонали.
Але є ще над чим працювати. Скажімо, зараз дуже актуальна проблема зі спортивною ареною в Івано-Франківську. От коли я грав за інші команди, то завжди казали, що цей гумовий майданчик - своєрідна «пастка», на ньому важко грати. Але зараз ми і самі потерпаємо від цього своєрідного покриття. На паркеті - зовсім ігра гра, зовсім інші швидкості - набагато більші, ось ми від цього і страждаємо, на жаль…

- Сергію, ти взагалі-то є так би мовити «летючим голландцем»: більше двох років у одній з команд, за які виступав, ти не затримувався...
- Та ні, чому ж? Просто були пропозиції час від часу покраще, тому і доводилось змінювати прописку у різних клубах. Але хотів би відзначити, що підписати контракт з клубом в Україні і в Росії - це дуже різні речі. У наших північних сусідів якщо ти підписав контракт - то «залізно» будеш грати у його строки. А в українських командах ти можеш підписати контракт, а завтра його можуть з тобою розірвати. Від цього тут ніхто не застрахований...

- Особисті умови, які створив «Ураган», тебе влаштовують?
- Тут ніяких претензій і бути не може, за що велике спасибі керівництву команди. Мені дуже сподобався Івано-Франківськ. Так, він не такий великий, як скажімо Донецьк чи Запоріжжя, але все одно - дуже красивий і зручний.

- А ще у нас є дуже мальовничі Карпати. Мабуть, до сих пір пригадуєш дощову поїздку у гори разом з командою…
- Так, той похід у Карпати і справді був незабутнім. Відверто, я ж перший раз у житті ходив у гори. Думав, це займе щонайбільше півгодини, максимум - годину. А, як виявилося, на моє велике здивування, це зайняло у нас цілих п'ять годин підйомів і спусків!

- І на завершення розмови - твої побажання усім вболівальникам команди...
- Звичайно ж - вболівайте за міні-футбол! Те, що команда «Ураган» старається для вас - це точно. Але треба її завжди підтримувати: і коли добре, і коли погано. Всім бажаю здоров'я, удачі та сімейного благополуччя. Приходьте на міні-футбол та вболівайте за нас!

Розмовляли Олег ЛАНЯК та Андрій МЕНІВ.

www.uragan.if.ua