ПИДРУЧНЫЙ: «После двух промахов и не думал о первой десятке»

Напевне, головним героєм четвертого етапу Кубку світу в складі української команди став капітан чоловічої збірної Дмитро Підручний. Два потрапляння в десятку спринту та гонки переслідування вже зробили етап в його виконанні дуже вдалим. Але Дмитро на цьому не заспокоївся, і в неділю створив справжній фурор, посівши в мас-старті четверте місце. Безумовно, саме цей старт став головною темою розмови, яка була запланована ще напередодні.

- Діма, вітаємо з чудовим мас-стартом! В тебе зараз ще емоції залишились, чи все виклав на трасі?
- Ну... Ще трішки залишилось. Після таких гонок завжди лишається. (Посміхається)

Після вчорашньої гонки я себе дуже погано почував. Траса була надто важкою, і по тій каші біглося ду-у-уже важко. Виклався вчора також по максимуму, і вночі навіть не спалось, як слід. Крепатура - руки-ноги болять... Якщо чесно, навіть не знав, як на той мас-старт виходити. (Сміється) Самопочуття було не з найкращих. Ну але, думаю, вже ж потрапив, в тридцятці все рівно буду, тому требі бігти... А там вже побачимо, як складеться гонка.

Довго не міг пристрілятись: вітер сьогодні був мінливий: то справа, то зліва. А коли стартували, то зліва взагалі дуже сильний подув. Потім, коли прийшли на другий рубіж, він був дещо менший і я, напевне, трохи не зорієнтувався.

- Як часто зараз виникають думки: От, якби не другий рубіж?..
- Та в мене в кожній гонці - як не другий, то четвертий, як не лежачи, то стоячи... Щось я ніяк поки що не можу зібратись на чотири рубежі. Але сподіваюсь, що цього сезону вони мені підкоряться. Це для мене - одне з найперших завдань.

- А що саме сталось під час другої стрільби лежачи?
- Я на першому рубежі зробив поправку, а потім, коли їхав по трасі, мені кричать, щоб ще зробив туди ж на два "щелчки". Тому що стрільба була на габаритах. Я прийшов на рубіж, а вітер вже трішки стих. І я подумав, що та додаткова поправка, про яку мені сказали, якраз компенсується зменшенням вітру. Тому вирішив стріляти так. Перший влучив - і подумав, що все нормально. Другий постріл змазав через свою помилку - трішки не довів. А ось останній - дійсно пішов мимо через те, що не зробив поправку. Тренери після гонки сказали, що якщо б зробив принаймні на один "щелчок" вправо, то цей постріл би зайшов. Ну... не зайшов - то й не зайшов. (Сміється)

- Певно, після двох промахів тактику на гонку довелось міняти. Яким підсумковим результатом ти був би задоволений в той момент?
- Чесно кажучи, після двох промахів я вже мало на що розраховував. Більше налаштовувався на те, аби відпрацювати стійку. На той момент хотів потрапити в 15-20 кращих. За десятку я навіть не думав, не кажучи вже про четверте місце. Перша стійка вийшла для мене екстримальною. Там цілком могло бути один-два промахи. А ось останню відпрацював чітко: всі постріли були з запасом.

Коли виходив на останнє коло - я не знав, яким йду. Пізніше, коли вже почав бачити перед собою суперників, зрозумів, що десь близько. Ну а вже згодом тренери та сервісмени, які стояли вздовж траси, почали кричати, що вийшов шостим, і щоб боровся до кінця.

- Розкажи, про що думав, тримаючись за Тар'єєм Бьо в цей кульмінаційний момент?
- Ну перша думка, звісно - треба спробувати за ним втриматись. Насамперед, щоб мене не наздогнали ті, хто біжить позаду. А там, як я бачив на розвороті, були і Гаранічев, і Расторгуєв, і Бйорндален, і Бьо-молодший, і Фійон - тобто, велика група, і всі - надзвичайно серйозні суперники. І я розумів, що якщо зараз перестану триматись за Бьо - то плакало моє високе місце.

- Судячи з твоєї швидкості, у наших сервісменів сьогодня була таємна пошта з небесної канцелярії? :)
- Я не знаю, як було сьогодні в дівчат, а в мене загалом на цьому етапі проблем з лижами не було жодних. І нашій сервіс-групі я ставлю шість... ні, навіть - десять з п'яти: думаю, вони відпрацювали краще, ніж навіть могли. Навіть Бьо підійшов до мене після фінішу і сказав, що лижі в мене сьогодні їхали краще, ніж в нього, і що він дуже вражений цим.

- Чи не здається тобі, що ти видав сьогодні поки що найкраще останнє коло в кар'єрі?
- Поклавши руку на серце, я б сказав, що в тому відрізку, де я відпав від Тар'єя, можна було б потерпіти і потриматись. Тому ще з півсекунди можна було б скинути з цього кола. (Сміється)

- В невеличкому коментарі після спринту ти обмовився про певні проблеми зі здоров'ям під час збору в Антхольці. Вчора Віталій Кільчицький більше деталізував, що це - проблеми зі спиною. Наскільки ці неприємності досі актуальні, і наскільки вони заважають під час гонки?
- Щодо останнього - три гонки в Рупольдингу я біг на обезболюючому. Це щоб було зрозуміло, наскільки заважає. Наприклад, в Антхольці я зійшов з контрольного тренування, бо біль був такий, що я навіть стріляти не міг - навіть просто тримати гвинтівку. І наступного дня також не тренувався., відпочивав, відновлювався. Там, в Антхольці, я ще легенько попрацював один день, а коли приїхали сюди, то на старт приклеїли кінезіо-тейпи, натирали розігріваючі мазі, які би краще підготовували м'язи до роботи, ну і використовували обезболююче. Але під час гонок біль себе не проявляв, і не заважав, все було нормально. А ось після гонки, коли ефект обезболюючого проходить, спина болить. І ось вже тиждень ввечері доводиться проводити електростимуляцію. Відчуття не з приємних, коли півгодини лежиш під током. (Посміхається)

- А що кажуть лікарі - скільки ці проблеми можуть тривати?
- Ну в мене це вже давненько розпочалось. Можливо, або десь надірвав спину, або протягнуло. Здається, з кожним днем почуваю себе все краще, але коли взагалі перестане боліти - ані доктор, ані масажист точно сказати не можуть. Я намагаюсь на тренуваннях особливого силового навантаження на спину не робити, аби обмежити травматизм.

- Ти вже знаєш свою програму на сезон? Мова в першу чергу про американські етапи.
- З точністю на сто відсотків я поки що не можу сказати. Але, зі слів Володимира Михайловича, скоріш за все, за океан я не полечу. Буду готуватись на висоті до чемпіонату світу. Він сказав, що для чоловічої команди це - приорітетне завдання, а заокеанські старти не такі важливі. Звичайно, мені б хотілося туди злітати, тим більше зараз непогано йду в загальному заліку. Але я також згоден, що чемпіонат світу - на першому місці.

- Власне, я з приводу заліку й спитав. В історії нашого чоловічого біатлону найкращий показник в загальному заліку - 16-е місце Сергія Седнєва. Ти зараз 17-й...
- Ну.. тут ще цілих два етапи попереду. Хто зна - можливо, вдасться зробити такий запас, що пропуск закокеанських стартів не завадить. (Сміється)

- Зараз ти, здається, в своїй найкращій формі в історії виступів в Кубку світу. Інші хлопці з команди також б'ють персональні рекорди. Не зарано? Чи ще відчуваєш резерви?
- Чесно кажучи, і в Остерсунді, і зараз я себе почуваю непогано. Але, я вважаю, як в Швеції я був не на піку форми, так і зараз. Впевнений - це ще не максимум, запас в цьому сезоні ще є. Якщо правильно все складеться з підготовкою до чемпіонату світу, вважаю, в Холменколені все може бути не гірше, принаймні з точки зору фізичних кондицій.

- Зважаючи на комплекс факторів, ти задоволений тим, що наступний етап Кубку світу також пройде в Рупольдингу?
- Траса мені тут подобається. Тут є і рівнини, і довгі спуски, на яких можна відпочити, і серйозні підйоми, де можна багато відігравати. На цій трасі можна боротись, якщо ти в формі. Але, наприклад вчора траса була просто жахливою. По гіршій я ще, напевне, ніколи не біг. З першого кола це була боротьба з тим, аби не впасти, щось не поламати... Хоча палку на підйомі все одно зламав. Але це пов'язане з тим, що напередодні падав сильний дощ і було дуже тепло. Сьогодні вночі був мінус - і траса була вже цілком нормальною, навіть хорошою, сильно не розбивалась. Бігти по ній було приємно. І, наскільки я знаю, синоптики обіцяють легкий мороз, тому на наступному етапі траса має бути такою, як сьогодні, а можливо навіть й кращою. Ну і взагалі - добре, що ми тут залишаємось, адже не потрібно нікуди переїжджати. Та й стрільбище тут хороше. Словом, мені подобається.

- На наступному етапі в програмі є індивідуальна гонка. Ти плануєш там стартувати?
- (Зітхає) На жаль - так. (Сміється) Доведеться пробігти. Ну, одну-дві гонки в сезоні все одно потрібно спробувати. Мінімальне завдання буде - потрапити в залікову зону. А там вже побачимо, як складеться. Хоча в мене й немає великого бажаня її бігти, особливо, після цих трьох змагальних днів, але в нас тут й заміни немає - на етап заявлено п'ять хлопців.

- Діма, дякуємо за розмову. Ну і бажаємо не зупинятись! Не знаю, як ти сам, а вболівальники лише починають відчувати смак ;)
- Дякую! Як і завжди, буду намагатись виступити якнайкраще.