Под микроскопом: Гран При Испании

Повернення чемпіонату до Європи, а значить у безпосередню близькість до баз самих команд могла похитнути позиції одних і наблизити до лідерів інших, та в реальності ми побачили вже добре відому за азійсько-австралійським турне картину тотального домінування Mercedes, покласти край якому може хіба що технічні проблеми одразу на обох машинах або якийсь неймовірний на межі фантастики прорив колективу з Мілтон Кінс або Маранелло.

В Барселоні принаймні Хемілтон з Росбергом змогли організувати щось подібне на реальну боротьбу за перемогу, хоча до накалу пристрастей за прикладом Сахіра було далеко. Та це не завадило Ніко знову спробувати взяти гору за допомогою різниці у використанні жорстких шин - в тій частині команди, яка опікується німцем цілком резонно порахували, що наприкінці гонки на легкій машині Medium зношуватися буде не так швидко, тож навіть на останніх колах нав'язати Льюісу боротьбу буде можна навіть попри те, що і на його W05 Hard буде у цілком пристойному стані. Зрештою ми вкотре побачили на власні очі до болю знайому картину протистояння двох пілотів за принципом - наздогнати не велика проблема, а от випередити конкурента вкрай тяжко. Льюіс знову переміг в безпосередній боротьбі та вийшов у лідери чемпіонату - тепер на його боці перевага і психологічна, і тактична, тож під час наступного раунду протистояння Ніко обов'язково мусить перемагати, інакше ініціатива повністю перейде до рук британця. Проте нестримного Хемілтона перемогти може тільки він сам, але чекати на помилки справа невдячна, бо можна й не дочекатися.

Одним із найголовніших (і вкрай неприємних для конкурентів «срібних стріл») висновків є те, що по приїзді до Європи перевага колективу з Браклі не просто не скоротилася, а якраз навпаки виросла і суттєво. Достатньо подивитися на фінішний протокол, в якому ми побачимо, що відставання третього в гонці Ріккардо від переможця Хемілтона склало вічність за мірками Формули 1 - 49,014 сек. І Льюіс, і Ніко спокійно могли ще двічі з'їздити в бокси і їх лідерським позиціям все одно нічого б не загрожувало. Звісно можна було б припустити, що поки Хемілтон з Росбергом підганяли один одного в боротьбі за перемогу та продовжували їхати у цілком «бойовому» темпі, то Ріккардо гонку спокійно доїжджав, але ж ні. Даніель своє персональне найшвидше коло гонки встановив на передостанньому витку дистанції, та й попередні кола він проходив «по-дорослому», тож відставання Red Bull на всій гоночній дистанції наразі непристойно велике.

Звертає на себе увагу і той факт, що в одному колі з машинами Mercedes фінішували лише четверо пілотів - Ріккардо, Феттель, Боттас і Алонсо. От тільки серед нинішнього покоління уболівальників є люди, які добре пам'ятають ще більш промовисту перевагу однієї команди над усім пелотоном - в Австралії-1998 Хаккінен з Култхардом на коло обійшли усіх без винятку, навіть Хайнца-Харальда Френтцена, що фінішував тоді третім. Іншими словами і сухі цифри, і сам хід гонки більш ніж промовисто свідчать, що домінування «срібних стріл» - це всерйоз і надовго, тож із великою обережністю можна пригадати - ні не 1954 і не 1955-й роки, а 1988-й. Тоді чемпіонат теж належав одній команді, пілоти якої в очній боротьбі розіграли між собою титул, вигравши 15 гонок з 16 та віддавши Герхарду Бергеру перемогу лише в Монці. Проте зараз думати про це ще зарано, зрештою попереду на нас чекає Монако, де вся сила W05 може поступитися ширині гоночної траси, а також майстерності й досвіду когось іншого. От тільки і Хемілтон, і Росберг знають рецепт тріумфу на вулицях князівства.

Red Bull зовсім недаремно займає своє місце в Кубку конструкторів, адже команда об'єктивно знаходиться далеко позаду підопічних Тото Вольффа, але при цьому відчутно випереджає усіх інших. Причому якщо нині партнери з Renault кажуть, що двигун працює на 90% проектної потужності, то відрив від переслідувачів має всі шанси тільки збільшуватися. Якщо ж у когось і були сумніви стосовно того, що саме колектив з Мілтон Кінс є другим після Mercedes у нинішньому пелотоні, то всі сумніви повинен був розвіяти Феттель. Стартувавши 15-м Себастіан зумів відіграти аж одну позицію за підсумками першого кола, проте вкрай продумана для гонки тактика трьох піт-стопів з раннім перевзуванням на гуму Hard допомогли чинному чемпіону, по-перше, уникнути серйозного трафіка на початковій стадії гонки (навіть попри те, що після першого візиту в бокси німець виїхав на трасу 21-м), а по-друге, коли інші змушені були на більш легких машинах відбувати обов'язковий відрізок на жорстких шинах, Феттель уже мав більш швидкий Medium і без особливих церемоній та проблем проривався нагору, зупинившись за крок від подіуму, який дістався його ж напарнику.

За Ріккардо можна порадіти окремо, адже для австралійця подіум став хоч і не першим де-факто, але цього разу з протоколу Даніеля не виключили, тож такий бажаний перший призовий кубок Формули 1 поповнить колекцію його трофеїв. Ріккардо в гонці хоч і був менш помітним порівняно з Феттелем, але свою справу зробив на відмінно - звісно виграти стартовий спринт на шляху до першого повороту у Боттаса було майже нереально (різницю між моторами Mercedes і Renault ми ще неодноразово будемо спостерігати). Небажання пілота Red Bull миритися із ситуацією й спроби обігнати Валттері ще на першому гоночному відрізку, попри рекомендації інженера відпустити фіна на 2 секунди уперед, зробили гонку Ріккардо значно цікавішою, адже з одного боку раніше убив власні шини, але саме це як не дивно тільки допомогло Даніелю - цього сезону більш ранній піт-стоп дає перевагу, тож коли в боксах побував і Боттас, то виявилося, що RB10 з «трійкою» на борту вже попереду. Надалі ж фінішувати на подіумі було справою техніки.

За підсумками іспанського Гран Прі привертає увагу також і той факт, що рекомендації Pirelli перестають сприйматися командами як єдино правильний сценарій проведення гонки. Щоб там не казав Пол Хембрі про кращий варіант з трьома піт-стопами, але факт в тому що таку тактику для себе обрали лише 6 з 20 гонщиків, які дісталися фінішу. І якщо Феттель з Алонсо таким чином зуміли покращити свої позиції, то для Масси, Квята, Гутьєрреса і Чілтона це стало більшою мірою вимушеним кроком в боротьбі зі зношуванням гуми. Та оскільки у абсолютної більшості пілотів серйозних проблем з гумою не виникло, то стає зрозумілим, що в Pirelli знову перестрахувалися. Воно можливо і непогано, але ж якби замість одного з комплектів був Soft, то вірогідність побачити значно цікавішу з погляду тактичної боротьби гонку була б значно вищою.

До речі, саме в Іспанії ми стали свідками пробудження Ряйкконена або ліпше сказати зробленого ним якісного кроку вперед у знаходженні спільної мови з власною машиною. Фін в гонці не перебував у постійному пошуку точок гальмування, задню частина його F14T не намагалася їхати попереду решти машини, а сам Кімі досить упевнено стримував позаду себе Фернандо. Впевнено рівно до тих пір, поки не виявилося, що шинна тактика у гонщиків Ferrari різна й на останніх колах на сильно зношеному комплекті Hard Ряйкконен уже нічого не міг вдіяти в боротьбі з Алонсо, який розпочав свою атаку ще в першому повороті, а завершив наприкінці третього тричі перехрестивши траєкторії:

Результат гонки зовсім не сподобався Кімі, який надовго затримався на трасі аби з'ясувати чому він провів два піт-стопи, а Фернандо три, що й дозволило іспанцю виграти очну дуель попри те, що Ряйкконен протягом усього уїк-енду виглядав аж ніяк не гірше.

Одним із по справжньому героїв гонки, який при цьому залишився у тіні, став Ромен Грожан. Пілот Lotus не просто вперше в сезоні доїхав до очок для себе та команди, а й наочно продемонстрував, що колектив (звісно за винятком однієї людини з Венесуели) знаходиться на правильному шляху і жахіття часів Австралії-Малайзії можна спокійно забувати як страшний сон, що вже не повториться. Поки Мальдонадо продовжує із завзяттям відчайдушного мазохіста влаштовувати краш-тести і скаржитися на все що завгодно, окрім власної голови, Грожан уже давно показав що уроки Спа-2012 і наступної дискваліфікації на нього вплинули у правильному руслі і француз за відсутності адекватного напарника взяв на себе роль лідера, на якого тепер працюватиме «чорно-золотий» колектив із куди більшим завзяттям, ніж на його партнера.

Звісно результат Грожана можливо і міг би бути кращим, ніж фініш на 8-му місці, проте в теперішній ситуації Lotus варто було просто відчути смак перших отриманих очок і вже на наступних Гран Прі думати про те, кого можна випередити без шкоди для власних результатів. Що ж до Мальдонадо, то в таких випадках часто кажуть, що медицина безсила і якби не мільйони PDVSA, Жерар Лопес напевно і не дивився б убік венесуельця минулої осені, та коли фінанси співають романси, доводиться робити не завжди приємний вибір. Здавалося б що після китайської аварії в другій практиці під час заїзду в бокси Пастору буде важко здивувати ще чимось, але він проявив винахідливість і розгатив машину в кваліфікації на колі виїзду з боксів, звинувативши в цьому непрогріту гуму. З огляду на те, що наступний етап відбудеться на вузеньких вуличках Монако, стає водночас і цікаво, і страшно від розуміння того, чим можуть завершитися гастролі пілота за кермом машини №13…

В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ, Sport.ua