Рубен ГОМЕС: «Хотел получить украинское гражданство»

- Після семи турів без очок, напевне, в колективі панував не найкращий настрій?
- За всю кар'єру в мене не було тяжчого початку чемпіонату. Не можу сказати, що це стало для нас якимось сюрпризом. Очікували, що нам буде непросто. Але не так, щоби заробити сім поспіль поразок. Це однозначно позначалося на команді. Водночас, було велике бажання змінити ситуацію. Розуміли, що попереду - «Дніпро» та «Металіст». До того ж, із запорізьким «Металургом», із яким конкуруємо в турнірній таблиці, грали вдома, тож прагнули порадувати наших уболівальників.

- Вашу перемогу над запоріжцями назвали нечесною.
- Хто хоче, може казати що завгодно. На полі команди показали повну самовіддачу впродовж 90 хвилин. На мій погляд, в Україні багато нечесних матчів. Якщо річ у пенальті, то вони були майже однакові в обидва боки. По грі ми заслужили троє очок, створили й реалізували свої нагоди для взяття воріт.

- Перед грою із запоріжцями ви перемагали ще минулого сезону «Динамо» - 3:2. Що змінилося з того часу?
- Багато чого. Можна сказати, відбулася перебудова в нашій команді. Залишили команду частина гравців і тренер. Прийшов новий керманич, з'явилася велика кількість молодих футболістів без досвіду виступів у прем'єр-лізі. У такій ситуації потрібен час, аби налагодити колективні дії. Перша перемога є, й в майбутньому варто триматися обраного шляху.

- Якби залишився Олег Лужний, результати могли бути кращими?
- Лужний також застав скрутні часи, але, на мій погляд, плідно з нами працював, усього себе віддавав заради «Таврії». Але чи були би за нього кращими результати, недоречно казати. На місце Олега Романовича прийшов новий фахівець, у якого вибір виконавців ще менший, ніж у попередника. Як кажуть, маємо те, що маємо.

- Що найдивовижніше в Янісі Христопулосі?
- Нелегко визначити щось окреме. Це - перспективний тренер із великим бажанням показати себе в українській прем'єр-лізі. Але в нього є одна серйозна перепона - він не володіє навіть російською мовою. Свого часу я також з цим зіткнувся, тож знаю, наскільки тяжко знайти порозуміння в колективі, коли не можеш вільно спілкуватися. Для цього потрібен час. Головне, що Христопулос вірить, що може виправити ситуацію.

- Не думаєте, що результативності Максима Фещука посприяло те, що команду залишив Антон Шиндер?
- Звичайно, добре, що Максим відзначився хет-триком. Це завжди на користь команді. Він нападник, і старається забивати в кожному матчі. Важливо й те, що Фещук проявив бомбардирські якості в момент, коли це дуже необхідно «Таврії». Це додає впевненості й самому гравцеві, й усім іншим. Але зараз тяжко забивати будь-якому нападнику, адже у нас не така команда, яка 90 хвилин грає в атаці. Поки створюємо замало моментів. Це також позначалося на тому, що Шиндер не міг похизуватися влучними ударами. Будь-якому нападнику тяжко, коли випадає за гру лише одна-дві можливості. Уважаю, нам треба більше думати про атаку, відтак рухатися в цьому напрямку.

- На ваш погляд, кращі роки Сергія Назаренка та Максима Калиниченка вже позаду?
- Це виконавці високого рівня, вони досі в повній бойовій готовності. У них стільки досвіду, що можуть ще й поділитися. Назаренко та Калиниченко своїми діями на полі дуже допомагають команді. Такі футболісти повинні бути на полі, тоді й команда діє з набагато більшою завзятістю. Присутність цих футболістів - це плюс для нашої команди.

- Ви давно в Україні, ваша дружина - українка. Не збираєтесь отримати українське громадянство?
- Після повернення з Кіпру, де провів півтора року, дуже сильно хотів отримати українське громадянство. Як ви правильно зазначили, в мене дружина - українка, й діти теж українці. Хотів, аби з урахуванням ліміту на легіонерів мені було трохи легше претендувати на місце у складі. Я підготував усі необхідні документи. Але це забирало багато часу, а мені увесь час чомусь відмовляли. Через абсолютно незрозумілі причини. На даний момент бажання значно поменшало.

- Відомо, що маєте доньку Зарину. А ось про сина ніяких відомостей.
- Він недавно народився, рік і місяць виповнилося. Леоном звати. Ми з дружиною Ариною не можемо натішитися з дітей. До речі, з моєю другою половинкою познайомилися ще в Донецьку, коли мені було 20 років, і я тільки починав грати за донецький «Металург». Уже майже 10 років разом. І гарне володіння російською мовою - теж завдяки їй.

- Збираєтеся пустити корені в Україні?
- Рахував, що я на 70 відсотків українець. Знайшов тут дружину, яка подарувала мені прекрасних дітей. Мене тут усе влаштовує. Але остаточно визначимося, коли завершу кар'єру. Буде час подумати. Поки такої можливості немає. У мене контракт із «Таврією», тож нині саме на цьому треба акцентувати увагу.

- Едмар узяв собі прізвище дружини, тож став Едмар Галовський. Як ви ставитеся до подвійного прізвища?
- Нормально. Якби взяв собі прізвище дружини, то міг би називатися Гомес-Нікітін. А що? Чудово звучить! Думаю, в Аргентині це би гідно оцінили.

- Якби отримали українське громадянство, хотіли б опинитися в збірній України?
- Для початку треба допомогти «Таврії» набрати якомога більше очок. А потім, якщо вдасться стати громадянином України, то можна розглянути й варіант із збірною. Звісно, якщо на мене зверне увагу тренерський штаб Михайла Фоменка. Це дуже велика відповідальність, і мені хотілося би спробувати себе на такому рівні.

Сергій ТАЛИМОНЧИК, «Український футбол»