Владимир ЕЗЕРСКИЙ: «Нос мне ломали пять раз»

Екс-гравець збірної України, «Шахтаря», «Динамо», «Дніпра», а нині й «Таврії», у свої 35 рокiв не планує йти на пенсiю

Кілька тижнів тому один iз найвiдомiших українських футболiстiв Володимир Єзерський вiдзначив свiй 35-й день народження. Святкував у Симферополi, де нинi виступає за мiсцеву «Таврiю».

- У робочiй атмосферi відзначав. (Усмiхається). Зранку було тренування, тренер i гравцi сказали кiлька теплих слiв. А вже пообiдi посидiли в сiмейному колi. Приїхали сюди, до Криму, мої батьки, близькi друзi, тож ми посвяткували.

- Свою кар'єру ви починали в аматорських клубах -- «Добросинi», «Гараї». Не було розчарування, що не вдалось одразу потрапити у «Карпати»?
- Я навчався у ДЮСШ СКА в тренерiв Погорiльця i Польного. Цi фахiвцi, до слова, дотепер там працюють. Вони порекомендували мене у Львiвський спортiнтернат, але мене туди не взяли. Тренер Олег Родiн не виявив у менi перспектив.

Та не всi гравцi, що пройшли спортiнтернат, стають професiоналами. А мiй приклад доводить, що через чемпiонат областi, через аматорськi команди можна потрапити до вищої лiги. Тож нехай хлопцi не забивають собi голову, якщо їх не взяли до спортiнтернату! Це не важливо. Головне, щоб трапилися у життi такi дитячi тренери, як Погорiлець i Польний. А чи було образливо? Та нi. Нехай буде образливо тим, хто переглядав хлопцiв i не помiтив таланту.

- Ви пограли у семи українських клубах, а от за кордоном -- нi. Невже не було запрошень?
- Були. Ще коли грав у «Карпатах», мене сватали у московськi «Локомотив» i «Торпедо». Але Iгор Суркiс разом iз Валерiєм Лобановським переконали мене перейти у київське «Динамо». Пiсля чемпiонату свiту 2006 року теж були пропозицiї з-за кордону, але... Я вдячний Боговi, що пограв майже в усiх провiдних українських командах.

- «Динамо», «Днiпро», Шахтар»... Який iз цих клубiв найрiднiший?
- На кожному етапi цi клуби щось менi давали, i я не дуже хочу когось видiляти. Стабiльно грати i потрапляти до збiрної України я почав iз «Днiпра». У «Динамо» набув чималого досвiду, працюючи поруч iз Лобановським. Ну а iз «Шахтарем» я вигравав трофеї. Знаєте, як менi казав Ринат Ахметов? «Володю, з твоїм приходом до нас «Шахтар» виграв усе, що мiг, -- чемпiонат, Кубок, Суперкубок i Кубок УЕФА. Ти для нас фартовий!».

Не хочу себе хвалити, але всi клуби, де я виступав, завжди досягали визначного успiху. Iз «Карпатами» виграв бронзовi нагороди чемпiонату. Iз «Динамо» дiйшов до пiвфiналу Лiги чемпiонiв. Зi збiрною -- до чвертьфiналу чемпiонату свiту. Iз «Днiпром» за часiв Кучеревського ми наробили чимало галасу в єврокубках. Ну i з «Шахтарем» виграв Кубок УЕФА.

Та навiть iз «Зорею» був успiх! Ця команда завжди вилiтала з Кубка України в 1/16 фiналу. А коли я там виступав, ми вийшли у чвертьфiнал, де програли лише у серiї пенальтi «Днiпру». Але для Луганська це був успiх, бо так далеко в Кубку вони нiколи не заходили. Сподiваюсь, що i «Таврiя» досягне для себе нових висот.

- Футбольна кар'єра захисника не минає без травм. Якi найважчi ушкодження отримували на полi?
- Якщо ти хочеш чогось досягти у професiйному спортi, то травми стають невiд'ємною частиною твого життя. Напевне, немає жодного професiйного спортсмена, який би їх уник. Я теж болю натерпiвся. Були переломи руки, стопи, нiс менi ламали п'ять разiв, мав масу iнших ушкоджень. Та, якщо порiвняти з iншими гравцями, важаю, менi ще пощастило.

- Кажуть, футболiсти, якi грали у Лобановського, закiнчують кар'єру у 30 рокiв. Вам уже 35...
- З Лобановським я попрацював два роки, i, можливо, за цей час вiн просто не встиг мене виснажити. Фiзичнi навантаження у нього були ще тi! Та все ж бiльше схиляюсь до думки, що футбольне довголiття залежить вiд самої людини. Як ти до себе ставишся, як вiдновлюєшся, як поводишся за межами поля. Ну i вiд особливостей органiзму.

-- Яка футбольна мрiя лишилась нездiйсненною?

-- (Замислився). Менi, напевно, грiх нарiкати. Я задоволений своєю кар'єрою. А щодо мрiї... Хотiлось би поборотися за мiсце у збiрнiй на Євро-2012. Але я розумiю, що зараз багато молодих гравцiв i дорогу слiд давати їм.

- Чи можна порiвняти Володимира Єзерського у 25 i 35 рокiв?
- У старшого бiльше досвiду, а щодо фiзичних показникiв... Семен Альтман, коли 2003 року прийшов iз Блохiним у збiрну, проводив для гравцiв першої команди тестування. Цi данi вiн зберiгає дотепер. А недавно ми здавали тестування у «Таврiї». Семен Йосипович витяг iз шухляди мої данi восьмирiчної давностi i порiвняв iз нинiшнiми. Вони однаковi! Це вiдповiдь усiм скептикам, котрi вважають, що пiсля 30 рокiв ти вже не футболiст. Я смiюся iз цих тверджень.

Якщо власник клубу хоче досягти результату, йому слiд опиратися на досвiдчених гравцiв.

- Ви вже готуєте себе до того, що невдовзi кар'єру все ж доведеться скiнчити?
- Такi думки з кожним роком з'являються дедалi частiше. Якщо молодь у «Таврiї» створить менi належну конкуренцiю, доведеться поступитись їй дорогою. Наприкiнцi цього чемпiонату я подивлюсь, на що ще здатний. Якщо буду в нормi, гратиму далi. Далеко не загадую, вирiшую проблеми «у мiру їх надходження».

expres.ua