Богдан БУТКО: «Лучше всего себя чувствую в атаке»

У нинішньому футбольному сезоні у складі «Волині» з'явився один з найталановитіших молодих українських гравців Богдан Бутко. Поява у команді-дебютанті прем'єр-ліги чемпіона Європи серед «молодіжок» була дещо несподіваною. Адже футболіст такого високого класу міг би успішно захищати кольори якщо не донецького «Шахтаря», якому на сьогодні він належить, то принаймні більш іменитого клубу. І усе ж, бажання тренерського складу лучан і самого футболіста співпали. Так Богдан Бутко у липні 2010-ого з'явився, щоправда в оренді, у складі волинян.

- Богдане, багатьох болільників цікавить, звідки ти родом, де починалась твоя футбольна кар'єра?

- Я з Донеччини. Народився у містечку Костянтинівка. У січні 2011-ого мені виповниться двадцять. А починав я ганяти м'яча у дворі, на пришкільному майданчику. Потім відвідував секцію в ДЮСШ, грав за дитячу команду «Конті», яка брала участь у чемпіонаті області. Згодом мене запросили в футбольну академію донецького «Шахтаря», де я виступав за третю команду, яку тренував Ігор Леонов. А у 2007 році тодішній наставник дублерів гірників Валерій Яремченко запросив мене і ще п'ятьох шістнадцятирічних футболістів на учбово-тренувальний збір в Ялту. Два роки я грав у дублюючому складі «Шахтаря».

- А як у «Волинь» ти потрапив?

- В «основу» «Шахтаря» пробитись було надзвичайно важко, тому Яремченко порадив спробувати свої сили в одній з команд української прем'єр-ліги. Я вирішив обрати «Волинь». У Луцьк приїхав 15 липня, а через три дні дебютував у матчі проти «Дніпра» у Дніпропетровську. Вийшов на заміну на 77-ій хвилині замість Корнела Бути. З того часу брав участь в усіх календарних поєдинках, за винятком кубкового з алчеською «Сталлю».

- Як у «Волині» прижився?

- Усе гаразд. Клуб наймає мені квартиру. Хороші стосунки склалися з усіма гравцями, дещо тісніші з Євгеном Павловим, адже ми часто з ним перебуваємо на зборах і турнірах у молодіжній збірній України.

- А як тобі тренуватися під керівництвом Віталія Кварцяного? Витримуєш навантаження?

- Відверто кажучи, у дублі «Шахтаря» було дещо легше. Там більш уваги надавали техніці, тактиці. Віталій Володимирович головну увагу зосереджує на атлетичній підготовці, віддає перевагу швидкісним діям, хоч і тактико-технічній підготовці він приділяє теж достатньо часу.

- Богдане, на полі у Луцьку глядачі бачили тебе в різних амплуа, хіба що тільки не у воротах. На якій позиції ти себе впевненіше почуваєш?

- Думаю, що в атаці, під нападаючими, зокрема, на лівому фланзі. Якщо потрібно, можу зіграти крайнього захисника чи форварда. У Донецьку Валерій Яремченко ставив мене навіть у центр оборони. Хоч, зізнаюсь, впевненіше я почуваюсь на половині поля суперників, ніж біля своїх воріт.

- Який із матчів, зіграних за «Волинь», тобі найбільше запам'ятався?

- Із сімферопольською «Таврією». Тоді і у грі все, здається, виходило, і гол красивий вдалося забити. До речі, це був мій перший гол у прем'єр-лізі, який врятував наш клуб від поразки. А ще пам'ятний поєдинок з «Шахтарем» у Луцьку. Пригадую, гірникам довелось добряче попотіти, поки вони забили єдиний гол. А для нас це була чи не найкраща гра у цьогорічному чемпіонаті, незважаючи навіть на поразку.

- А якби у ворота донеччан суддя призначив 11-метровий і Кварцяний попросив тебе виконати його, ти б погодився бити у ворота своєї колишньої команди?

- Не вагався б ні миті. І дуже старався б, щоб забити гол.

- Богдане, крім «Волині», ти виступаєш за молодіжну збірну України...

- І це вже п'ять років... Спочатку грав за юнацьку збірну України, потім - за юніорську. Нині мене постійно викликає грати за «молодіжку» Павло Яковенко.

- А в минулому році, пригадую, ти став чемпіоном Європи у складі молодіжної національної України.

- Той турнір проводився у нас на Донеччині, але для мене склався він не надто вдало. Зігравши два матчі і забивши у них один гол, я отримав травму і у фінальному поєдинку участі не брав.

- Але у тебе з'явився шанс зіграти у заключній частині чемпіонату Європи, яка в наступному році пройде на полях Данії.

- О, чого був вартий той відбірковий турнір, де ми у групових змаганнях випередили збірні Франції, Бельгії, Словенії і Мальти?! А потім два кваліфікаційні матчі із збірною Голландії, один з яких у гостях ми досить впевнено виграли - 3:0, а у другому - в Києві - поступились з «потрібним» рахунком 0:2.

- Тепер у збірної України з'явились не лише шанси поборотись за континентальну першість, а й за путівку на Лондонську Олімпіаду 2012 року.

- Так, але спочатку нам необхідно буде посісти не нижче другого місця у групі, де нашими суперниками будуть збірні Чехії, Англії та Іспанії, а потім вдало завершити фінальний турнір. До речі, четверте місце на полях Данії гарантуватиме українцям участь в Олімпійських іграх.

- Богдане, і футбольні фахівці, і журналісти бачать у тобі нового Даріо Срну. Адже твоя манера гри багато у чому нагадує гру капітана «Шахтаря». Чи не думаєш ти у майбутньому його замінити?

- Я залишаюсь футболістом донецького клубу, а в Луцьку граю на правах оренди. Цілком імовірно, що тренерський склад гірників з часом захоче, щоб я повернувся у «Шахтар». Я не приховую, що мрію виступати за цей клуб. А поки що я відчуваю себе лучанином і намагаюсь грати за клуб з повною самовіддачею.

- Богдане, нині футболісти «Волині» у відпустці. Де ти відпочиватимеш і коли повернешся на учбово-тренувальний збір у Луцьк?

- Хотів би зі своєю подругою поїхати в теплі краї. Один з варіантів, який розглядаємо, - Дубаї. А після новорічних свят, дев'ятого січня, Віталій Кварцяний знову збирає нас і розпочинає підготовку до нового чемпіонату.

Роман Флішаровський, газета «Волинь», Sport.ua