Топ-10 нігерійців в історії чемпіонатів України

Нігерійські футболісти принесли в чемпіонат України не тільки колорит і екзотику, але і техніку зі швидкістю, «котячу пластику», як говорив колись незабутній Віктор Прокопенко. Є привід згадати найкращих футбольних представників цієї далекої для нас країни, які залишили яскравий слід в чемпіонатах України.

10. Тоні Алегбе

Клуби: «Металург» Д, «Кривбас»
Роки кар'єри: 2002-2006

У лютому 2002 року Тоні перейшов в донецький «Металург». Незважаючи на те, що хлопцеві був лише 21 рік, він досить швидко зумів пробитися в основний склад донецької команди. За ампула - захисник: міг зіграти на обох флангах, а іноді його використовували і в якості опорного півзахисника. Відрізнявся високою швидкістю, витривалістю і сильним ударом. У складі «металургів» став дворазовим бронзовим призером чемпіонату України. У 2004 році перейшов в «Кривбас», в якому теж був гравцем стартового складу, одним з лідерів команди. Після двох сезонів в Кривому Розі перебрався в чемпіонат Азербайджану. У 2008 році повернувся в Україну - в «Карпати», але пробитися в першу команду вже не зумів.

9. Харісон Омоко

Клуби: «Динамо», «Ворскла», «Арсенал», «Волинь», «Таврія», «Зоря», «Арсенал-Київщина»
Роки кар'єри: 2000-2018

20-річним юнаком прибув Омоко в київське «Динамо». Він довго набирався досвіду у другій і третій командах «біло-синіх», але пробитися в першу йому так і не вдалося. Не вийшло заграти в ще одній столичній команді - «Арсеналі». А ось в «Ворсклі» Харісон не тільки став гравцем основного складу, але і часто забивав. Після Полтави цей пілігрим з перемінним успіхом їздив футбольною Україною: залишив свій слід в «Волині», «Зорі» і «Таврії». Високий, потужний захисник, який добре грав головою, вмів вибирати позицію. Напевно досяг би великих успіхів, якби зміг на довше затриматися в якомусь клубі. Але так у нього виходило, що більше двох років на одному місці не сидів.

8. Самсон Годвін

Клуби: «Карпати», «Волинь»
Роки кар'єри: 2001-2013

Щирий львівський нігерієць. За «Карпати» в чемпіонатах України провів 234 матчі - більше серед всіх легіонерів львівського клубу. У «Карпатах» - з зими 2002 року. Грав виключно на позиції опорного півзахисника. Відрізнявся непоступливістю, умінням не тільки руйнувати чужі атаки, але і починати свої. Але часом діяв за межею фолу, через що часто пропускав матчі через дискваліфікацію. Довго був гравцем основного складу «зелено-білих». Грав за «Карпати» і в вищій лізі, і коли команда понизилася в класі, опустившись до Першої ліги. У 2008 році втратив місце в основі «Карпат», йшов в оренди, щоб знову повернутися. Прийняв українське громадянство. Після завершення кар'єри футболіста залишився в клубній структурі «Карпат».

7. Лукман Аруна

Клуби: «Динамо», «Говерла»
Роки кар'єри: 2011-2016

Дуже рано засвітився на юнацькому рівні: в складі збірної Нігерії став чемпіоном світу і чемпіоном Африки (вік гравців - молодше 17 років). У тій команді наш герой був одним з лідерів і капітаном. На хвилі цього успіху Лукман перейшов в «Монако». Він був частим гостем в основі княжого клубу. Його хотіли залишити, але після того, як «Монако» вилетів з Ліги 1, Аруна не захотів грати в другому дивізіоні Франції. І влітку 2011 року підписав п'ятирічний контракт з «Динамо». Сума угоди - півтора мільйона євро. За «Динамо» успішно дебютував в матчі проти «Шахтаря» за Суперкубок-2011. Перший сезон за «Динамо» у Аруни вийшов, загалом, успішним, але далі не зрослося. Олег Блохін, який змінив на посту тренера «Динамо» Юрія Сьоміна, не збирався робити ставку на цього опорника, тому він був змушений ходити по орендах.

6. Айзек Окоронкво

Клуб: «Шахтар»
Роки кар'єри: 2000-2003

Один з найперших легіонерів «Шахтаря». До Донецька прибув з молдавського «Шерифа». Досить швидко закріпився в стартовому складі «гірників». Його «рідна» позиція - центральний захисник, але при необхідності міг зіграти і на флангах захисту, і навіть в центрі поля. Міг видати феєричний поєдинок, але іноді міг і «наплужити». Допоміг «Шахтарю» виграти перше «золото» чемпіонату України. Ще в його активі під час перебування гравцем донецької команди - два Кубка України. Донецькі вболівальники його любили, «Шахтар» пропонував перепідписати угоду, але «Азік» дуже хотів пограти в Англії. У 2003 році він перебрався в «Вулверхемптон».

5. Еммануель Окодува

Клуби: «Ворскла», «Арсенал» К., «Шахтар», «Металург» Д
Роки кар'єри: 2001-2008

Форвард таранного типу найкращі роки в українській кар'єрі провів в «Ворсклі» і «Арсеналі». У цих колективах він був не тільки безсумнівним гравцем стартового складу, а й головною діючою фігурою в нападі. Відрізнявся хорошою швидкістю, непоганим ударом і відмінною грою на «другому поверсі». Але, все ж, головна його ігрова якість - опинятися в потрібний час в потрібному місці. Цей форвард найбільше запам'ятався, як майстер завершального удару. У 2006 році зі скандалом перейшов в «Шахтар», адже до цього фактично домовився про перехід в «Динамо». Але заграти в складі «гірників» не зумів. Та й йому, за великим рахунком, і шансів не давали. У 2008 році він таки перейшов в київське «Динамо», підписавши чотирирічну угоду, але за першу команду не зіграв жодного матчу.

4. Лакі Ідахор

Клуби: «Динамо», «Ворскла», «Карпати», «Таврія», «Зоря»
Роки кар'єри: 2000-2014

Разом зі своїм співвітчизником і другом Омоко прибув в київське «Динамо» в 2000 році. На відміну від Харісона, який так і не зіграв за першу команду «Динамо» жодної гри, Лакі вдалося пробитися в основу «Динамо». Правда, він був лише гравцем ротації. Проте, в складі «Динамо» Ідахор став дворазовим чемпіоном України і володарем Кубка країни. Не зумівши закріпитися в Києві, Лакі відбув за перевіреним орендним маршрутом в Полтаву. Але в «Ворсклі» затримався лише на сезон, після чого поїхав до Азербайджану. Через два роки повернувся в Україну. У «Карпатах» у нього не склалося, а ось в «Таврії» він знайшов своє друге щастя, ставши з сімферопольською командою переможцем Кубка України. Після «Таврії» два сезони провів у «Зорі».

3. Браун Ідейє

Клуб: «Динамо»
Роки кар'єри: 2011-2014

Переходив в «Динамо» в статусі зірки. До київської команди форвард встиг успішно пограти в чемпіонаті Швейцарії за «Ксамакс» і в першості Франції за «Сошо». Трансфер Брауна обійшовся київському клубу в чималі вісім мільйонів євро. Нігерієць був ангажований «біло-синіми» на п'ять років. Однак в Києві Ідейє затримався на три роки. Дебют нігерійця за киян - краще не придумаєш: два дублі в двох стартових поєдинках. Брауна відрізняла висока швидкість, гольове чуття, непогана гра головою. У 2013 році в складі збірної Нігерії він став переможцем Кубка Африканських Націй. У нього було відразу кілька пропозицій від зарубіжних клубів, і він попросив керівництво «Динамо» його відпустити. У 2014-му за 10 мільйонів євро він пішов в англійський «Вест Бромвіч».

2. Джуліус Агахова

Клуби: «Шахтар», «Севастополь»
Роки кар'єри: 2000-2011

Найгучніший трансфер початку «нульових» в чемпіонаті України. Головна зірка збірної Нігерії - 18-річний Джуліус Агахова - прибув в «Шахтар». За цей трансфер «гірники» заплатили туніському «Есперансу», за інформацією різних джерел, від чотирьох з половиною до одинадцяти мільйонів доларів. Дебют у новій команді у Агахови вийшов вдалим: сім м'ячів у восьми матчах. Часто після своїх забитих голів Джуліус здійснював кульбіти, тішачи українських уболівальників. Але ще більше він запам'ятався своєю феноменальною швидкістю і технікою.

Читайте також: Джуліуса Агахову в Шахтарі зламали самотність, заздрість і мороз

Однак розкритися по-справжньому, реалізувати свій величезний потенціал форварду, якого в Донецьку прозвали «Ага-диво», з різних причин так і не вдалося. Вже на другий рік свого перебування в Донецьку Агахова став проситися в закордонний клуб. А коли його не відпустили, впав у депресію. У 2007 році перейшов в англійський «Віган». У 2009 році повернувся в «Шахтар», але гравцем основи стати не зміг. На цей же час припадає його короткострокова оренда в «Севастополь».

1. Айїла Юссуф

Клуби: «Динамо», «Металіст»
Роки кар'єри 2003-2015

Уже в 16 років на юного Айїлу звернули увагу тренери юнацької збірної Нігерії. Саме за матчами за цю команду Юссуф став відомий селекціонерам європейських клубів. Ним цікавилися голландський ПСВ і німецький «Штуттгарт», але в підсумку 19-річний нігерієць перейшов в «Динамо». За суцільні копійки. У чемпіонаті Нігерії, та й в юнацьких збірних Айїла діяв частіше в центрі оборони, міг зіграти і на флангах захисту. Рідше - в середині поля. Однак в «Динамо» він грав переважно «хвилеріза». Акліматизацію в другій динамівській команді Юссуф пройшов швидко - всього пару місяців знадобилося, після чого був переведений в першу команду. Надійний, чіпкий, непоступливий, вмів і атакувати, і завершувати атаки результативними ударами - таким був Юссуф в «Динамо». У складі «Динамо» по кілька разів вигравав чемпіонат і Кубок України. У найкращі роки - незамінний гравець «біло-синіх», справжня непрохідна скеля в центрі поля. У 2012 році втратив місце в основі київської команди. У 2014-му на правах оренди пограв за кризовий «Металіст».

Читайте також:

Топ-10 білорусів в історії чемпіонатів України
Топ-10 аргентинців в чемпіонаті України
Топ-10 грузин в історії чемпіонатів України
Топ-10 сербів в історії чемпіонатів України
Топ-10 хорватів в історії чемпіонатів України
Топ-10 бразильців в історії чемпіонатів України
Топ-10 румунів в історії чемпіонатів України