Ветерани на марші, або перший рік «найзірковішої» команди України

23-го лютого 2016 року в урочистій атмосфері в Будинку футболу президент ФФУ Андрій Павелко та куратор ветеранської збірної Олег Собуцький дали старт новій команді, побажавши їй яскравих виступів та симпатій відданих уболівальників.

 

«У легенд, які прославляли наш футбол на вітчизняному та міжнародному рівнях, відповідальна роль. Мова, звичайно ж, про підтримку наших героїв, які захищають країну в зоні проведення АТО. Ми плануємо організацію виїздів збірної ветеранів для підтримки бійців. Це дуже важливо для підняття морального духу хлопців», – наголосив Андрій Павелко. Вирішальну роль у народженні нової збірної відіграли організаторські здібності Олега Собуцького, який багато працював над популяризацією футболу в Україні та активно допомагав у розбудові гри мільйонів: «До цього дня ми йшли кілька останніх років. Проводили багато матчів в Україні та за кордоном, а тепер наша команда набула офіційного статусу! Хочемо проводити матчі щотижня, виїжджати за кордон, гідно представляючи нашу країну та футбол у світі». Генеральним партнером Збірної виступило ТОВ «Агробізнес», провідний виробних хліба та хлібобулочних виробів в Україні.

 

Такі оптимістичні настрої, сповненні натхнення та добрих слів, були у футбольних керівників та всього ветеранського загалу країни після офіційного заснування збірної. Її тренери Анатолій Дем’яненко та Володимир Лозинський ретельно взялися за справу, окреслили коло із майже сотні гравців, які в різні роки захищали кольори українських клубів та збірної. Найстарші за віком серед них – легенди «Динамо» 70-х років Сергій Кузнєцов і Олександр Дамін, найуспішніший вітчизняний тренер Мирон Маркевич, володарі Кубка Кубків Василь Рац та Іван Яремчук. Що стосується «молоді», це ті гравці, які щойно завершили футбольну кар’єру – Володимир Єзерський, Анатолій Тимощук, Сергій Назаренко, В’ячеслав Шевчук, Олег Шелаєв, В’ячеслав Свідерський… 

 

Тепер, відзначаючи першу річницю діяльності збірної, можемо підвести підсумки. Вже в перший день свого існування команда провела дебютний поєдинок, проти збірної журналістів, і перший, історичний гол у її складі забив Едуард Цихмейструк! 

 

Опісля загалом команда провела 44 матчі, охопивши більшість областей України, брала участь у престижних турнірах у Сполучених Штатах Америки, Грузії, Молдові, Угорщині, Іспанії. Окремо стоять матчі на Сході України, куди збірна неодноразово виїжджала – Попасна, Білокуракине, Старобільськ, Сєвєродонецьк, Волноваха… А найголовніше, що у команди з’явився свій глядач, який чекає приїзду легенд футболу до того чи іншого міста, радо зустрічає її. Взаємністю відповідають і самі футболісти, на зеленому газоні даруючи справжнє шоу, а за межами поля не відмовляючи в автографі, спільному фото чи просто щирому спілкуванні. 

 

На кожну гру збірна приїжджає не з порожніми руками – випускається різноманітна сувенірна продукція, матчеві програми, постери. За рівнем організації ветеранська збірна не поступається багатьом клубам вищої ліги, про що неодноразово казали самі футболісти. Як наслідок, до команди, яка ставить такі важливі в наш час завдання по підтримці військових у Зоні АТО, популяризації футболу, залюбки приїжджають грати наші видатні гравці минулих років, І отримують від цього неймовірне задоволення, бо окрім власне футболу мають радість спілкування з колегами по футбольним полям, дружні спогади, зустрічі з прихильниками.

 

Незважаючи на вік чи колишні травми, Анатолій Дем’яненко на кожну гру ставить перед іменитими підопічними одне завдання – перемогти. Звісно, вболівальники хочуть побачити інтригу, багато забитих м’ячів, футбольний майстер-клас, але результат для тренера завжди в пріоритеті. Бо несолідно таким «зіркам» програвати. Як наслідок, у доробку завжди молодих ветеранів перемоги в двох турнірах пам’яті Андрія Гусіна (в Києві та Путилах), до 30-річчя трагедії аварії на ЧАЕС, пам’яті полеглих військових у Волновасі, на честь відкриття стадіону на Київщині… 

 

Із міжнародних успіхів – перемога на представницькому «Кубку Легенд» в Чикаго (США), друге місце на меморіалі Давіда Петріашвілі в Тбілісі (Грузія). «У нас команда максималістів, кожен звик досягати лише найвищих результатів, – розповідає Анатолій Дем’яненко. – Інколи проти нас виходять молодші суперники, але нічого страшного в цьому не бачу. У збірної є свої козирі, тож такі матчі стають же більш цікавішими».

 

Окрема яскрава сторінка діяльності ветеранської збірної – підтримка військових. Особливо дружні стосунки складися з 8-м окремим полком спецпризначення (командир Олег Нечаєв), який базується у Хмельницькому, а в Зоні АТО виконує завдання на найвідповідальніших ділянках. 2-го серпня на День ВДВ був проведений дружній матч зі збірною полку, в перерві якого спецназівці влаштували показові виступи. 

 

А за місяць до цього майже тисяча військових прийшла на трибуни стадіону в Попасній, що на Луганщині, де збірна ветеранів грала з місцевою командою. Під оплески глядачів перед початком гри військові вийшли на поле, де футболісти кожному вручили жовто-синій шалик. 

 

Запам’яталася і зустріч у Володимир-Волинському із бійцями 14-ї механізованої бригади. Відважні хлопці мають свою футбольну команду, тож зрозуміла радість від отриманого новенького комплекту ігрової форми, та ще й з рук легенд вітчизняного спорту!

 

Радо зустрічають команду і за кордоном, особливо в місцях де проживає чимало українців. У Чикаго в українському культурному центрі була організована зустріч із діаспорою, велика зала ледь вмістила всіх бажаючих. Особливо раділи юні вихованці клубу FC Connection, сформованого переважно з дітей українських емігрантів. 

 

Не менш душевною стала зустріч «зірок» футболу в Севільї з місцевою українською громадою. Навіть імениті іспанці, вперше це ветерани «Севільї», а наступного дня «Бетісу», були здивовані такою підтримкою, бо грали на власному полі наче на виїзді. Серед жовто-синьої торсиди на трибуні був присутній гравець «Бетісу» та збірної України Роман Зозуля. Нашому бомбардирові у непростий час була вкрай потрібна підтримка співвітчизників, дорогих його серцю людей, тож спілкування та дружні поради з боку заслужених ветеранів були вельми доречними.

 

«Останній рік був дуже насиченим на події, – підводить підсумки Олег Собуцький. – Щотижня ми збиралися та вирушали до чергового міста. Туди, де нас чекають, туди, де ми потрібні. У нашому колективі зібрані виконавці п’яти останніх десятиліть Таке переплетіння і є однією з родзинок збірної. Хтось може провести весь матч, інший вийти на п’ять хвилин. Це не найголовніше. Футболісти зустрічаються і спілкуються, для них кожен новий виїзд в радість. Про уболівальників і говорити не доводиться, відвідуваність наших матчів анітрохи не нижча, ніж у багатьох професіональних команд вищої ліги. Хотів би щиро подякувати всім гравцям та тренерам збірної, вони професіонали, чудові люди та справжні патріоти України. У нас склався колектив однодумців, якому до снаги вирішувати найскладніші завдання. Тож із оптимізмом дивимося у 2017 футбольний рік, у нас на нього великі плани. Будемо підтримувати національну збірну у відбірковому циклі, займатися популяризацією футболу в регіонах і, звісно, продовжимо піднімати бойовий дух нашим військовим. Суперники-футболісти та вболівальники на містах вже можуть готуватися. Як тільки сніг зійде з полів, вирушимо до них на зустріч!

 

Дмитро ШАПОВАЛ