Сергей ШЕВЦОВ: «Игроки Кристалла уже ищут новые команды»

— Сергію Анатолійовичу, власне, головне запитання: що зараз відбувається з командою? За останньою інформацією, яку зустрічав, команда знімається зі змагань у другій лізі. Чи щось змінилось у кращий бік за останні дні?
— Можу сказати, що на сьогодні (інтерв’ю відбувалось у неділю. — О. В.), це поки що остання інформація від клубу. Поки що якихось нових подробиць немає. Єдине, що можу додати — наше питання про допомогу наразі розглядається.

— Тобто, зараз команда у підвішеному стані?
— Так, ви слушно говорите. Зараз у нас поки що немає ні дати зборів команди, ні чогось іншого. Хлопці роз’їжджаються. Поки що чогось позитивного вам сказати не можу.

— Якщо таки не вирішиться фінансове питання позитивно для команди, що буде з гравцями? Вони, наскільки розумію, отримають статус вільних агентів?
— Так, звичайно. По-перше, якщо сам клуб утратить статус професійного, то вони автоматично стають вільними агентами. По-друге, вони вже роз’їжджаються і шукають собі нові команди. Ми ніколи нікого не тримали. У нас завжди був такий підхід. Хтось тут виріс, але продовжив кар’єру в іншому клубі, комусь просто захотілося змінити обстановку. Гравці вже давно шукають собі нові клуби. Якщо вся ця ситуація таки нормалізується, а я в це вірю, ми будемо старатися їх повернути чи ліпити нову команду. Але це потрібно вирішувати найближчим часом, потім уже просто не буде сенсу збиратись…

— Скажіть, а бодай якісь дії чи сигнали з боку місцевої влади мали місце, щоби допомогти клубу?
— Так, на сьогодні всі прекрасно розуміють, що ми потрапили в таку складну ситуацію. Уже який рік поспіль ми просто не можемо вижити без допомоги місцевої влади. Саме тому було ухвалене таке рішення, бо від нас одвернулися. Зараз, начебто, вже розглянули питання щодо допомоги нам і на найближчій сесії міськ­ради мають порушувати й обговорювати цю тему.

— Якого числа це має відбутись?
— Сесія запланована на дванадцяте лютого. Саме цього дня мають бути якісь новини. Раніше точно нічого не буде повідомлено.

— Чи можлива така ситуація, як із «Авангардом» кілька років тому, коли команда знялась із змагань, а потім знову заявилась уже на другий сезон у тому ж першому дивізіоні? У вас такий варіант можливий?
— Ні, такого варіанту, думаю, у нас бути не може. Чому? У «Авангарді» таке рішення було викликане більше політичними моментами, пов’язане з бойовими діями. Щодо нас, то тут зовсім інша ситуація. Переконаний, ніхто не буде просто зупиняти на якийсь час участь команди в змаганнях другої ліги

— Зрозуміло, чекаємо на дванадцяте лютого…
— Так, є надія на те, що нас підтримають. Ситуація склалася непроста, хтось говорить, що клуб має сам виживати, хтось переконаний, що зараз дуже непрості часи й клуб потрібно неодмінно зберегти. Усе ж таки, така історія в команди… Одне слово, ведеться обговорення цього питання. Потрібно дочекатися дванадцятого числа. Якщо нам буде таки надана допомога, то потрібно буде збиратись. Якщо ж все буде так, як і зараз, то дванадцятого ж числа буде остаточно ухвалене рішення — ніхто ні на що не буде сподіватись.

— Однак, якщо все ж таки все вирішиться добре, наскільки розумію, команда просто збиратиметься в авральному режимі? Без повноцінних зборів…
— Якщо це питання вирішиться для нас позитивно, то матимемо фактично місяць, аби підготувати команду. Важливий нюанс тут для тренера — першого березня зачиняється трансферне вікно. Для нашого клубу це завжди був великий потенціал — знайти когось серед аматорів. Ми не можемо просто показувати пальцем на гравця й запрошувати його до команди, погоджуючись на його умови. Завжди переглядали людей, шукали справді потрібних нам виконавців. Із іншого боку, думаю, місяця має вистачити для того, щоби бодай якось підготувати команду. Позаторік у нас узагалі була неймовірна ситуація, коли розпочали підготовку до чемпіонату за шість днів до старту. Навіть зуміли якийсь час іще бути серед лідерів першості. Знаю, що з будь-якої ситуації можна знайти вихід. Тут головне питання — якими силами, нервами буде знайдено вихід з конкретної ситуації. Зрештою, коли це вирішиться? І чи вирішиться взагалі? Як бачите, я поки що на місці й нікуди не від’їжджаю. Надія на краще є, тим паче, коли тебе підтримують стільки людей.

Олександр ВОРОНІН