Кирилл ПЕТРОВ: «Фортуна была не на нашей стороне»

— «Говерла» в протистоянні з «Дніпром» продемонструвала нехарактерну гру. На вашу думку, чи вийшло би краще, якби поєдинок був відкритішим?
— Складно сказати, що було б, якби діяли по-іншому. Це все із сфери здогадок, тому вести розмову на цю тему вважаю некоректним. Зіграти від оборони було рішенням головного тренера. Ми загалом були близькі до того, щоби не пропустити, але все ж не вийшло.

— Чи награвалася схема з трьома центральними захисниками на зборах?
— Ще раз повторюю: грати саме так було ініціативою Олександра Севидова. Отож мені нічого додати.

— Тоді питання до вас. Чи зручно було грати в подібній побудові?
— Чому ж ні? Адже пропустили лише після стандарту… А цей компонент футболу має свої особливості й часто до перебігу подій стосунку не має. Прикро, що стандартні положення можуть вирішувати долю протистоянь. Прагнули перемогти, але не вийшло.

— Усе ж є прагнення почути з перших уст про фатальний стандарт…
— Під час подачі штрафного з лівого флангу м’яч, здається, нікого не зачепив. Я відповідав за Євгена Чеберячка. І після невдалого відскоку сфера потрапила мені в обличчя. Дуже прикро, що таке сталося, адже зреагувати на ситуацію можливості не мав. У цьому погоджуся з тренером, який сказав, що Фортуна була не на нашому боці.

— Хуанде Рамос почав коригування вже в першому таймі. Як саме відчувалися ці зміни у стані опонента?
— Іспанець випустив третього форварда, певно, його не задовольняло те, що він бачив на полі в першому таймі. А після перерви ще й додав у напад Матеуса. Хоча не скажу, начебто це якось кардинально змінило розподіл сил на полі. Але натиск на наші ворота тільки зростав. Але повинен сказати, що гості діяли доволі прямолінійно і, відповідно, дуже багато створити не зуміли. Найбільше дошкуляв Роман Зозуля, який брав своєю працездатністю.

— Водночас, якщо посилюється натиск на ворота, відповідно, в обороні «Дніпра» мав виникнути додатковий простір. Чому ж не вдалося цим фактом скористатися?
— Ну, так усі ресурси були спрямовані на те, щоби цю навалу відбити. Якби атакували більшими силами, то це могло обернутися великими неприємностями біля наших воріт. Отже, йти вперед мали змогу лише кількома виконавцями. Але й до пропущеного м’яча мали кілька можливостей, однак до пуття їх не довели. Опоненту ж треба віддати належне: притис нас він відчутно…

Юрій ОРОС, «Український футбол»