Юрій ДЯЧУК-СТАВИЦЬКИЙ: «За все життя мав лише одну ДТП»

Заслужений тренер України 64-річний Юрій Дячук-Ставицький за все життя мав у своєму автопарку лише чотири автомобілі й усіма був задоволений. Нині він пересів на економну «пенсійну» автівку.

— Я дуже пізно сів за кермо, — пригадує водійський стаж Юрій Михайлович. — Так склалося, що я працював у не надто багатих клубах, тож про купівлю авто мови не було. Першу машину мені дали допіру в друголіговому «Газовику» з Комарного.
Спочатку клуб виділив мені в службове користування новий ВАЗ-2107, а згодом переоформив на мене це авто. Класна була машина, експортний варіант.

— Довго нею їздили?
— Близько шести років. Після «жигуля» я купив собі «Деу-Ланос», яким користувався майже чотири роки. А тоді пересів на джип «Міцубіші-Паджеро-Спорт», його мені подарували на 59-й день народження.
А сьогодні — як пенсіонер — я пересуваюсь скромнішим авто. У мене «Шкода-Фабія». Це маленька машинка, і мені вона дуже підходить. Джип споживав 15 літрів бензину на 100 кілометрів. А «Фабія», у якої під капотом 1,9-літровий турбодизельний двигун, бере лише п'ять-шість літрів. Тож для мене це супер.

— У ДТП потрапляли?
— Я дуже спокійний водій і за все життя мав лише одну пригоду. Наприкінці грудня їхав до свого товариша, який жив під Львовом. На одній із ділянок дороги прорвало трубу, і асфальт вкрився льодом. От мене на тому льоду розкрутило, викинуло на узбіччя — і машина вдарилась об стовп. Тоді я пошкодив задній бампер. Більше, хвала Богові, нічого не було.

— Даішники вас упізнають?
— Я завжди їжджу за правилами, швидкікості не перевищую і ніколи не мав із ними проблем. А ще в мене закон — ніколи не сідаю за кермо напідпитку. Коли працював у «Карпатах» і їздив на джипі, то даішники знали мій номер — чотири четвірки. Мене впізнавали, ми мило спілкувались...

— У машині щось поремонтувати можете?
— У цьому плані мені пощастило. Усі мої машини, починаючи від «жигуля», були новими. Тож нічого крутити не доводилось. Можу замінити колесо, лампочку, а більше проблем і не мав.
А ні, таки мав одну пригоду. Я їхав Польщею своїм джипом разом із товаришем. І на швидкості під 140 кілометрів за годину розірвалась шина. Але я втримав автівку, з'їхав на узбіччя. Мій товариш-поляк викликав телефоном відповідну службу, ті приїхали, привезли мені нову шину, замінили — і ми рушили далі.

— Коли ви були головним тренером «Карпат», їздили скромною машиною «Деу». Не було заздрісно, що ваші підлеглі мають значно дорожчі автівки?
— Та ні, я це сприймаю нормально. Вважаю так, що більше людей мають гарні машини, що краще вони живуть, то кращою є ситуація в країні. Тобто відсоток забезпечених людей збільшується, і це не може бути предметом заздрості. А щодо мого «Деу», то це було дуже вдале авто — поляки складали, ті машини тоді лише почали випускати. З ним у мене взагалі не було проблем.

Максим КАЧУРІВСЬКИЙ, Галичина спортивна