БУБКА: «Результат Ванкувера очікуваний...»

З президентом НОК України Сергієм Бубкою ми зустрілися через кілька днів після повернення нашої делегації з Ванкувера. Сам головний олімпієць України чотири рази брав участь в олімпіадах, але золоту медаль отримав лише раз (на чемпіонатах світу перемагав шість разів). Цей факт кар'єри Бубки назвали «олімпійським прокляттям». Але говорили ми з Бубкою про «прокляття» українців у Ванкувері...

- Сергію Назаровичу, ми сподівалися на медалі. Голови федерацій переконували, що спортсмени забезпечені усім необхідним. Мінспорту звітувало про виділення коштів на підготовку в повному обсязі... Чого забракло?
- Ми очікували виступів, принаймні на тому ж рівні, на якому спортсмени виступали на світових першостях. А вийшло посередньо. Разом з цим, результат очікуваний. Я перед Олімпіадою казав, що одна медаль буде для нас чудовим результатом. І якби Дериземля та Семеренко один раз не промахнулися, ми б цю медаль мали. Але під час Олімпіади спортсмен завжди хвилюється. Семеренко перед двадцятим пострілом намагалася заспокоїтися, навіть рушницю догори підняла. Але не вийшло… Що можуть сказати журналістам голови федерацій, які залежать від політичної обстановки? Якщо вони скажуть журналістам правду, завтра їх знімуть... А де, скажіть, тренуються наші спортсмени? Усі за кордоном! В Україні немає жодної достойної біатлонної траси, немає дитячо-юнацьких спортивних шкіл, де б розвивали зимові види спорту. Санних трас у Кременці та Вишгороді практично немає. Два олімпійські центри фігурного катання закрито. Ми втратили фігуристку Олену Савченко, яка виступає за Німеччину. Завтра те ж саме буде з Тетяною Волосожар, якій пропонують перейти під російський прапор. Які спортивні об'єкти побудовано за державний кошт за час незалежності? Жодного! А олімпійські медалі починаються з масового спорту.

- От ви кажете, «якби не промахнулися»... Може, спортсмени недопрацювали, не виклалися «на всі сто»?
- Я б не звинувачував спортсменів. Можна теж сказати: «А чому Сергій Бубка програв у 1992 році? Чому травмувався у 1996 році? Чому не дуже добре виступив на сіднейській Олімпіаді?». Скажіть, чи ми вигравали чемпіонати світу? Чи вигравали всі етапи кубків світу? Як можна розраховувати на те, чого важко сподіватися? Водночас, ви бачили, скільки промахів та помилок робив видатний норвезький біатлоніст Бйорндален? На Олімпіаді нічого не буває напевно… Звісно, більшість наших спортсменів виступили гірше від свого рівня. Ми очікували заробити близько 70 олімпійських ліцензій, а отримали 47... Утім, 5 і 6 місця у біатлоні - непоганий результат. Як і 16-те у новому для нас сноубордингу.

- І все-таки гроші на підготовку були... Хто відповідає за те, що їх витратили неналежним чином?
- Ми вкладаємо «три копійки», і вже хочемо когось запитувати, когось бити... Давайте спочатку створимо відповідні умови! На те, щоб вивести спортсмена «з нуля» на світовий рівень, потрібно 10-12 років. У 90-х роках нічого не робилося для того, щоб ми сьогодні мали результат. Те саме стосується і Росії. Знаєте, скільки пар виступало на минулорічному чемпіонаті Росії з фігурного катання? Сім! Вибирати немає з кого! А як ставляться у нас до тренерської праці? Яка зарплата в тренера? Ще один чинник: в Україні немає жодної олімпійської бази для розвитку зимових видів спорту. А їх мінімум треба п'ять! Подивіться, скільки з 2000 року вкладають у розвиток зимових видів спорту білоруси. І от через десять років будівництва найрізноманітніших спортивних споруд та усілякої підтримки зимових видів спорту Білорусь непогано виступає на Олімпіаді.

- У Сочі нам, мабуть, теж немає на що сподіватися?
- Наталія Якушенко, Лілія Лудан, Валя Шевченко вже завершують свою спортивну кар'єру. А хто прийде їм на зміну за умов, коли у спорт не вкладають гроші? Наукові заклади отримують фінансування лише на зарплату. А чи можемо сьогодні розраховувати на медалі без спортивної науки? У Київському національному університеті фізкультури закрито кафедру зимових видів спорту, бо ніхто не хоче вступати на відповідні спеціальності. Протягом десяти років держава не видала жодного посібника, жодного підручника з фізичної культури та спорту. На місці колишніх стадіонів будують торгові центри та житлові будинки. Де сьогодні може займатися талановита дитина? Чи зможуть її батьки придбати спортивний інвентар, форму?.. Я свідомий того, що для змін потрібен час. Але революцію, яка потрібна спортивній сфері, треба робити вже сьогодні. Спорт не може бути бідним родичем, придатком до чогось. Спорт - це запорука здоров'я нації.

- Чи не хочете піти у владу, щоб нарешті мати важелі впливу?
- Я очолюю НОК, я перший віце-президент Міжнародної федерації легкої атлетики, я член МОК і кількох комісій. Я відповідаю за підготовку до участі у Перших юнацьких спортивних іграх, які пройдуть у серпні в Сінгапурі. Реально у мене більше фізичних сил немає. Як і бажання очолити профільне міністерство. Це ж міністерство не тільки спорту, а ще й сім'ї та молоді, я не підходжу на роль його очільника.

- І не про Олімпіаду. В Інтернеті з'явилася інформація про те, що ви родич Івана Огієнка...
- Це правда. До недавнього часу тітка тримала це у секреті. І у сім'ї ніколи про це не говорили. Моя спортивна кар'єра, вочевидь, не склалася б, якби органи дізналися про «родичів за кордоном» - швидше за все, я би був невиїзним. Прізвище моєї бабусі по материній лінії - Огієнко. А Іван Іванович був її вуйком. Про це особливо приємно було згадувати у Канаді, куди емігрував міністр освіти та віросповідань Української Народної Республіки, автор найкращого перекладу Біблії…

Розмовляв Леонід МУЗИКА, Високий Замок