Під мікроскопом: Гран Прі Австрії
Боттас і чемпіонська гонка, шинна тактика та FIA в підсумках етапу на Sport.ua
- 11 июля 2017, 13:01
- |
- 1492
- 0
Цьогорічний сезон в Формулі 1 продовжує яскраво демонструвати нам всю багатогранність перегонів - від надзвичайної, захоплюючої та скандальної гонки в Баку до цікавої, але в цілому досить спокійної, в Шпільберзі. За великим рахунком усі найцікавіші події в Австрії відбувалися на старті гонки, всередині під час піт-стопів лідерів та на останніх трьох колах, коли вже здавалося згасла інтрига заграла новими барвами. І щоб там хто не казав, але не повинні та й не можуть всі етапи бути неймовірними - це теж швидко приїсться, тож австрійська дієта, на яку нас посадили команди, має не менше користі за «десерти», яких цього року, я переконаний, ще буде достатньо.
Вдруге в сезоні Боттас наочно продемонстрував для чого і чому саме його Мерседес взяла на зміну Росбергові. Фін вдруге після Сочі переміг, витримавши пресинг з боку Феттеля так і не дозволивши більш досвідченому німцю спробувати бодай щось зробити аби переломити ситуацію на свій бік. Цей тріумф, як і обставини, пов'язані з ним, має додати упевненості Валттері у власних силах. Хто знає що нас чекає на наступних етапах, можливо саме в Австрії фін отримав саме той заряд упевненості, який зробить його третім справжнім претендентом на титул. Хтось скаже, що про це ще зарано говорити, але нема де правди діти - Боттас від напарника відстає на 15 очок, в той час як Хемілтон від Феттеля - на 20. Якщо до цього додати проблеми, з якими на двох останніх етапах зіткнувся британець, то відставання Валттері безнадійним аж ніяк не назвати. В чемпіонаті ще 10 етапів, тож часу і можливостей розвинути успіх вдосталь мають всі троє. Більше того, було б напрочуд цікаво подивитися на розвиток стосунків між напарниками Мерседес у випадку якщо фін по-справжньому стане конкурентом Льюіса. Чи не перетворяться їх відносини на щось, що ми вже бачили коли партнерами британця були Алонсо і Росберг? Для інтриги в чемпіонаті - це було б ідеально. От тільки для «срібних стріл» такий сценарій виглядає не дуже, бо тоді шанси Феттеля різко виростають, тим паче що «червоні» знають як використовувати таку ситуацію собі на користь. Наприклад, про це точно е знає і пам'ятає Кімі, не зважаючи на те, що його роль тепер зовсім інша.
Американські гірки - саме так на етапі в Австрії варто описати суботу-неділю для Вільямс та її пілотів. Глибоководне занурення на дно стартового поля відбулося в суботу, коли Масса зі Строллом кваліфікувалися 17-м і 18-м відповідно. Так ганебно гонщики команди не виступали 4 роки, коли на мокрому асфальті Сільверстоуна Феліпе з Валттері також не змогли здолати бар'єр першої кваліфікації. Водночас вже в неділю ситуація змінилася кардинально і обоє гонщиків змогли фінішувати в топ-10. Секретів успіху тут було одразу кілька: по-перше, дуже вдалий старт з підвалу дозволив пілотам оминути завал у першому повороті, організований Квятом. Внаслідок цього Масса зі Строллом краще зорієнтувалися на трасі та зуміли проїхати повз кількох суперників для яких розвороти Алонсо з Ферстаппеном виявилися непередбачуваними. Ну а далі на відмінно спрацювала шинна тактика команди, що полягала у пересиджуванні опонентів і останньому відносно короткому відрізку на найм'якішій ґумі. Феліпе стартував на шинах Soft - найбільш жорстких із можливих в Шпільберзі, проїхав на цьому комплекті 46 кіл, останнім в пелотоні побувавши в боксах. Тактика Стролла була схожою - старт на «середньому» в Австрії комплекті SuperSoft, але більш ранній піт-стоп. Потенційної небезпекою для Ленса міг стати фактор зношування шин, але на більш легкій машині він не дався взнаки, хоча відбиватися від Палмера було непросто.
Не можна не відзначити й того, що серед пілотів, що фінішували в першій десятці окрім гонщиків Вільямс ще тільки Хемілтон стартував не на шинах UltraSoft, а SuperSoft. Зроблено це було цілком свідомо ще у другій частині кваліфікації, щоправда саме це, ймовірно, коштувало британцеві місця на подіумі. І ось чому: під час кваліфікації пілоти зазвичай покращують власний час на колі від сесії до сесії, але другий сегмент Льюіс провів на SuperSoft, показавши прекрасний результат, але саме це позбавило його можливості краще підготуватися до фіналу кваліфікації. Ну а там до всього додався фактор жовтих прапорів через розворот Грожана в час, коли лідери робили свої другі швидкі спроби. Як наслідок Хемілтон став тільки третім, відсунувшись на восьму позицію на старті. Якби він виступив краще, то стартував шостим або сьомим і цілком можливо, що менше часу витратив би на обгін Грожана або й не витрачав би зовсім. Втраченого часу на початкових колах у гонитві за Пересом і Грожаном британцеві не вистачило спочатку в середині гонки, коли вже на зношеній ґумі він не зміг зламати опір Райкконена, та наприкінці дистанції, коли наздогнав Ріккардо, але обігнати не зміг чи то пак не встиг. Четверте місце на фініші означало програш ще шести очок Феттелю - звісно не так уже й багато, тим паче, що в календарі гонок залишається поки що більше, ніж уже відбулося. Проте хто знає як ситуація складатиметься восени і чи не було на перший погляд розумне рішення провести другий сегмент кваліфікації на шинах SuperSoft помилковим. Хто зна…
Тема стюардів та суддівства в Формулі 1 - вічна, але від того не менш важлива й актуальна. Зокрема - недостатня прозорість FIA та непослідовність у прийнятті рішень. Найприкрішим є те, що в Федерації так не вважають і немає жодних ознак того, що найближчим часом бодай щось зміниться. Старт гонки став, за словами Боттаса, найкращим в його кар'єрі. От тільки Феттель з Ріккардо вважали, що у фіна був фальстарт. Коли стюарди ретельно переглянули епізод, то виявилося, що Валттері зреагував за 0,201 секунди після згасання червоного сигналу. Здавалося б, епізод вичерпано, але насправді не зовсім - після гонки FIA випустила прес-реліз, присвячений питанню фальстартів, який задовольнив далеко не всіх. Цитую: «Система, що фіксує фальстарт, оцінює чи зрушила машина з місця між моментом, коли загорівся останній червоний сигнал, та моментом, коли світлофор згасає. Ми свого часу з'ясували, що необхідно допустити її дуже незначне зміщення, оскільки перед стартом гонщикам іноді доводиться вносити корективи в регулювання зчеплення». Замість розмитого формулювання «допустити її дуже незначне зміщення» Федерація могла зробити більш чітке визначення того, що саме вона вважає дуже незначним зміщенням. От тільки це FIA - робити роз'яснення чіткими та зрозумілими не в її стилі. Я не думаю, що найближчим часом комусь із пілотів спаде на думку особисто перевіряти припустимий рівень зміщення машини перед стартом, але в разі чого скандали та спекуляції довкола цього питання тільки посиляться.
Крім фальстарту стюарди під час гонки розглянули ще два епізоди, які самі по собі не були б варті уваги, якби не рішення. Мова йде про аварію у першому повороті, спричинену Квятом, внаслідок якої Алонсо і Ферстаппен перетворилися на глядачів та ігнорування Вандорном синіх прапорів, коли бельгійця наздогнав Райкконен. Що може бути в них спільного? Покарання! Обох покарали абсолютно однаково - проїзд через піт-лейн та два штрафні бали. Тобто «виніс» двох опонентів та небажання пропускати більш швидку машину виявляються рівнозначними порушеннями. Тут навіть коментувати це важко, бо якщо підходити виважено, то виходить, що або Квят занадто легко відбувся, або Вандорну перепало зайвого.
Та це ще не все, бо у випадку з росіянином маємо класичний приклад суддівської непослідовності - два тижні тому в Баку Боттас так само на першому колі в'їхав у Феррарі Райкконена і нічого йому за це не було, а ще можна згадати про Ферстаппена і Феттеля в Монреалі. Чи значить це, що попри початкову рівність усіх пілотів є більш рівні? Насамперед ті, хто представляє три найсильніші команди. Питання, які тільки накопичуються, залишаючись без відповіді. Чи все ж таки FIA варто прислухатися до голосів колишніх пілотів та нинішніх керівників команд і зробити бригаду стюардів постійною на весь сезон - з них, принаймні, буде логічним вимагати однакових підходів до всіх та послідовності. Проте в цьому питанні наразі більше надій на Liberty Media, ніж на Федерацію. Надій на те, що американці зможуть бути переконливими, бо це і в їх інтересах.
В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ