Под микроскопом: Гран При США

Американський етап, завершившись перемогою Хемілтона, пожвавив інтригу в боротьбі за чемпіонську корону, у той же час, як влучно зауважив Кріс Хорнер - це була не найцікавіша гонка в сезоні. Навіть попри те, що ми стали свідками і цікавого старту, і тактичного різноманіття - пілоти, що приїхали в першій десятці зробили це, використавши шість різних тактичних схем.

Безумовно з Мерседес нині на рівних боротися дуже складно, але це й не значить, що зовсім неможливо свідченням чого став виступ Ріккардо, який після першого повороту зумів обігнати Росберга й утримував друге місце аж до останнього піт-стопу німця. Проте якщо Льюісу з Ніко вдається уникнути технічних проблем, а також неприємностей на старті «срібні стріли» стають непереможними. Ми ж пам'ятаємо за яких саме обставин свої перемоги в Іспанії та Малайзії здобували Ферстаппен з Ріккардо. От і цього разу майже все (крім старту Росберга) для гонщиків Мерседес складалося вдало.

Перемогу Льюіса назвати можна як безумовно своєчасною - зрештою, а коли тріумф гонщика буває несвоєчасним, а з іншого він є дещо запізнілим, бо британець хоч і скоротив відставання він Росберга, але все-одно ситуація наразі перебуває під контролем німця. У тих трьох гонках, що ще залишилися, Ніко для здобуття титулу буде достатньо двічі фінішувати другим і одного разу навіть третім за умови що Хемілтон все виграє. При цьому слід пам'ятати і про речі, які можуть суттєво вплинути на розклад сил у протистоянні: на боці британця однозначно є досвід, причому успішний досвід боротьби саме з Ніко, на боці ж німця бачимо не тільки ситуацію в особистому заліку, а й з силовими установками. Протягом наступних трьох етапів перед Льюісом постане вкрай непросте завдання збереження та дуже акуратного використання моторів, адже в іншому випадку доведеться використовувати вже сьомі елементи, що неодмінно відкине пілота в кінець стартового поля. У Росберга таких проблем немає і він зможе використовувати мотор у штатному режимі. Крім того минулого року в Мексиці, Бразилії й Абу-Дабі переміг саме він, тож німець відмінно знає що потрібно для успіху на майбутніх етапах.

Повертаючись до результатів уїк-енду в США варто звернути увагу на те, що Хемілтон домінує на техаській трасі, адже за п'ять років британець лише у 2012-му тут не переміг, забравши інші 4 переможні кубки. До того ж тріумф Льюіса став 50 у його кар'єрі й напевно не дуже багато пройде часу як він вийде на друге місце за цим показником.

Разом із тим, не можна було не помітити й те, що Ред Булл досить стрімкими темпами наздоганяє колектив з Браклі. Якщо з аеродинамікою «енергетики» серйозних проблем не мають уже давно, то протягом сезону їм добряче допомогла робота мотористів у Вірі, не в останню чергу завдяки чому замість пілотів Феррарі на подіумі стабільно почали з'являтися Даніель з Максом. Безумовно цього року жодних суттєвих зрушень вже не станеться, але вже наступного ми можемо стати свідками більш жорсткої боротьби за верхівку подіума одразу між чотирма пілотами. Щоправда для цього все ще треба аби французькі мотористи у міжсезоння добряче оновили мотори, бо ж і у Бріксуорті на лаврах не спочивають. Крім того Крістіану Хорнеру варто бодай трохи провести виховних заходів з Ферстаппеном. І справа навіть не в тому, що Макс несподівано для всіх заїхав на піт-стоп коли його не чекали, бо не кликали.



Такі казуси час від часу трапляються навіть з більш досвідченими пілотами - достатньо згадати як у 2013-му Хемілтон за старою звичкою зупинився в боксах Макларен в той час як механіки стояли і чекали там на Баттона. Набагато важливішим був епізод на другому гоночному відрізку коли Ферстаппен намагався наздогнати Росберга, а коли інженер попросив акуратніше працювати з ґумою, почув у відповідь, що не заради фінішу на четвертій позиції голландець приїхав на трасу. В принципі чути такі слова від гонщика нормально, якби не одне «але» - опинившись позаду Мерседес №6 Макс кілька кіл безперспективно намагався наблизитися до опонента, але тільки ще більше зносив покришки й уже через пару-трійку кіл відставав від Ніко на добрих 4-5 секунд. От і виникає логічне питання: а хто ж мав рацію - інженер чи пілот?

Один бачить картину розгорнуто, бо знає темп інших гонщиків, знає коли очікувати трафік через колових і розуміє про шинну тактику на всю гонку, інший набагато краще знає в якому стані перебуває ґума, наскільки добре проходять трасу суперники попереду та чи можна з ними поборотися за позицію тут і зараз, а не колись потім на останніх колах дистанції. В нашому випадку це вже має другорядне значення, адже Ферстаппена все-одно підвела техніка і він достроково перетворився на глядача.

В принципі етап в Остіні можна було б охарактеризувати і як гонку невикористаних можливостей. Невикористаних Феррарі, яка могла б скоротити відставання від Ред Булл, продовживши ілюзію боротьби з «енергетиками» за друге місце в Кубку конструкторів. Невикористаних підопічними Крістіана Хорнера після вдалого старту Ріккардо та його тривалому перебуванні на другій позиції. Невикористаних Вільямс після сходу Хюлькенберга та розвороту Переса на старті гонки, кілька додаткових очок були б однозначно не зайвими для «білих», але спочатку не пощастило Боттасу, а згодом і Массі. І якщо у випадку з Ред Булл та Вільямс команди можуть тільки скаржитися на несприятливі обставини (про які буде трохи згодом), то «червоні» вже традиційно самі все спустили в унітаз. Скільки ж разів механікам треба недокрутити колісну гайку на машинах Ряйкконена і Феттеля, щоб в команді серйозно взялися за вирішення проблеми проведення піт-стопів?

За два сезони це вже третій такий випадок, а для команди калібру Феррарі - це більше ніж надмірно. Тим паче, що далеко за прикладами ходити не треба - у механіків Вільямс минулого року траплялося чимало проколів і піт-стопи виходили занадто довгими, цього року саме механіки з Гроув разом із колегами з Мерседес є найкращими в обслуговуванні під час піт-стопів. Найгірше для «червоних» і те, що після чергового провалу команди від Аррівабене всі чують такі огидно-знайомі уболівальникам одного футбольного клубу з берегів Дніпра слова про «будемо розбиратися», «з'ясуємо», «проаналізуємо» тощо, але насправді не міняється нічого…

Невикористані можливості Ріккардо й Масси мають ту саму причину - невчасну появу режиму віртуальної машини безпеки на трасі, який дирекція гонки оголосила після того, як Ферстаппен зупинив машину у 18-му повороті. Причому для «биків» ситуація вийшла ще прикрішою через те, що як тільки Макс зрозумів, що не все в порядку з машиною, команда попросила його не зупинятися, а доїхати в бокси. Коли ж на телеметрії інженери побачили суттєву загрозу силовій установці, то й попросили пілота негайно зупинитися й вимкнути мотор. Якби голландець це зробив раніше, то не опинився б на тій ділянці, де для евакуації машини знадобився трактор, поява якого і змусила Уайтінга оголосити режим VSC. На той момент і Даніель, і Феліпе вже провели свої планові піт-стопи й більше зупинятися не збиралися, а от їх безпосередні конкуренти в бокси відправилися саме під жовтими прапорами, що й дозволило Росбергу виїхати попереду Ріккардо, а Сайнсу - попереду Масси, до того ж і Алонсо зумів суттєво скоротити відставання від бразильця. Що ж було далі ми добре знаємо:

Феліпе міг би набрати 10 очок, натомість взяв 6, чому мусять радіти в стані Форс Індії, адже продовжують випереджати Вільямс на 8 пунктів, хоча могло бути удвічі менше.

Якщо більшість уболівальників людиною дня назвали Ферстаппена, який навіть не фінішував, то я скажу, що на це звання набагато більше заслуговує Карлос Сайнс. Іспанцеві трошки не вистачило ресурсу шин Soft аби залишити позаду себе титулованого співвітчизника з Макларен, проте наполегливість з якою він вів боротьбу спочатку з Массою, а потім й Алонсо заслуговує тільки найкращих оцінок. Особливо якщо пригадати, що на Торо Россо стоять минулорічні мотори Феррарі, які вже поступаються найновішим установкам Хонда. Якщо ж іще звернути увагу на результати напарника Сайнса, то тоді розуміння наскільки добре він провів гонку тільки посилюється.

В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ