Біро ЖАДЕ: «Хотів би і надалі грати в Івано-Франківську»

Цього гравця важко сплутати з кимось іншим. Фірмова техніка, ефектні фінти, виважені і точні передачі не залишають байдужим жодного шанувальника міні-футболу в Івано-Франківську уже два ігрових сезони поспіль.

Незважаючи на солідний спортивний вік, Нільсон Дос Сантос Машаду, більш відомий як Біро Жаде, навіть і не думає про завершення кар'єри, навпаки - прагне повернутися у гру після важкої травми і допомогти «Урагану» у боротьбі за нагороди футзальної Екстра-ліги та підкоренні Кубка України.

- Невдовзі на «Ураган» очікують два непростих матчі проти традиційно незручних суперників - «Локомотива» та «Єнакієвця». Наскільки принциповими і важливими будуть ці поєдинки?
- Це будуть дуже важливі матчі. Для нас кожна гра дуже принципова. Я розумію, що нам зараз вже важко буде вести суперечку за друге місце. Але поки ми зберігаємо математичні шанси на «срібло». Наразі саме «Ураган» залишається діючим чемпіоном України, тож ми повинні грати як чемпіони. В чотирьох завершальних іграх нам потрібно боротися тільки за максимальний результат, для нас це дуже важливо.

- Тобто перед командою зараз стоїть завдання ліквідувати відставання від другого місця, а не захистити нинішню третю позицію?
- Ми повинні докласти всіх зусиль, щоб це зробити. Якщо ми переможемо в усіх чотирьох матчах - це буде чудовий результат. Але для цього потрібно дуже багато сил і майстерності. Не забувайте про гарантовані три «технічних» очки за перемогу над «Монолітом» в останньому турі.

- Як гадаєш, третє місце в турнірній таблиці відповідає рівню грі «Урагану»?
- В нас була неприємна серія з трьох поспіль поразок. Але частково ми реабілітувалися у виїзному двобої проти «Кардинала» (5:3). Та все ж після нового року наша команда не може похвалитися стабільністю. Нині ситуація виправляється, проте наша гра в обороні і надалі бажає кращого. Ми дуже багато пропускаємо, тож нам потрібно грати більш сконцентровано і менше помилятися в обороні. Тоді й результати будуть зовсім іншими. Попереду в нас ще півтора ігрових місяці, тож будемо повертати собі стабільність.

Не можу не згадати про проблеми з травмами наших виконавців. Я не бачу жодної іншої команди Екстра-ліги, яка б втратила так багато гравців через травми протягом сезону. Фактично за два місяці з гри вибули одразу вісім «ураганівців». З таким станом справ ми могли і на «бронзу» не претендувати. Звісно ж, це не виправдання нам, але потрібно врахувати, що зі складу основи, який розпочинав нинішній сезон, зараз залишалися тільки троє гравців - Сержао, Карліньос та Євген Валєнко.

- На жаль, і тобі не вдалося уникнути потрапляння до клубного лазарету. Враховуючи твій досить поважний для гравця вік - 39 років, чи маєш ти бажання повернутися в гру після травми? Чи, все ж таки, будеш займатися виключно тренерською роботою?
- Я маю бажання грати - це моя мета. Так, в мене є плани і щодо тренерської кар'єри. Зараз я допомагаю Сергію Гупаленку в якості другого тренера «Урагану». Водночас, прагну продовжити активні виступи, адже голова працює як у футболіста, а моє тіло ще відповідає моїм бажанням. Тож збираюся грати ще, як мінімум, два-три роки. Але все залежиться від того, як я поверну свою звичну фізичну форму після травми. Реабілітація йде під контролем. Зараз розпочинається третій етап відновлення, і, якщо все складатиметься добре, сподіваюся повернутися у стрій наприкінці травня.

- Тобто твоє повернення можна очікувати орієнтовно на «Фінал чотирьох» Кубка України, який проходитиме в Івано-Франківську. Щоправда, «Урагану» ще потрібно пройти чвертьфінальний бар'єр...
- Щоб зіграти у кубковому півфіналі, нам потрібно ще подолати «Кардинал-Рівне»... Щодо мого повернення в гру наприкінці травня - якщо буду відчувати, що не готовий виступати, якщо буде загроза рецидиву травми, то все доведеться відкласти на наступний сезон. Але ще раз наголошу на тому, що я дуже хочу грати.

- Ти сказав, що плануєш виступати ще декілька сезонів. Чи думаєш і надалі продовжувати свою кар'єру в Івано-Франківську?
- Я цілком готовий продовжувати співпрацю. Мій нинішній контракт підходить до завершення в кінці травня. Все залежить від керівництва нашого клубу. Але можу вже зараз твердо заявити: для мене «Ураган» буде на першому місці серед інших варіантів продовження ігрової кар'єри. Я навіть і не думаю над тим, щоб працювати десь ще. Маю надію, що Біро Жаде та «Ураган» знайдуть спільну мову і наступного сезону, продовжуючи те, що ми вже зробили за два попередніх роки. Гадаю, мені нічого і нікому не потрібно доводити зайвий раз, багато хто знає і бачив футзал у моєму виконанні.

- Впродовж кількох років ти успішно виступаєш пліч-о-пліч зі своїм колоритним співвітчизником Сержао. Як гадаєш, які шанси побачити ваш успішний тандем в «Урагані» і наступного сезону?
- Я граю разом із Сержао вже чотири останніх роки. Здається, у нас непогано виходить це робити, адже на майданчику ми діємо синхронно. Враховуючи це, було би чудово продовжити виступи разом. Але якщо станеться так, що наші шляхи з ним розійдуться, то я буду бажати Сержао тільки успіхів, де б він не виступав.

- За останніх два сезоні за «Ураган» виступали і виступають одразу сім бразильських легіонерів, з тобою включно. Наскільки для тебе важлива присутність співвітчизників?
- Це дуже важливо для мене, адже це мій рідний народ, однакова мова і традиції. Втім, у моїй біографії були і такі періоди, коли я один грав за кордоном. Все залежиться від того, на що розраховує сам футболіст. Головне, щоб партнери по команді поважали мене, а я, в свою чергу, поважав їх. Але я буду завжди радий виступати разом зі співвітчизниками.

- А як «ураганівські» бразильці проводять свій вільний час?
- Так, ми багато часу проводимо разом. Зазвичай збираємось позайматися бігом. Окрім того, досить часто готуємо разом бразильські страви. Мені особисто дуже подобається грати на акустичних та електрогітарах разом з Карліньосом. Але це не означає, що бразильці спілкують виключно між собою. Я полюбляю проводити час і з сусідами по будинку, де мешкаю. Я помітив, що українці - взагалі дуже привітні люди.

- Чи маєте улюблені місця для відпочинку в Івано-Франківську?
- Ми з сім'єю дуже полюбляємо піцерії. Окрім того, ми часто гуляємо в міському парку, катаємось на роверах, а також відвідуємо аквапарк. Як правило, робимо це на вихідних.

- За свою кар'єру ти встиг пограти в Росії, Казахстані, Азербайджані і тепер в Україні. Як тобі і твоїй сім'ї живеться в нашій країні?
- Для мене надзвичайно важливо, що зі мною моя сім'я. Мені дуже допомагає моя дружина Катерина. Старша донька ходить тут до школи. За півтора роки ми вже звикли до побуту. Щодо України загалом, то мені дуже подобається тутешня архітектура - багато історичних старовинних споруд. Хотів би відзначити і гарний клімат, адже тут немає російських морозів та азербайджанської спеки. Мене вразило, що Івано-Франківськ - таке маленьке місто, де кожен про кожного знає. А вболівальники «Урагану» - просто фантастичні. Таких фанатів я ще не зустрічав за всю свою кар'єру.

Андрій МЕНІВ, газета «Галицький кореспондент»