ВЕНГЛИНСЬКИЙ: «Я готовий дійти аж до Лозанни!»

Уперше в історії української прем’єр-ліги цей орган виніс одне із найсуворіших каральних рішень, позбавивши одеський «Чорноморець» шести очок - за невиконання  умов контракту з боснійським легіонером Джордже Інджичем. Він виступав у нашому чемпіонаті ще у 2004-у році.

І це ще не всі неприємності, які очікують «Чорноморець». Десятого березня прем’єр-ліга розглядатиме позов відомого форварда Олега Венглинського, який так само має багато претензій до одеситів. Про свої
вимоги Олег Венглинський розповів кореспондентові «Експресу».

- У чому суть позову, який ти подав до прем’єр-ліги?
- «Чорноморець» не хоче виконувати контрактні зобов’язання. Одесити винні мені гроші, а повертати боргу наміру не мають. Я ще влітку побачив  упереджене до себе ставлення. Але мовчав. Надіявся, що ситуація зміниться. Але ж, вибачте, якщо від літа мені не платять совісно зароблених грошей, то я змушений відвойовувати ці гроші в різних інстанціях.

- Яку суму заборгував «Чорноморець»?
- Сума кругленька. За ці гроші можна придбати квартиру у Києві. Зрозуміло, що ніхто б на моєму місці не змирився з таким гнобленням. Ми подали скаргу в Прем’єр-лігу. І готові дійти аж до Спортивного Арбітражного суду в Лозанні. Ми маємо усі платіжки, які засвідчують, що «Чорноморець» не платить грошей Олегові Венглинському.

- Які аргументи мають одесити?
- Я маю певні підозри. У нашому футболі існує ось таке правило: перед початком першості кожен клуб надає прем’єр-лізі документи з підписом кожного футболіста, який засвідчує, що клуб сумлінно виконує умови контракту. Без цих підписів команду не можуть заявити у чемпіонат України. Я вже два роки не ставив своїх підписів у цих документах. Дивно, та два роки «Чорноморець» якось виступає в чемпіонаті України. 

- Ти пробував якось знайти спільну мову з «Чорноморцем»?
- Так, у січні я ініціював розмову з керівниками клубу. Мені запропонували такі умови: мені дають статус вільного агента за умови, що я у письмовій формі задекларую те, що не маю жодних претензій до команди. Іншими словами, мене звільняють з футбольного рабства за умови, що я відмовляюся від зароблених із літа грошей. 

- Чому ти вжив вислів «футбольне рабство»?
- А як інакше можна сказати про безсоромних пройдисвітів, які використовують людей, не оплачуючи їхню роботу. Мало того, хоч я ще є гравцем «Чорноморця», мені заборонили відвідувати тренування, відібрали пропуск на клубну базу. Пригадую випадок, який стався ще восени. Я приходжу на тренування, а тодішній наставник «Чорноморця» Віталій Шевченко, немов до волоцюги питає: «Що ти тут робиш?!». І заборонив мені тренуватися разом з командою. Про причини свого рішення не пояснив. Віталій Шевченко — унікальний тренер. Знали б ви, як його очі сяють від щастя, коли наставав період літнього або зимового міжсезоння. У цей час йому доставляли групами латиноамериканських легіонерів, від перебування яких в Одесі він мав зиск. І все робив під гаслом: «Ми створюємо нову команду». Навіщо її створювати, коли вона була призером чемпіонату України і грала в Кубку Інтертото за часів Семене Альтмана. Шкода, що цей тренер пішов з команди.

- Але ж нині в «Чорноморці» працює інший фахівець...
- Я не маю можливості оцінювати рівень кваліфікації Віктора Гришка, бо мене не допустили до занять. Але знаю, що він не має тренерського досвіду. Віктор Гришко відповідав за організаторські питання в клубі. У розмові зі мною він поводився,  немов Жозе Моуриньо, хоча не мав на те підстав. Він зверхньо дав мені зрозуміти, що в команді я персона нон-грата. Зрозуміло, що йому вказали «зверху», як потрібно діяти з Венглинським. Нині я змушений індивідуально тренуватися. Сподіваюсь, всі ці жахіття з «Чорноморцем» до літа закінчаться. Мені повернуть зароблені гроші, влітку я матиму статус вільного агента і зможу знайти місце під сонцем в українському футболі. А загалом, я дуже шкодую, що опинився в Одесі. Команду нищили на моїх очах, а я був безпорадним. Утім, бажаю «Чорноморцю» успіху, оскільки в ньому виступають багато моїх друзів. І цю команду палко підтримують уболівальники.

Олег ЗУБАРУК