Борис ЖУКОВ: «Волейболіст – це специфічна професія»

Якщо хочете досягнути успіху у волейболі – починайте займатися цим спортом якомога раніше. Принаймні, такої думки догравальник волейбольного клубу «Барком-Кажани» Борис Жуков. Каже, своє життя без волейболу не уявляє. Хоча у майбутньому не виключає фах спортивного журналіста.

- Коли спорт став для тебе основним у житті?
- Напевно, 5 останніх років для мене волейбольний спорт – повністю моє життя. В дитинстві ще був баскетбол. Але в Харкові не було належної баскетбольної школи. А от волейбольна була. Тому й обрав волейбол, хоча на початках не дуже хотів. Але волейбол змінив моє життя. Закінчив у Харкові школу, потрапив у професійну команду в Суми і поступово все почало виходити. В Харкові ще був харківський спортивний інтернат, з восьмого класу. Було навчання і тренування два рази вдень. У Сумах почав професійно займатись волейболом, потрапив в команду. До речі, там також вступив у Сумський державний університет, на факультет журналістики.

- Журналістика і волейбол – дуже цікаве поєднання. Як так вийшло?
- Випадково. При чому я вже на п‘ятому курсі. Якщо чесно, ще не пробував себе в ролі журналіста. Але дуже добре себе уявляю спортивним кореспондентом. Ще зі школи надавав перевагу гуманітарним наукам. Не дуже любив алгебру і геометрію. І коли мені керівництво команди в Сумах запропонувало вступити на факультет журналістики чи економічний, однозначно обрав журналістику. Це креативна професія.

- Плануєш спробувати?
- В спортивній журналістиці дуже навіть себе бачу. Я досить давно слідкую за баскетболом (у мене тато баскетболіст), футболом, волейболом. Мені це цікаво. Тому спортивна журналістика дуже навіть може бути у моєму майбутньому. Але зараз однозначно на першому місці волейбол.

- Як розвантажуєшся після виснажливих ігор, змагань?
- Волейболіст – це специфічна професія. З 16 років я вже не живу вдома. В Харкові буваю хіба на іграх з командою і в міжсезоння. А розвантажують просто: не граю у волейбол. В нас досить мало вихідних. І у ці рідкісні дні ходимо командою в сауну, просто відпочиваю вдома. Після ігор треба не лише фізично, а й морально відновитись . Або в центр міста йдемо. Просто відпочиваємо від волейболу.

- Що у твоїх цілях на 2019 рік?
- Хочеться вибороти перемогу в Кубку України, щоб він залишився у Львові. Тим більше ми тут граємо. Перемога в Чемпіонаті України теж в цілях. На даний момент всі цілі спортивні.

- Щоб стати успішних волейболістом,  коли потрібно починати?
- Найкраще починати з самого дитинства. Саме тоді закладається техніка, координація.

- Який твій особистий секрет успіху.
- Що потрібно для успіху? Однозначно праця. Не будеш викладатись – не матимеш результату. Прогресу не буде. Всім стало зрозуміло, що у волейболі вирішує майже все робота на тренуваннях. Талант займає значно менше. Звісно допомагає впевненість в собі , вона дуже важлива і розсудливість: холодна голова і гаряче серце. Признаюсь чесно: як тільки переїхав до Львова, то мені було дуже складно грати, розслабитись. Але згодом все вдалось: з часом починаєш правильно керувати емоціями.

- Скільки відсотків твого життя займає волейбол?
- Та майже весь час. Фактично 80 відсотків. Ну а решта – просто відпочиваю від волейболу. У Львові класно, що тренування дуже цікаві і команда хороша. Колектив взагалі мені дуже імпонує. Уже звик бути тут.

Читайте також: Барком знову виграв і зміцнив лідерство в чоловічій Суперлізі