Олександр ГОЛІКОВ: «Полтава півтора року йшла до мети виступати в УПЛ»

Екс-захисник полтавчан згадує попередній клуб із позитивними відчуттями

18 октября 2018, 22:36 |

2096

Олександр ГОЛІКОВ: «Полтава півтора року йшла до мети виступати в УПЛ» — УПЛ. Олександр Голіков

Крайній оборонець «Львова» Олександр Голіков прокоментував свій виступ у першому колі, розповідаючи, чим особливий матч наступного туру.

— Олександре, як Ваша команда заповнила майже двотижневу паузу в сезоні?

— Весь час перебували у Львові, провели один спаринг — двосторонку: гравців основи доповнили дублем і поділили на дві частини. Грали три тайми по 30 хвилин.

— Днями виповниться приблизно чотири місяці від часу сумнозвісного рішення ФК «Полтава». Тоді в одну мить круто змінилося життя кількох десятків людей, зокрема, і Ваше. Як тепер оцінюєте ту ситуацію і те, як відтоді розвивається Ваша кар’єра?

— Згадую попередній клуб із позитивними відчуттями. У нас була класна команда, яка півтора року йшла до мети — виступати в УПЛ. Ми були єдині — футболісти, тренери, персонал. Дуже жаль, що все так вийшло. Так, це стало поштовхом у кар’єрах деяких гравців, які сьогодні виступають у різних клубах УПЛ, але, з другого боку, є чимало недооцінених хлопців, які грають у Першій і навіть Другій лігах.

— У Полтаві Ви грали на обох флангах оборони, у Львові — тільки на правому. Юрій Бакалов керується тим, що Ви правоногий футболіст чи, можливо, є інші міркування?

— Складно сказати… Справді, Анатолій Безсмертний використовував мене як праворуч, так і ліворуч. А сьогодні у «Львові» є лівоногі гравці (Сергій Воронін, Юрій Путраш), тому, очевидно, я потрібен на одному фланзі, де мені зручніше пасувати.

— Якраз про це: система InStat показує, що в середньому за матч Ви робите 32 передачі. Чому так мало?

— Справді мало, нічим заперечити. Можливо, причина в тому, що від мене вимагають страхувати партнерів, особливо коли йдуть подачі «за голову»; я повинен багато боротись, а тому передачі віддають інші.

— За даними того ж InStat, Ви один із найкращих у сезоні за показником відборів — 51. Вище Вас лише троє…

— Чесно кажучи, не знав, що маю таку високу цифру. Значить, добре працюю! На тренуваннях наставники нам постійно роблять на цьому акцент, і ми самі розуміємо: той, хто виграє єдиноборства, виграє матч.

— Якщо наступного туру «Львів» переграє «Арсенал-Київ», зможе, за певних обставин, піднятися впритул до першої шістки чемпіонату.

— Ми вже тиждень планомірно готуємося до цього поєдинку: під час паузи в чемпіонаті спочатку працювали в режимі дворазових тренувань, а потім у звичному режимі, зосередившись на матчі наступного туру. Працюємо з великою відповідальністю, бо дивимося на турнірну таблицю та своє місце у ній. Окрім того, пам’ятаємо, що маємо погані показники на домашньому стадіоні й хочемо їх виправити.

— Наостанок — дещо нескромне запитання: циркулює думка, що за природнім обдаруванням Ви можете досягти більшого у футболі, та заважає характер, точніше, брак «спортивної злості, амбіційності». Що скажете?

— Скажу, що будь-яка думка має право на існування і кожен по-різному дивиться футбол. Я не вважаю, що в мене немає амбіцій. Знаю, чого хочу в кар’єрі й іду до цього.