Наївно думати, що ми заграємо як бразильці

Дебютний домашній матч Олексія Михайличенка на посаді головного тренера збірної України мені сподобався, особливо другий тайм, коли ми повністю переграли Сербію. Зрозуміло, що це не Хорватія, із якою нам грати у відбірній групі до чемпіонату світу, але теж непогана команда. Хоча, потрібно відзначити, що серби приїхали до Києва без кількох ключових гравців: не було Кежмана та Пантелича, та й від Станковича я очікував іншого рівня гри, але той дещо загубився…

Але, хто б що там не казав, зіграли ми непогано.

Наївно думати, що збірна України з приходом нового коуча відразу почне грати як Бразилія.  Не будемо відкидати такої  можливості у далекому майбутньому, але вже, певно, з якимось з нових поколінь футболістів. Коли воно з`явиться? Зараз цього не скаже ніхто.

Трохи пройдемося по персоналіях.

Шева та Воронін скучили за футболом, практично не граючи у своїх клубах. Форвард «Ліверпуля» навіть сказав, що матч за збірну буде для нього своєрідною практикою. Не зовсім правильний підхід, але – такі наші реалії.

Головна проблема Вороніна полягає у тому, що емоції та бажання у нього нерідко беруть гору над розумом. Він намагається бити по воротах навіть у тих ситуаціях, коли краще було б віддати передачу партнеру. Андрія вже не змінити, він такий, який є, він завжди грає у такий футбол. Брак техніки він компенсує величезним бажанням.

Що стосується Шеви, то я все ще продовжую вірити в те, що капітан збірної повернеться до звичного рівня гри. Це може статися у двох випадках: або у «Челсі» буде новий тренер, який міг би використовувати найкращі якості своїх виконавців, а не підганяти всіх під одну схему, або Андрій змінить команду, наприклад, переїде до Іспанії чи Італії. Очевидно, що «класичний» англійський футбол – не для нього. Йому б грати у «МЮ» чи «Арсеналі», а не у «Челсі…»

Назаренко зіграв два різних тайми. У першому йому знову не вистачало швидкості, зате в другому додав і одразу стало гостріше.

На жаль, слабка гра сербів не дала змоги адекватно оцінити рівень новачків команди – Допілки та Мандзюка. Але той же Голайдо мені сподобався, думаю, він отримає шанс зіграти у офіційних зустрічах.    

Ця гра, як каже новий «коуч» збірної не товариська, а контрольна, тому можна сказати, що контроль поки позитивний. Зібралися, зіграли з бажанням, на своєму рівні – не більше – не менше.

Зрозуміло, що у офіційних зустрічах буде набагато складніше, але попереду в України кілька класних товариських поєдинків, наприклад із голландцями та шведами. Ми ніколи ще не перегравали збірні із топ-групи. Лідери нашої збірної – Шевченко, Воронін – вже досвідчені гравці, тому головним питанням цих матчів буде чи зуміємо ми нарешті зіграти у грамотний футбол із командами, що вміють досягати результату. Чи знову в кращому разі покажемо непоганий футбол, але пропустимо парочку і розійдемось з думками про краще майбутнє.

Висновок спарингу такий: збірна України точно не регресує, а це значить, що ми можемо сподіватися на прогрес у майбутньому. 

Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ, автор програми «Про футбол» (телеканал ICTV)

P.S. Блог Олександра Гливинського читайте на сайте еженедельника «Киевское Слово».