Шевченко: амбіції, традиції та перспективи

Гол Андрія Шевченка у ворота збірної Франції в останньому відбірному поєдинку до Євро-2008 став історичним. 325-й забитий м’яч у кар’єрі капітана української національної команди дозволив йому обійти найрезультативнішого гравця вітчизняного футболу − Олега Блохіна. За іронією долі, та зустріч була останньою для Блохіна на посаді головного тренера «синьо-жовтих». За кілька тижнів його замінив Олексій Михайличенко, котрий, як і його попередник, вельми розраховує на лідерські й снайперські здібності Шевченка.

 − Андрію, за чотири місяці, що пройшли від поєдинку з Францією в Києві, у збірній України відбулися досить істотні зміни. З яким настроєм ви повертаєтеся до табору національної команди?
− Я відновився після травми, добре почуваюся, починаю набирати форму. Тож нічого не псує піднесеного настрою, з яким я, як і завжди, прибуваю до збірної.

− Підбиваючи підсумки не досить вдалого для «синьо-жовтих» у плані результатів минулого року, ви сказали, що, навіть незважаючи на турнірні невдачі команди, вона є колективом і має майбутнє. Яка роль, на вашу думку, в цьому майбутньому належатиме новому наставнику Олексію Михайличенку?
− Блохін і Михайличенко пройшли одну школу − школу Валерія Лобановського. Обом довелося грати в зоряному київському «Динамо». Обидва скуштували нелегкого легіонерського хлібу − перший як тренер, другий − іще гравцем. На мій погляд, козир Михайличенка − його обізнаність в українському футболі. В нього «на обліку» − молоді кадри, які, сподіваюся, підсилять національну команду, підтримають рівень конкуренції. Адже «свіжа кров» збірній потрібна.

− У першому своєму матчі в якості головного тренера Михайличенко випустив проти збірної Кіпру Допілку, Федоріва й Мандзюка. На поєдинок із Сербією викликаний Кравець. Його, до речі, називають «новим Шевченком»...
− Я порадив би й старого не списувати в запас. Якщо ж серйозно, дуже задоволений, що в моєму рідному клубі виховали нападника, котрий у такому юному віці привертає до себе загальну увагу. Все в його руках. Якщо плекатиме свій талант, працюватиме з бажанням, не звертаючи увагу на компліменти й кожний наступний матч сприймаючи як найголовніший, − виросте у класного футболіста. В «Динамо» для цього зараз, здається, є всі передумови. Важливо, що хлопцеві довіряють, дають шанс проявити себе. Мені така довіра свого часу дуже допомогла.

− Андрію, після того, як ви з партнерами по збірній пробилися до чвертьфіналу світової першості-2006, дехто з гравців національної команди, на думку преси, уболівальників і фахівців, розгубив мотивацію. Згодні з цим?
− Як на мене, без мотивації представляти свою країну в збірній просто неможливо. Принаймні, з колективною мотивацією в нас завжди все було в порядку, можете мені повірити. І тренери, й старожили робили все, аби команда відповідним чином налаштовувалася на матч, хто б не був суперником. Так, не все й не завжди виходило на полі, але ж це футбол, а футболісти − не машини, живі люди. Постійно перебувати на піку форми й результатів просто нереально.

− Про ваш нинішній період у лондонському «Челсі», мабуть, можна сказати те ж саме.
− Я тільки-но вийшов на свій звичний рівень наприкінці минулого року, знову відчув смак гри й почав забивати, як пошкодив спину в зустрічі Прем’єр-ліги проти «Астон Вілли». Запалення нерву − дуже й дуже неприємна, підступна болячка. І зовні жодних проявів, і не те, щоб боліло постійно, але працювати на повну силу не дає. І головні ліки − це час... Відновлення було нелегким, але зараз я вже у нормі, працюю з командою і рвуся до бою.

− А дехто з журналістів вирішив, що причина вашої відсутності у складі «Челсі» − конфлікт із тренером або ще щось.
− Авжеж − такий конфлікт, що мене вже й до клубного автобусу не пускають. Нісенітниці! Проте я вже звик, що цікавість до моєї персони підігрівають подібними «сенсаціями». Просто не звертаю уваги. Нехай вигадують, якщо більше нема чим займатися.

− У відбірному турнірі чемпіонату світу збірна України потрапила до однієї групи з англійцями. Цікаво було б почути вашу думку про сьогоднішній рівень англійського футболу.
− Англія зараз має лігу, представники якої доводять силу свого національного чемпіонату, перехопивши пальму першості в Італії та Іспанії. З восьми чвертьфіналістів Ліги чемпіонів рівно половина − англійські клуби. Так, у їхніх складах вистачає легіонерів, однак поняття «англійський футбол» не тільки залишається актуальнім, а й домінує.

− Англійців та хорватів вважають фаворитами нашої групи у кваліфікації до світової першості 2010 року. Зможемо скласти їм гідну конкуренцію?
− На старті всі рівні − перед початком турніру наші шанси не гірші, ніж у тих, кого записують до фаворитів. Головне − чітко усвідомлювати, за рахунок чого ми можемо цими шансами скористатися. Українська збірна не належить до європейських грандів. Втім, у футболі давно вже ніхто не складає зброю перед більш іменитим або досвідченим суперником. І ми це самі довели у відбірному циклі та фінальному турнірі чемпіонату світу 2006 року. Наразі перед нами − нові виклики, до них треба готуватися через кожну контрольну гру, створюючи боєздатний колектив, якому б до снаги було вирішувати високі турнірні завдання.

Ексклюзивне інтерв’ю для офіційної програмки до матчу Україна − Сербія

Sport.ua