ПЕТЛЮК: «Люблю гратися з супротивницями»

Випередивши «королеву королеви спорту», Марію Мутолу з Мозамбіку,
та ще двох претенденток на титул чемпіонки - британку Дженні Медоуз та іспанку Майту Мартінес, киянка пропустила поперед себе лише маловідому австралійську дівчину Тамсон Льюїс.

- Образливо, віддати «золото» тій, яка не вважалась фавориткою, - розповіла Тетяна Петлюк. - Однак винна сама: надто рано почала фінішний ривок і, краєм ока контролюючи Мутолу й Мартінес, пропустила фініш австралійки. Але нічого страшного не сталося. Гадаю, це був не останній чемпіонат світу, де була нагода стати чемпіонкою. Я раділа своєму «сріблу», а не плакала через втрату «золота».
Якби поруч зі мною був мій тренер Олександр Фадеєв, я би не програла золоту медаль. Без тренера я не мала жодної інформації про суперниць. Сама спортсменка не в змозі бігти й водночас слідкувати за іншими забігами, аналізувати готовність конкуренток. Цю роботу виконує тренер. Якби мій наставник надав необхідну інформацію, мені не довелося б викладатися «на всі сто» в попередньому забігу й півфіналі. Досвідчений тренер може передбачити хід боротьби, спостерігаючи за тим, як спортсменки розминаються, поводяться на доріжці. До того ж наш вид програми належно не транслювали: показали лише уривок півфіналу, через що я довго не могла визначитися з тактикою на фінал. Одним з варіантів було лідирування, однак я відмовилась від нього, оскільки так і не зрозуміла, як готові суперниці. Як виявилось, не найкраще...

- Кришталевою мрією вашого спортивного життя була перемога над Марією Мутолою…
- І вона здійснилася! Мутола та Іоланта Чеплак - мої кумири. Я бачила виступи Мутоли протягом багатьох років. Її легендарна непереможність - наслідок вміння сконцентруватись і в необхідний момент викласти свої сили. Її результати - це багаторічна і самовіддана праця, неймовірної сили характер, а також особлива структура м’язів, якою темношкірі бігуни відрізняються від нас. Можна на пальцях руки перелічити тих, хто зумів обійти Мутолу за всю її кар’єру... Після цього чемпіонату Марія була пригніченою, оскільки припустилася тактичної помилки, яка вартувала їй «срібла», а мені золотої медалі: Мутола пропустила австралійку на внутрішню доріжку.

- А завдяки чому перемагаєте ви?
- Передусім тому, що в мене розумний і талановитий тренер. Мабуть, і в мене є трішечки таланту, а також спортивний характер – я навіть у житті лідер. Заради перемоги піду на все! Сьогодні живу виключно спортом. Окрім тренувань, сну та їжі можу дозволити собі телевізор і комп’ютерні ігри. Усі інші розваги - гулянки, дискотеки - для мене табу.

- Біг на 800 м - одна з найскладніших та найбільш виснажливих дисциплін легкої атлетики...
- Я люблю «гратися» з супротивницями та нав’язувати їм зручний для мене темп бігу. Моя зброя - тактична боротьба. Якщо я добре підготовлена, полюбляю бігти попереду. Це дозволяє уникнути підніжок і синців, які суперниці, штовхаючись, наставляють ліктями.

- Чи не всі камери зафіксували ваш колоритний манікюр…
- Кольори українського прапора на нігтях я вже встигла змінити на французький манікюр, який більше пасує під вишуканий одяг неспортивного стилю... Перед чемпіонатом світу хотілось зробити щось цікаве, ось і запропонувала майстрині намалювати на нігтях наш прапор. А щоб здалеку хтось не сплутав зі шведськими кольорами, вирішила написати скорочену назву країни - UKR. Хоча, здається, мене ні з ким неможливо сплутати: я одна бігаю з розпущеним волоссям, у мене багато прикрас, які я ніколи не знімаю. Навіть коли сплю чи йду до сауни... Хоча кілька днів тому зняла. Купила собі в подарунок кольє від Сваровскі, і, готуючись до спортивної телепередачі, залишила золото вдома, а замість нього прикрасила себе цією біжутерією.

- А як суперниці на ваші прикраси реагують?
- Кажуть: «Петлюк, досить вже дзеленчати!». Це вони про мої два ланцюжки з кулончиками - хрестиком та рукою Фатіми, яку я купила в Єрусалимі. Коли на чемпіонаті України ми з Наталією Тобіас бігли 1500 м, вона казала: «Біжиш, наче дзвіночок»...

- Ваші тату мають якесь символічне значення?
- Ні, просто захотілося прикрасити своє тіло. У мне ще й пірсинг є: на язиці, підборідді, вухах і три сережки у пупку...

- Окрім тіла, ви прикрасили й автомобіль…
- Я давно хотіла іменний номер, але це дороге задоволення, яке було мені не по кишені - одна літера коштувала близько 200 доларів. Друг подарував мені номер, де написано моє прізвище і намальовані олімпійські кільця. А тренер замовив ковпак з моєю фотографією.

Олена САДОВНИК

Високий Замок