КОЛУПАЄВ: «Я не здивувався успіху»

«Керівники не замовляють нам нагород, хоча дуже сподіваються на приємний сюрприз», - сказав перед чемпіонатом світу головний наставник збірної Євген Колупаєв.  

Як виявилось, у шведському Остерсунді «очікуваних несподіванок» було цілих три: «срібло» жіночої збірної України в естафеті та дві бронзові медалі Оксани Хвостенко. Тому навіть завжди стриманий керманич збірної не міг приховати хорошого настрою та не шкодував компліментів для своїх підопічних.

- Як би ви оцінили виступ своїх підопічних за п’ятибальною шкалою?
- Поставив би п’ятірку. Я дуже задоволений виступом команди. Звичайно, є певні неприємні нюанси: перед чемпіонатом світу захворіли Сергій Седнєв та Олег Бережний. Шкода, звичайно. Але ні до самих спортсменів, ані до лікаря команди претензій у мене немає.

- Хто найбільше вас здивував?
- Я не здивувався цьому успіху. Хвостенко мала реальні шанси стати призеркою, і вона свого не віддала. Відмінно відпрацювали Віта й Валя Семеренко – на них також жодних нарікань. Оксана Яковлева показала себе якнайкраще в естафеті. На медаль в естафеті ми чекали давно, наші напрацювання рано чи пізно повинні були принести результат. І це сталося в Остерсунді. Перед чемпіонатом світу я казав: якщо дівчата не підведуть на вогневому рубежі, то стануть призерками. Реально наше місце – третє. Але у російської збірної виникли непередбачені проблеми, тому ми піднялись на сходинку вище.

- Хлопці також прагнули потрапити на п’єдестал. Чого їм не вистачило?
- Андрій Дериземля хоча й хворів, до чемпіонату підійшов у хорошій формі. Порадував і В’ячеслав Деркач – ми його два роки не бачили таким. Невдача Олександра Біланенка – це наша помилка: ми дещо «намудрили» у підготовчому періоді і тому не змогли вивести його на пік форми. Загалом ми, тренери, дещо «змазали» останні штрихи підготовки чоловіків до чемпіонату. Тепер вже бачу, що оптимальним рішенням було би відлучити лідерів від змагань у німецькому Рупольдингу, як це було у дівчат, натомість поїхати на збір до італійського Антхольца, а потім на кілька днів додому. А звідти з новими силами, ми так планували, вирушити на підготовку до Швеції. Однак нам дали чітку вказівку «закрити» Рупольдинг основним складом... Тому в Антхольці нам не вистачило часу, щоб якісно провести роботу.

- Хто став розчаруванням чемпіонату?
- Очікував більшого від Лілії Єфремової. Якщо у спринті та гонці переслідування її результати не можна назвати провальними, то в змішаній естафеті з нею сталася катастрофа. Сподівався і на успіх Олексія Айдарова, котрий цього сезону, здавалось би, освоївся у збірній і на етапах Кубка світу демонстрував непогані результати. Але він, мабуть, понад усе хотів виправдати наші сподівання, виграти медаль, і перегорів.

- Який момент чемпіонату справив найяскравіші враження?
- Його я якраз і не побачив. Мені розповідали, як Оксана Хвостенко в естафеті на рубежі «строчила», наче з кулемета. Я в цей час на трасі стояв, спостерігав за ходом по дистанції, то до мене підходили тренери з інших країн, розводили руками і казали: «Це фантастика!».

- Хто змусив вас похвилюватися?
- Стиснулося серце, коли Оксана Хвостенко в індивідуальних перегонах «настріляла» хвилину штрафу. Так важко тоді було на душі. Але дарма: Оксана ногами все надолужила. Не міг вгамувати хвилювання й тоді, коли Валя Семеренко в естафеті стріляла стоячи, а мені на рацію довго не надходила інформація про результат. Ці хвилини і секунди очікування здавались вічністю, і хвилювання було на межі зриву. Чи є у мене валідол на такі випадки? Ні, не вживаю (сміється). І намагаюся не відвертатися, коли наші стріляють. За Хвостенко, Яковлеву, Дериземлю чи Біланенка – досвідчених бійців, я надто не переживаю на вогневому рубежі, а ось молоде покоління змушує добряче похвилюватися.

- Швед Бйорн Феррі звинуватив Андрія Дериземлю у вживанні допінгу...
- У нього це вже стало звичкою. Він звинувачує не тільки нас, а й білоруса Руслана Валіулліна та багатьох інших. Він перед початком перегонів підійшов до Андрія та вибачився перед ним. Однак Дериземля не прийняв тих вибачень: весь світ та, що найбільш образливо, його рідний Чернігів тільки й говорить про це. В Андрія телефон розривається, кожен хоче дізнатися, що в нас тут сталось. Білоруси також незадоволені поведінкою шведа, навіть скаржились генеральному секретареві Міжнародного союзу біатлоністів. Ті всі звинувачення безпідставні: Андрій тричі перед чемпіонатом світу проходив допінг-контроль, і жодних зауважень у Всесвітнього антидопінгового агентства до нього немає. Шведа зачепило за живе, що Андрій так швидко біг, – швидше, ніж на попередніх стартах.

- Ще одним ньюсмейкером у нашій збірній став президент Федерації біатлону України Володимир Бринзак, котрий повідомив, що незабаром чоловічу команду тренуватиме російський тренер...
- Для мене таке рішення не стало несподіванкою. Робота чинного наставника чоловіків Геннадія Вайгіна не задовольняла керівництво: багато часу він приділяв підготовці своєї дружини Лілії Єфремової, а в роботі з хлопцями результату у нього не було. Ще перед ним до збірної запросили чудового білоруського спеціаліста Володимира Королькевича, котрий вже багато років живе у Словенії, але дуже швидко Володимир відмовився від посади через проблеми зі здоров’ям.

Олена САДОВНИК

Високий Замок