Українські біатлоністки: «Концентрація – на естафетні гонки»

Наші біатлоністки приїхали на зустріч з мас-медіа якраз після тренування. Спокій та розважливість досвідчених Олени Підгрушної та сестер Семеренко, видавалося, ілюстрували настрій усередині збірної. Незважаючи на невдачі в індивідуальних гонках, занепадницьких настроїв у колективі немає. Дівчата пережили чимало змагальних «катаклізмів», а тому вміють сприймати різні події у такому конкурентному та доволі часто непередбачуваному виді спорту, як біатлон. Психологічна стійкість передається і молодшим спортсменками: присутня на зустрічі Ірина Варвинець усміхалася з притаманною їй чарівністю. Іра, звісно, говорила значно менше, ніж лідери, але те, що атмосфера робочої сконцентрованості на заключних олімпійських перегонах визначає і її налаштування на естафети – очевидно. Президент Федерації біатлону України Володимир Бринзак каже, що висновки щодо сезону будуть зроблені навесні, коли завершаться всі змагання. Зараз же основна увага – на найближчі старти.

Найцікавіші висловлювання зі спілкування з біатлоністками, організованого генеральним спонсором збірної України з біатлону -  «Першою приватною броварнею» - до Вашої уваги.



— Які причини досі не дуже вдалого виступу українських біатлоністів у Кореї?
— Бринзак: Багато що збила хвороба. Вірус «потрапив»  у команду і всі перехворіли. Валя Семеренко досі ще не відійшла, Підгрушна тільки-тільки, Джима також захворіла в Антхольці, тому її довелося готувати «внизу». І на цьому фоні молоді, у яких це перша Олімпіада, перехвилювалися і не спрацювали так, як вміють і могли. Плюс тут був страшний вітер з холодом. Не всі можуть пристосуватись до стрільби в таких умовах. Якщо Меркушина швидко стріляє без вітру, то з вітром вона вже не може стріляти так швидко, а якщо швидко, то не потрапляє, тому що зовсім інший вітер, а досвіду не вистачає. Тобто є комплекс факторів, які впливають на результат. Я розумію, що всі в однакових умовах, але на минулій Олімпіаді в німців не було жодної медалі, а в нас було все добре. Зараз в них добре, а в нас трохи не так. Це спорт, завжди щось впливає. Всі пашуть, пашуть, але поки не виходить. Значить, десь помилки зробили разом, будемо виправляти  й  думати про майбутнє. Макаряйнен без медалей, Домрачева ледь зачепилася в останній день. Коукалова взагалі вдома.

— Підгрушна: (про Макаряйнен) Одна з найсильніших спортсменок світу і без жодної олімпійської медалі…

—  Але наша команда була добре підготовлена і на етапах Кубку світу був хороший результат.
— Бринзак: На етапах Кубку в нас 5 медалей. Збірна дуже потужно готувалася до Олімпіади. Лише в минулому році ми мали 7 тренувальних зборів закордоном – Канада, Австрія, Норвегія, Нічеччина, Франція, Словенія, Естонія. Така можливість була завдяки нашим партнерам, в тому числі завдяки нашому генеральному спонсору компанії «Перша приватна броварня», яка вже 5 років нас підтримує.

—  Коли буде прийматися рішення стосовно складу на естафету?
— Бринзак: У ніч з 21-го на 22-ге лютого, у нас, як як у Верховній Раді призначення приймають (усміхається).

—  Усі шестеро претендують на місця в  естафетному квартеті?
— Бринзак: Так, всі залишаються.

—  Олено, як ви себе почуваєте фізично?
— Підгрушна: Якщо об’єктивно говорити, то почуваю себе абсолютно нормально. Але зараз я не можу пробігти контрольне тренування з кимось із дівчат, щоб порівняти наші сили. Тому, звичайно, ставити мене на мікст чи эстафету – це ризик. Після тренування можна буде говорити готова я чи ні.  Я себе можу прекрасно почувати, але програвати їм. А може бути і навпаки. Потрібно дивитися  об’єктивно. На Олімпійських Іграх не може бути ризику заради ризику. На коротких відрізках я почуваю себе добре. Як буде на довгих дистанціях – невідомо.

— Віто, що трапилось на третьому вогневому рубежі в мас-старті?
— Віта Семеренко: Трапилась проблема з окістям. Настільки отекли ноги, стопи були такі холодні, що я просто стояти на них не могла. Коли я лягала на «лежці», ноги трішки випускала і мені вистачало 28 секунд, а коли прийшла на першу стійку, то зрозуміла, що буде катастрофа. Потім потроху почало відпускати.  Це все пов’язано з жорсткою трасою.

— Підгрушна: Основний момент – це зміна часового поясу. Холод і вітер, яких не було упродовж  сезону. Вже кілька років ми не стріляли при такому вітрі. Справді, раніше траси були м’якші, тому що не було такого морозу. Траса ідеально закатана, але вона жорстка. Настя Меркушина себе ідеально почуває на крижаній трасі…

— Була інформація, що наче ви жили по європейському часу. Чи продовжуєте так жити?
— Підгрушна: Ні, перелаштувались. Дівчата спочатку були на зборах  в Казахстані, то вони одразу перелаштувалися. То хлопці більше притримуються європейського часу. Тут наче й дотримуєшся свого часу, але все одно - сонце встає, організм прокидається. Проходить тиждень, хочеш – не хочеш, а все одно встаєш раніше. Я кожен день намагаюсь раніше лягти спати, але щоночі раніше третьої години не можу заснути. Відповідно, не можу о 8-ій ранку встати.

— Незвичні траса і кліматичні умови призвели до того, що ті, хто не були фаворитами, раптом «вистрелили»?
— Підгрушна: Звичайно, вітер вніс свої корективи. Я б сказала, що найсильніші вилетіли. На стрільбі – лотерея.

— Їжу місцеву куштували?
— Підгрушна: Я їла, абсолютно нормально. Рис у них в кількох варіантах, є суші, макарони скляні з морепродуктами, є різні морепродукти. Ті ж самі кальмари… Щось по-своєму роблять, щось по-європейському. Якісь макарони також по їхньому рецепту. Періодично бувають досить гострі страви, при тому, що я не люблю гострої їжі. Страви дуже різноманітні, але вони однакові чотири дні, 24 години на добу. Єдине, що до 24-ї години є різні варіанти яєць, омлет, звичайна яєшня. Потім, їх вже немає. А все інше – абсолютно однакове 24 години на добу.

— Ірино, як Ваш настрій на найближчі перегони і як сприймаєте конкурентну суперечку за місце у естафетному квартеті ?
— Варвинець: Настрій на «мікст» - бойовий. Щодо конкуренції - це, звісно, непросто, тому що всі дівчата – професіонали високого класу. Але визначальними завжди є  спортивні результати. У спорті немає бути жодних упереджень. Тому працюю, вірю у свої сили й результат.

— Як давно ви були вдома?
— Підгрушна: Дівчата дуже давно не були вдома, я завітала перед Олімпіадою. Дуже важко, бо дуже багато часу ми проводимо без рідних.

— Віта, до речі, ви ж брали на етапи Кубка світу свого сина?
— Віта Семеренко: Ми свій талісман повернемо, тому що ми зрозуміли, що талісман залишили вдома і все пішло не так…

— То можливо він прилетить з татом на естафету?
— Підгрушна: Дитину шкода, тому що він дуже маленький, для нього важкі перельоти, зміна часового поясу. Йому ж не поясниш, що треба лягати спати…

— Після Олімпіади будете заїжджати додому  чи одразу на етапи Кубка світу поїдете?
—  Віта Семеренко: Ми додому заїдемо. 24-го їдемо в Україну, тиждень будемо вдома.

— Сувенірів вже собі накупили?
— Віта Семеренко: Зізнаюся, дуже дорого, в Сочі було дешевше.

— Підгрушна: Але вони дуже популярні. За тиждень часу іграшки розібрали, зараз обіцяють завезти свіжу партію.

Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ з Пйончанга