САВЕЛІЙ: «Після ефіру Янукович дав гроші, щоб збігали за пляшкою»

Легендарний український коментатор Сергій Савелій розповів про політику в українському спорті.

– У 2004-му перед президентськими виборами, а потім Помаранчевою революцією Віктор Янукович був керівником НОК. Це була технологія, за рахунок перемог на Олімпіаді хотіли підняти його рейтинг. Були якісь установки говорити про нього в ефірі?
– Він приходив до нас у студію в Афінах, мені якраз треба було коментувати огляд ігрового дня. Для багатьох побачити Януковича стало подією, і мої колеги навіть казали, що я багато пропустив. По-перше, не сфотографувався з ним, як інші, а по-друге, у Віктора Федоровича якраз був нібито ювілей весілля з дружиною Людмилою. І вона теж була з ним. Він після ефіру дав гроші, щоб збігали за пляшкою, і наші символічно випили з ним по 50 грам. Установки говорити про нього в ефірах не було.

Це 2002-го, перед парламентськими виборами, нам чітко сказали під час репортажів говорити, що блок «За Єдину Україну!» Литвина підтримує вітчизняний спорт. Але це все йшло як реклама, через канал. Сашко Гливинський відмовився це говорити. Його навіть хотіли зняти з ефіру. Лякали, що будуть неприємності. Він тоді був наймолодшим з нас і, певне, не хотів підтримувати тих політиків. Добре, що проблем у нього потім не було.

– Були моменти, коли вас хотіли зняти з ефіру?
–  У 2004-му в Афінах я гучно радів золоту Ельбруса Тедеєва, навіть заплакав.  Добре знав історію його становлення, і чому це золото було настільки важливим. Розповів у ефірі про його тренерів Бориса, Тимура та Руслана Савлохових. Справа в тому, що до перемоги на чемпіонаті світу 95-го його привів Борис, в 99-му – Тимур, а потім з ним працював Руслан. Три брати були його тренерами! Борис Сосланович тренував Тедеєва до того часу, поки його не арештували.

Коли перед Олімпіадою у 2004-му Борис помер, то я їздив на похорони до Осетії. Машиною проїхав 1600 кілометрів в один бік, а потім назад. І на похоронах перед усіма Руслан сказав, що спортсмени зроблять усе, щоб виступити гідно і віддячити Борису. Після ефіру мені подзвонили і сказали, що якщо я ще раз згадаю Бориса Сослановича, то Олімпіада для мене завершиться, а, можливо, і взагалі кар’єра.  Такі були часи: коли Борис помер, то йому почали приписувати те, що було, і те, чого не було. На щастя, після тієї олімпіади я попрацював ще на трьох.

–  Ви ж розуміли, що неправильно говорити в ефірі про людину, яка вважається кримінальним авторитетом? Чи ви не вірите в це?
– Це життя, і я не знаю, чи правда те, що пишуть. Я й досі, коли у себе на сторінці у фейсбук згадую день народження чи день смерті Савлохових, то буває, коментують – мовляв, про кого я пишу. І пишуть молоді люди, які в 90-х не вміли навіть шнурки зав’язувати. Звідки їм знати про Бориса чи Руслана? Скільки часу я провів зі Савлоховим, я не бачив нічого забороненого. Я був присутній на спортивних змаганнях. Особисто бачив, як ці люди ставляться до спорту, як організовують змагання, допомагають спортсменам. Борис в присутності багатьох на Олімпійському стадіоні вручив Валі Цербе ключі від нового автомобіля за медаль на Олімпіаді. Я знав цих людей особисто.