Криза в українському хокеї подолана?

Останнім часом держава серйозно взялася за спортивно-фізкультурну галузь. І це вимірюється не лише збільшенням бюджетних коштів. Здається, новий уряд на чолі з Юлією Тимошенко розраховує швидко зрушити з місця підготовку до Євро-2012. Чимало уваги приділяється окремим видам спорту, які ще за радянських часів були наймасовішими в нашій країні.

Зокрема, йдеться про хокей. Було прийнято Державну цільову соціальну програму «Хокей в Україні». І ось Президент України Віктор Ющенко підписав Указ «Про деякі питання підготовки до відзначення 100-річчя українського хокею з шайбою». Журналісти «Спортивної газети» поцікавилися у фахівців та вболівальників, як вони відреагували на цей документ.

Петро КУДИМА, віце-президент ХК «Сокіл» (Київ):

— Президентський указ для мене водночасскладний і простий документ. Він практично підтверджує торішню державну програму розвитку хокею в Україні. А це вселяє неабияку надію, що цей вид спорту і надалі розвиватиметься в нашій країні. Хоч раніше ми хвилювалися, що зміна політичного Олімпу може внести деякі корективи щодо розвитку вітчизняного хокею, то тепер ці сумніви, безперечно, розвіялися. Сьогодні хокейні фахівці з оптимізмом дивляться в майбутнє. І цей процес уже не зупинити. Адже на розвиток хокею виділили чималі кошти, які треба розумно використати.

Олександр ГОДИНЮК, колишній гравець київського «Сокола» і збірної СРСР:

— Це надзвичайно важлива подія не лише для хокею, але й усього вітчизняного спорту. Важливість президентського указу переоцінити просто неможливо. Адже в ньому йдеться про конкретну підтримку українського спорту і хокею зокрема. Для мене як людини, яка багато років прожила в хокеї не лише колишнього чемпіонату СРСР, а й Національної хокейної ліги, це велика радість і справжнє свято.
Приємно, що спортом, його розвитком почали займатися найвищі посадовці держави. Раніше ми багато говорили про злети і падіння українського хокею. Переконаний, нам треба про це вже забувати. Звичайно, зробивши для цього відповідні уроки, й не повторювати колишніх помилок. Адже нам треба невпинно рухатися в майбутнє. Ми маємо конкретні завдання на кілька років. Тому їх треба виконувати. Тоді у нашій країні буде достатньо ковзанок, хокейного обладнання, дитячих шкіл, різноманітних команд, які успішно виступатимуть не лише у внутршній першості, а й на міжнародних турнірах. А найголовніша команда України — національна дружина не пастиме задніх в елітному дивізіоні світового хокею. Для цього є всі підстави. Адже і в головному спортивному відомстві країни і в національній федерації працюють справжні професіонали. Зі свого боку завжди допомагатиму українському хокею. Для цього в мене достатньо досвіду, сил і наснаги.

 Михайло ТКАЧЕНКО, працівник аеропорту (Київ):

— Наші державні мужі довго запрягали хокейного коня. Сподіваюся, він довго протримається на льоду. А для цього треба багато зробити, щоб хокей якнайшвидше вийшов на колишній радянський рівень. Тоді наш столичний «Сокіл» знову поважатимуть московські гранди. Я трохи скептично ставлюся до подібних програм та указів. Скільки їх було прийнято впродовж останніх років?! На жаль, далі безпідставних балачок справа з місця так і не зрушила. Хоч нині вже всі зрозуміли, що треба рятувати націю, сотні тисяч людей від різноманітних хвороб. Нині завдання кожного з нас — бути фізично здоровим. І в цьому допоможе хокей. Повірте, я вже давно скучив за справжнім хокеєм. А той хокей, в який грають наш «Сокіл» і збірна України, на жаль, поки що мене не радують. Однак вірю, що найближчим часом потрапити на матчі улюблених команд буде надзвичайно важко. Хотілося б почути: «А може, у вас є зайвий квиточок...»



Микола МОТОРНИЙ, «Спортивна газета»