Олександр НАСОНОВ: «Можу тільки похвалити команду з Ковалівки»

Захисник «Маріуполя» — про травми, 133 хвилини на полі за два дні, а також про специфіку отримання попереджень

— Олександре, вчора відбулися матчі 1/16-ї Кубка України. На ранніх стадіях клубам УПЛ завжди непросто, що й підтвердилося цього разу: «Зірка» та «Карпати» зійшли з дистанції, а «Маріуполь» із труднощами здолав «Колос»…
— Ви правильно підмітили — і нам було непросто. Можу тільки похвалити команду з Ковалівки: вони зіграли дуже добре, старалися, забили нам м’яч, могли й другий забити, перевести гру в овертайм. Нам у чомусь навіть пощастило. Добре, що виграли й пройшли в наступну стадію.

— Кубкова зустріч середи, крім іншого, показала «глибину» складу Вашої команди, де серед неосновних виконавців є такі майстри, як Танковський і Тотовицький…
— Ну, це, мабуть, запитання до нашого наставника — як він знаходить час для нас усіх! Думаю, непросто йому.

— Наскільки матч у Ковалівці вплине на вступ «Маріуполя» в Чемпіонаті, пам’ятаючи про те, що «Олександрія», де зіграєте в неділю, на тижні відпочивала?
— Вважаю, ніяк не позначиться: проти «Колоси» ми вийшли в експериментальному складі, футболісти, на яких випало основне навантаження турнірної боротьби в сезоні (Фомін, Худжамов), відпочивали, так само, як і ті, в кого були ушкодження й травми. Зрозуміло, що наш тренерський штаб розглядав зустріч у Ковалівці значною мірою через призму недільної гри.

— Іще про відпочинок: минулого туру, 16 вересня, Ви зіграли 43 хвилини в матчі Чемпіонату УПЛ, а за день до того провели від свистка до свистка поєдинок команд U-21. М’яко кажучи, неординарна ситуація…
— Було як. На тижні в мене прихопило спину, тому я пропустив день тренувань. Аби не ризикувати, тренери вирішили не ставити мене в матчі вищого дивізіону, проте випустили в молодіжній першості — хотіли перевірити, як поведеться спина. Спина не підвела, я добре почувався. А наступного дня потрапив у заявку першої команди, бо у нас разом зі мною були всього три крайні захисники. Ну, а далі — зламався Кирюханцев, і я мав виходити на поле. Якщо чесно, після цього почувався дуже втомленим, хоча це не перший випадок у моєму житті — щось схоже сталося тоді, коли я зіграв дебютний матч в УПЛ.

— У сезоні-2016/17, виступаючи в Першій лізі, Ви були стабільним гравцем основи, а в УПЛ взяли участь у половині поєдинків. Уся справа в травмі?
— Думаю, так. Я ж пропустив початок зборів, бо непокоїло коліно. Потім до цього й інші ушкодження додалися. Потім — процес відновлення, наганяння форми й т.д.

— Як можна пояснити те, що в трьох із чотирьох зіграних матчах Ви отримували попередження?
— Коли чесно, я й не згадаю, як отримував жовті картки… Пам’ятаю ту, яка була зі «Сталлю»: в одному моменті не встиг коректно зіграти, тому «врізав» опонентові. У мене в кар’єрі так найчастіше й виходить: отримую попередження тоді, коли на долю секунди не встигаю прибрати ногу в підкаті.

— У червні 2016-го Ви підписали контракт із нинішнім клубом, залишивши перед тим білоруський «Граніт». Чому не вийшло заграти в чемпіонаті сусідньої країни і як оцінюєте 15 місяців у «Маріуполі»?
— По першому пункту: в Білорусі не заграв через травми. Спочатку одна, причому дуже серйозна, я вилікував її, а за три дні — нове ушкодження. Влітку приїхав у Київ, де проходив процес відновлення, й тут один із агентів запропонував варіант із Маріуполем, пояснивши, що збирається серйозна команда, котра хоче повернутися в УПЛ. Я довго не думав, приїхав. Вважаю ці 15 місяців успішними…