ШЕМЯКІНА: «Вільний час проводимо на базі»

Українок Яну Шемякіну, Надію Казимирчук, Єву Виборнову та Ольгу Парталу нагородили за дружбу, толерантність та повагу до суперниць. Згідно з правилами відбору на Олімпіаду-2008, лише дві шпажистки мають можливість представляти свою країну у Пекіні.

А в Україні – чотири рівні за силами суперниці. Перший крок до ліцензії зробила Ольга Партала, перемігши на Гран-прі Італії. Але, серйозно травмувавшись, здавалось би, втратила будь-які шанси стати учасницею Олімпіади. До обойми збірної Ольгу повернули її конкурентки у збірній: Яна, Надія і Єва зібрали 3000 євро на операцію для Ольги.

- Президент Федерації фехтування України Максим Парамонов написав листа до штабу ЮНЕСКО, в якому і розповів історію про те, як Ольга Партала на Всеукраїнських літніх іграх порвала хрестоподібну зв’язку, а ми, по суті, її конкурентки, зібрали кошти їй на операцію, - розповіла львів’янка Яна Шемякіна. - Можливо, розповідь Парамонова дещо перебільшена, однак за межами фехтувальної доріжки ми справді дружимо та підтримуємо одна одну.

- У збірній твій ангел-охоронець – Єва Виборнова...
- Вона моя найкраща подруга, хоча і набагато старша за мене. Коли я вперше приїхала до збірної, вона зробила все можливе, щоб інші до мене ставилися приязно. Єва сама з Луганська, як вважають жителі столиці, з провінції – як і я, і дуже добре знає, що таке в юному віці самій, без батьків і друзів, опинитися в чужому місті. Виборнова – відмінний командний боєць: кістьми лягала на доріжці, навіть коли у команди не було шансів на перемогу. Того ж вчила і мене. Єва перед поєдинком може лише кількома словами вселити жагу до боротьби і перемоги. Гадаю, після завершення кар’єри вона могла би бути відмінним старшим тренером збірної. Коли її тренер лежав у лікарні, вона, крихітна на зріст, тренувала його учнів – таких велетнів, як Чумак і Ошаров. І вони, титуловані фехтувальники, слухали її, наче рідну матір.

- На зборах ви з дівчатами майже цілодобово бачите одна одну?
- Зазвичай ми тренуємось у Кончі-Заспі. Щоб поїхати розвіятись до Києва, потрібно багато часу. Тому весь вільний час проводимо на базі, спілкуючись та переглядаючи на ноутбуку фільми... З дівчатами збірної спілкуємося завжди приязно. Не так давно Ольга Партала перейшла тренуватися до мого тренера Андрія Орликовського. Хоча ми не такі подруги, як з Євою, однак я намагаюсь підтримувати її у моєму рідному місті.

- А чи немає ревнощів, що твій тренер тепер не віддає тобі левову частку своєї уваги?
- Мені приємно, що Ольга, обравши Андрія Орликовського тренером, тим самим визнала його найкращим спеціалістом України. Коли я була меншою, то ревнувала страшенно, до самозабуття і особистої образи. Тепер, якщо далекі відголоски тих ревнощів і залишились, то десь у глибинних куточках моєї душі... Було би неправдою, якщо б я сказала, що взагалі не вмію ревнувати. Ревнощі – це невід’ємна частина кожної дівчини, хоче вона того чи ні. Тому можу собі уявити, як чоловікам важко тренувати жінок! Дівчата «просікають» все: скільки часу тренер давав урок її «подрузі» по команді, і порівнюють зі своїми «показниками» (сміється).

- А які в тебе стосунки з Надією Казимирчук?
- Як наймолодша у збірній, я повинна шукати до всіх підхід. Це не складно, якщо пам’ятати про особливості характерів кожної. Так, Ольга Партала дуже не любить будь-який шурхіт, коли вона спить. Тому, коли на зборах чи змаганнях прокидаюсь зранку, відразу згадую, хто є моєю сусідкою у номері. Якщо це Оля, то ходжу навшпиньки. Надя – педантична, у неї на полицях ідеальна чистота, вона «вилизує» все довкола себе. І, не приведи Господи, покласти щось своє на її полицю! Потрібно з гумором та розумінням ставитись до кожної.

- Нещодавно виповнилась одна з найбільших твоїх мрій...
- Два місяці тому я купила автомобіль «Фольксваген-Гольф» чорного кольору. І досі не можу повірити в своє щастя. У наших заторах їздити, щоправда, важко. У Львові у години пік намагаюсь взагалі не їздити: о п’ятій ставлю машину на стоянку і пішки йду на тренування.

- Чи є ще якісь неспортивні мрії?
- Хочу вийти заміж, мати свою сім’ю. У мене скоро з’явиться племінниця, її, швидше за все, назвуть Яною. А я б свою доньку назвала Євою – на честь подруги. Але поки що про сім’ю можу лише мріяти: доки не завершу кар’єру, не маю права на особисте життя. Я подобаюсь хлопцям, однак не підпускаю їх до себе надто близько. Гадаю, неможливо всидіти на двох стільцях одночасно. Особисте життя може суттєво завадити спортивному. Мені подобається один хлопець, однак, доки я не досягну своєї мети, він залишатиметься для мене просто другом. Ще одне неспортивне бажання – вступити до магістратури Університету фізичної культури.

Олена САДОВНИК

Високий Замок