Пияки та клоуни також можуть бути зірками

Чи то своєю нестандартною поведінкою на полі чи у побуті. Їхні вчинки були смішними, невитриманими, авантюрними, які іноді розважали публіку, іноді – шокували. Але без них найпопулярніша гра, мабуть, була б не такою цікавою, розважальною. Звичайно, що з точки зору хороших манер та чемної поведінки, такі футболісти не були прикладом для наслідування, але вони були знаними людьми у футболі, і без них історія гри не обійдеться.

Пияк Гаскойн
Якщо розпочинати історії про футбольних баламутів, то перше місце, поза конкуренцією, посідає англієць Пол Гаскойн. Член Залу слави англійського футболу, член почесного списку «100 легенд Англійської футбольної ліги», кращий футболіст Шотландії 1996 року, півзахисник збірної Англії (1989-1998). Перелік досягнень вражає, але ще більше прізвище Гаскойна зустрічається з різноманітними вибриками, які супроводжують його спортивну кар’єру. Особливо тоді, коли він виступав у «Глазго Рейнджерс». У Шотландії і влітку досить волого, а взимку холод пронизує до костей, тому тут звикли грітися у барах чи ресторанах за чаркою міцного напою. Місцеві фани навіть поважали свого улюбленця за таку манеру «підігріву» організму і пробачали голосну розмову, переплетену нецензурними вигуками. Але більшість британців навіть у барах залишаються джентльменами і вимагають від сусідів того ж. Тож коли одного разу Гаскойн, якого прозивають «Газза», перебрав у ресторані віскі і почав ображати офіціантів, посварився з дружиною, а потім її побив, для місцевих мешканців було вже забагато. Під час футбольних матчів вони почали його освистувати, вимагаючи, щоб Пола у клубі більше не було. Виявилося, що чоловік бив свою жінку не раз, а, протверезівши, клякав до ніг Шеріл, випрошуючи пробачення та осипаючи квітами. Самоконтроль для цього хлопця невідома річ, тому він часто зривається на крик, може побити посуд чи телевізор, та й на полі може з’ясовувати стосунки за допомогою кулаків. Гаскойн вперто і методично руйнував своє здоров’я, випиваючи склянку за склянкою міцне віскі, закушуючи жирною їжею, а потім поспішав до жінок легкої поведінки. Він не цурався фарбувати волосся у різноманітні кольори, навіть у червоний, а вже побитися будь з ким і де завгодно – миле діло. Психіатри пояснюють таку поведінку Газзи важким дитинством: його батько був бідним інвалідом, і хлопець настраждався, поки футбол не почав приносити йому багате життя. Тепер він його пропиває, мабуть, прагнучи повернутися у дитинство…

Ерік Кантона – любитель східних єдиноборств
Цей француз теж входить до почесного списку «100 легенд Англійської футбольної ліги», бо відіграв в англійських клубах «Лідс» та «Манчестер Юнайтед» шість сезонів, був визнаний кращим футболістом Англії 1994 року. А ще француза визнали кращим футболістом в історії «МЮ». Один з найталановитіших футболістів світового футболу, темпераментний форвард, готовий протаранити будь-яку оборону. Але й ексцентрична людина, зухвала і брутальна, яку не раз карали за бійки з партнерами і суперниками, за викидання м’ячів, футболок, бутсів. Одного разу після образи арбітра його запросили на засідання дисциплінарного комітету французької федерації. Коли Еріку оголосили дискваліфікацію на три матчі, він впав в істерику, обійшов усіх членів комітету, викрикуючи кожному в обличчя: «Ти – ідіот!». Ставши на батьківщині справжнім вигнанцем, Кантона перебрався до Англії, де згодом теж став героєм «кантоніад», як стали називати його вибрики. Приїхавши з «МЮ» до Лідса, він плюнув на місцевого вболівальника, бо йому не сподобалося, як його зустріла публіка – це обійшлося штрафом у 1600 доларів. Та свою найефектнішу «канонаду» Ерік виконав 25 січня 1995 року у матчі «Кристал Пелес» – «Манчестер Юнайтед». Його у черговий раз вигнали з поля, і, ніби спокійно йдучи до виходу, він раптом закипів, почувши якусь репліку на свою адресу, кинувся на вболівальника і завдав тому удару ногами у стилі кунг-фу. За це Кантона отримав велику кару – його відлучили від футболу на 9 місяців і присудили 120 годин суспільно-корисних робіт.

Штефан Еффенберг – фахівець середнього пальця
Серед стриманих, розсудливих німців теж трапляються подібні екземпляри. Таку невтішну пам’ять залишив після себе відомий півзахисник збірної Німеччини Штефан Еффенберг, якого головний тренер Берті Фогтс вигнав зі збірної за непристойний жест на чемпіонаті світу 1994 року. Гра Штефану тоді не пішла, і німецькі вболівальники почали вимагати його заміни. Спочатку він терпів викрики, та після особливо образливих, на його погляд, не витерпів і показав середній палець.
Цей жест означав, що Еффенберг пропонує німецьким уболівальникам вступити між собою у сексуальні стосунки. І тоді тренер не витримав і негайно замінив Штефана, а після матчу взагалі вигнав зі збірної. Тренерові накипіло, бо, виявляється, Еффенберг не раз сперечався з ним з різних обставин і мав у команді репутацію хама та скандаліста. З того часу в Німеччині багато хто називає середній палець руки «Еффенбергом» на честь скандальної поведінки футболіста за допомогою жестів.

Зіко – майстер плювання
Вболівальники зі стажем пам’ятають бридкий епізод під час матчу чемпіонату світу 1990 року між Німеччиною та Голландією, коли знаменитий півзахисник Франк Райкаард (нині – головний тренер «Барселони») обплював кучеряву шевелюру німецького нападаючого Руді Фьоллера (майбутнього головного тренера збірної Німеччини). Арбітр матчу епізоду не бачив, тому усунув з поля обох – і хулігана Райкаарда, і потерпілого Фьоллера. Та через якийсь час голландець підійшов до німця і вибачився за неприємний інцидент, пояснюючи, що в той момент його команда програвала і нерви не витримали… А перед ким має вибачатися знаменитий бразилець Зіко, який вилив свою прикрість на … м’яч. Випадок трапився 1994 року, коли 40-річний Зіко закінчував свою легендарну кар’єру в Японії. У вирішальному матчі чемпіонату ліги у ворота його команди на останніх хвилинах було призначено пенальті. Покарання, на думку бразильця, було несправедливим, і свій протест він висловив тим, що плюнув на м’яч, який гравець суперника Казу Міура поставив на позначку. На Міуру така задирлива поведінка не вплинула: він холоднокровно витер м’яч об траву і забив вирішальний гол. А Зіко багато втратив в очах японців, які шанували бразильця за футбольну майстерність, і той незабаром покинув Японію.

«Почесний» список можна продовжувати: увесь світ дотепер спостерігає за постійним лікуванням від узалежнення до наркотиків Марадони, недавно помер через надмірну пиятику кращий футболіст Європи 1968 року ірландець Джордж Бест, не раз запрошувався до суду за буйний характер бразилець Едмундо на прізвисько «Звір»… Можна було б додати і когось з власного українського подвір’я, та обійдемося чужими зірками. Вони там від жиру бісяться…

Іван ЯРЕМКО

Високий замок