ГАЙДАМАК: «Можемо взяти ще 4-5 ліцензій»

Із ліцензійного чемпіонату світу-2007, який нещодавно відбувся в Чикаго, українські боксери привезли чотири путівки до олімпійського Пекіна, здобувши дві срібні та одну бронзову нагороду й маючи ще одне п'яте місце. Враховуючи, що перед від'їздом до Чикаго керівники збірної орієнтувалися на здобуття від 4 до 6 ліцензій, можна сказати, що із завданням упоралися. Проте медальним доробком порадували зовсім не ті боксери, які вважалися найперспективнішими. Саме про це і про можливості подальшого збільшення кількості путівок до Пекіна-2008 — наша розмова з першим віце-президентом Федерації боксу України Ігорем Гайдамаком.

Чиказькі дива й власні недоробки

— Ігорю Івановичу, чи не вважаєте ви, як очевидець чемпіонату світу-2007, що побували на генеральній передолімпійській репетиції?
— Не вважаю. І дуже сподіваюся побачити у Пекіні чіткішу організацію боксерського турніру, а разом і винятково високопрофесійне суддівство. Гадаю також, що господарі Ігор-2008 враховуватимуть особливості харчування представників різних континентів, про що організатори в Чикаго, незважаючи на дуже високі ціни, здається, забули. І головне: учасників олімпійського боксерського турніру буде 288, а в Чикаго змагалися біля 600 із 117 країн! За все своє життя в спорті такого «вавілону» ще не бачив. І при цьому ліцензій було розіграно тільки 80, а здобули їх представники 36 країн...

— Вразила дивна примха графіку цього чемпіонату, за якої провідним атлетам із Китаю, Америки та Росії випадало зустрітися між собою на рингу тільки тоді, коли вони потрапляли до чільної вісімки. І той же жереб «підсовував» нашим збірникам у перших же боях найнебезпечніших суперників...
— Мене самого такий жереб здивував і засмутив, але факт є фактом. І ліки тут тільки єдині: бути на голову вище суперників за майстерністю.

— Хотілось би почути від вас, що саме сталося з Ісмаїлом Сіллахом та Денисом Пояцикою, на яких перед чемпіонатом світу покладалися найбільші сподівання?
— Свій перший і останній бій на чемпіонаті Сіллах провів із господарем рингу — американцем. Що трибуни шаленіли — зрозуміло без пояснень. Їх несамовите ревище підсвідомо тиснуло на суддів. До того ж на рингу господарювала нова у суддівських колах жінка з Камеруну, яка зупиняла майже кожну атаку Ісмаїла на самому початку. До речі, цю бригаду після ще кількох боїв із суддівства зняли, але нам від цього не полегшало. І все ж ми маємо претензії саме до нашого атлета, вважаючи, що він у цьому двобої розкрив себе тільки наполовину. За досвідом, технікою, тактикою й ударом він набагато переважав суперника, тож просто був зобов'язаний повести бій так, щоб у суддів не залишалося сумніву в його перевазі. Його програш у першому двобої боляче вдарив по настрою всієї команди.

— А чи не спіткала Сіллаха, як і Пояцику, «зіркова хвороба»?
— Не виключено. Принаймні у Дениса відбулася часткова втрата притаманного йому вміння навального та агресивного ведення бою. Коли він у четвертому раунді кинувся «виривати» перемогу — вже було запізно. Вважаю, що тільки через власну недбалість Пояцика опинився в нокдауні.
Та заради справедливості скажу: жереб до нього був особливо жорстким. Адже він програв супернику з Азербайджану — срібному призеру чемпіонату світу. Та навіть якби і виграв, то в наступному колі зустрічався б із чемпіоном світу з Росії...
Хлопцеві треба залишатися самим собою, демонструючи такий бокс, який він показав на чемпіонаті Європи. У Чикаго ж далася взнаки його недбалість.

— У Чикаго на п'єдесталі пошани у легкій вазі стояли ті хлопці, в яких наш Олександр Ключко завжди вигравав. А він не потрапив не тільки на п'єдестал, а навіть до першої вісімки...
— Ключко, на жаль, після травми повністю не відновився, тому відбоксував нижче своїх можливостей. Має недоробки в психологічній підготовці. Мабуть, вважав себе сильнішим і розраховував легко пройти уперед. Додайте ще проблеми з акліматизацією й шалений тиск американського ажіотажу...

Можливості й перспективи є у всіх

— Які у наших хлопців, котрим нині не пощастило, залишаються можливості поборотися за путівки до Пекіна-2008?
— Відбір решти ліцензій для боксерів відбуватиметься на міжнародних європейських турнірах. Один відбудеться в лютому в Італії, другий — у квітні в Греції. Річ у тім, що на Ігри-2008 у кожній ваговій категорії, крім важких, європейцям надано по вісім місць. А важковаговикам — по сім. Враховуючи вже здобуті на чемпіонаті світу квитки на Ігри, українські боксери можуть позмагатися за них у категоріях 51, 54, 60, 64, 69, 81 та 91 кг. Наголошу: перед ними ніхто «зелене світло» не запалить, а конкуренція буде відчайдушною. Проте твердо переконаний, що свої 4-5 ліцензій, у додаток до вже отриманих чотирьох, нам добрати до снаги.
У середині грудня ми проведемо внутрішній турнір найсильніших, і тільки ті, хто виступить гідно, розглядатимуться нами як потенціальні учасники двох останніх ліцензійних змагань. Жодні дзвінкі прізвища або минулі успіхи не допоможуть тим, хто підійде до грудневого старту не в формі.

— Якщо не помиляюся, то 19-річний срібний призер чемпіонату світу Василь Ломаченко — це той хлопець із Бєлгород-Дністровського на Одещині, який яскраво закінчив змагальний сезон-2006 і про збереження меншої ваги якого ви мріяли?
— Так, це той самий самородок, якого тренує батько - Анатолій Ломаченко. Та хлопець ще зростає, й вони вирішили штучно вагу не обмежувати. Тепер Василь виступає у категорії 57 кг. Вони працювали дуже серйозно, і результат — «срібло» чемпіонату світу. Зауважу, що до фіналу Василю довелося пройти шість боїв зі значно старшими чоловіками, яким він ні в чому не поступався.
У фіналі ж зустрівся зі старшим за себе росіянином. Манера ведення бою в обох — однакова. При цьому росіянин до фіналу провів на двобій менше, та й суперники у нього були не такі грізні, як у Ломаченка. Вважаю, що саме «свіжість» і зумовила перевагу росіянина.

— А у китайців у цій ваговій категорії є гідний суперник?
— Є, і до того ж він явно користувався в суддів більшою симпатією. Проте Ломаченко в нього виграв. Василю при підготовці до Ігор-2008 не треба нічого змінювати. А досвід і вміння приборкувати зайве хвилювання прийде з часом. У нього є всі шанси потрапити на олімпійський п'єдестал.

— Ви розраховували на  «срібло» 24-річного луганчанина В'ячеслава Глазкова?
— Як на потенційного призера — ні. Річ у тім, що цей підопічний тренера Олександра Арланова, за наявності великої сили й потужності, — невисокий на зріст і має дуже невеликий змагальний досвід на міжнародній арені; бо в активному боксі перебуває лише неповних три роки. Дуже радий, що він так себе проявив.
Зазначу, що на шляху до медалі він, зокрема, «прибрав з дороги» класного бійця з Литви. А у півфіналі взагалі продемонстрував справжнє видовище. Бо його суперником тут був китайський атлет майже 2-метрового зросту. І все ж таки невисокий Глазков, за рахунок бажання, великої енергії та виважених ударів виграв. Це було ввечері, а вже наступного дня на нього чекав фінал. Більше того, суперник-італісць, до речі — призер Олімпійських ігор, мав два дні перепочинку, тому Глазков справді потрапив «з корабля на бал». А у важкій категорії без нормального перепочинку мріяти про перемогу проблематично. Щодо перспектив, то не виключено, що в Пекіні В'ячеслав може стати медалістом.

— А що скажете про бронзового призера, миколаївця Сергія Дерев'янченка?
— Вихованець Сергія Корчинського виступає у найнебезпечнішій вазі — 75 кг. Адже всі бійці цієї категорії добре орієнтуються, швидко рухаються і б'ють нівроку. Сергій — невеликого зросту, проводив бої у своїй агресивній манері. Це дозволяло йому завдавати більше ударів, але й самому на них частіше наражатися. Якщо відверто, то в такій манері багато боїв проводити важко, і у півфіналі він трохи «підсів» та програв росіянину. Щоправда — чемпіону світу.

— Ліцензію у вазі 48 кг виборов і капітан нашої збірної 25-річний Георгій Чагаев. Які в нього перспективи?
— Він у нинішній збірній — найстарший. За манерою ведення бою — агресивний. Вихованець одеської школи боксу, Георгій роки три тому переїхав до Львова, де навчається у вузі й тренується у головного тренера збірної Дмитра Сосновського. В Чикаго він фінішував п'ятим (а ліцензії отримувала перша вісімка), і це — теж успіх. Головний же його супротивник — власна вага.

А тим часом у Шевченківській райдержадміністрації Києва...

Якраз тоді, коли наші боксери відстоювали у Чикаго честь країни, на адресу Федерації боксу України від Шевченківської раидержадміністрації Києва надійшло повідомлення щодо розриву договору про оренду напівпідвального приміщення, яким ФБУ, після зробленого за свій кошт капітального ремонту, користується з 1989 року. Вимога якнайшвидше звільнити його ґрунтується на боргах федерації, що з'явилися після того, як орендну плату було збільшено у 40 разів! І хоча від міськдержадміністрації, Мінсім'ямолодьспорту, депутатів Верховної Ради і навіть прем'єр-міністра України до власників площі надходили численні доручення про надання федерації оренди на пільгових умовах (вона ж бо виконує державне замовлення, готуючи українських боксерів до Олімпійських ігор!), маємо те, що маємо...

Людмила РАДЧЕНКО, «Спортивна газета»