Александр МИШУЛА: «Хотел бы сыграть против Драгича»

Кандидат до збірної України Олександр Мішула розповів про особливості тренувального процесу команди під час навчально-тренувальних зборів, дав свою оцінку суперникам українців у кваліфікації ЄвроБаскету, розповів про бажання спробувати себе в іншому чемпіонаті і переваги невисоких гравців.

- Ми добре відпрацювали перший мікроцикл, було три робочих дні з двома тренуваннями на день. Зараз плавно увійшли у новий мікроцикл, так само поступово тренери збільшують навантаження. Настрій бойовий, піднесений, усі одне одного знають. Хтось встиг пограти за кордоном. Цікавимося, розпитуємо - як вони там живуть і грають. Але і з тими, хто виступає в Україні, теж корисно обмінюватися інформацією.

- Як працюється тобі з Мурзіним?
- Я вже другий рік працюю з цим тренером. І абсолютно нормально сприймаю його вимоги. У кожного фахівця – свої особливості, своя індивідуальність. Кожний привносить щось своє. Один жорстко працює, інший – більш м’який. Кожний тренер цікавий.

- Робота проводиться з прицілом на кваліфікацію Євробаскету. Щось про суперників тобі відомо?
- Я грав проти Словенії (у серпні 2015-го року на міжнародному турнірі Україна поступилася Словенії 60:66, Мішула набрав у тому матчі 11 пунктів – ред.), Болгарію я бачив, коли давно проти них грали кваліфікацію наші старші хлопці (у відборі на ЄвроБаскет-2007 Україна перемогла Болгарію вдома 92:61 і поступилася у гостях 77:80 – ред.), а з Косово навіть не знаю команду, лише чув, що вони натуралізують гравців. А Словенія – сильна команда, з такими цікаво грати.

- Тобі було б цікаво зіграти з Гораном Драгічем?
- Так, завжди цікаво грати з сильними суперниками.

- Що потрібно вдосконалити команді до перших спарингів з Німеччиною (30.07 – 31.07 на виїзді – ред.)?
- Під час першого мікроциклу ми майже не грали. Були втягуючі тренування, фізпідготовка. Зараз вже будемо більше грати. 5х5, відпрацьовувати комбінації, захист, тренування більше носитимуть тактичний характер.

- Сам де почав свій баскетбольний шлях?
- Я сам з Дніпра. Перший тренер – Аріна Гребнєва, другим моїм тренером був Михайло Промисловський. Він нещодавно пішов з життя (11 липня 2016 р. – ред.). я був у нього на похоронах.

- І як ти, звичний хлопець з Дніпра, не зовсім велетенського зросту, зумів досягнути таких результатів, що вже з 2013-го року граєш у національній збірній?
- (посміхається – ред.) Стараюся, не знаю – пощастило мені, чи ні. Але тренуюся, є цілі, яких я прагну дістатися. А там як вийде. Збірна? Так. Може це досягнення. Але я хочу реалізувати і інші свої плани, працювати над собою. Ставлю більш високу мету.

- Яка може бути ще більш висока мета – самовдосконалення?
- Самовдосконалення, але я хочу спробувати свої сили в іншому чемпіонаті (цього року Мішула виступав у БК "Дніпро", що грав у приватівській Суперлізі – ред.).

- Це на клубному рівні. Може ти займаєшся духовними практиками, у цьому плані вдосконалюєшся?
- Я і так, і так працюю. Мені є над чим працювати і у духовному плані, і у фізичному, і у технічному, скрізь.

- У твоєму житті є моменти, коли ти можеш відійти від буденності, марноти марнот?
- У міжсезоння можу. Після завершення цього сезону я їздив до Іспанії до свого друга Артема Пустового, відпочивав, м’яча взагалі не торкався, відійшов від усього – такими були мої канікули.

- Скільки днів ти провів без м’яча?
- Днів 10.

- Потім скучив?
- Не знаю, скучив чи ні, але треба. Є таке слово. Треба тренуватися.

- За гарного розвитку ситуації можеш засвітитися на ЄвроБаскеті, і потім клубна кар’єра піде вгору?
- Подивимося, у цьому плані загадувати не можна. У житті усе може змінитися у будь-яку секунду, у будь-який день. Тобі скажуть: збирай валізи, їдь туди. Подивимось, сподіваюся на краще.

- Який у тебе зріст?
- Метр вісімдесят дев’ять.

- З велетнями на паркеті за таких габаритів вдається впоратися?
- У баскетболі зріст не завжди має визначальне значення. У низьких хлопців координація може бути розвинена краще. Фізично кремезніші у контакт йдуть частіше, а є швидкі, з гарним стрибком. У кожного є свої переваги.