Игорь ПЛАСТУН: «Во Львове я всегда был счастлив»

Майже чотири роки тому Ігор Пластун вперше одягнув карпатівську футболку. Разом з «Карпатами» вихованець київського футболу пройшов чимало випробувань, став капітаном команди і відіграв трохи менше сотні матчів за львівський клуб. Пластун був улюбленцем не лише вболівальників, а й журналістів. Ігор без проблем проводив аналіз, виважено коментував усі події із життя команди і запам’ятався світлою головою, як на полі, так і за його межами. У своєму прощальному інтерв’ю Інформаційному центру «Карпати» центральний захисник подякував всім тим, хто був поруч протягом цих чотирьох років і підсумував карпатівський період кар’єри. 

– Відчуття у мене суперечливі. Начебто йшов до того, щоб підвищувати свій рівень, так і сталося. Разом з тим я провів у Львові чотири роки і є певна гіркота і сум. Важко це приховати. Однак я хочу боротися за трофеї, грати у єврокубках, тому цей перехід буде для мене кроком вперед. Скоро попрощаюся з хлопцями, не сумніваюся, що ми ще неодноразово побачимося, але хотілося б зустрічатися частіше, ніж ми це робитимемо. Однак це футбол, тому я щасливий, що так сталося.

– Ти переходиш у найкращий клуб Болгарії. Статус чемпіона країни тебе зобов’язуватиме?
– Я йшов до цього, тому тепер я повинен відповідати рівню тієї команди. Протягом останніх чотирьох років «Лудогорець» є незмінним чемпіоном Болгарії, кожного року грає у єврокубках. З кожним днем я маю ставати сильнішим. Не зупинятимуся на досягнутому, працюватиму з такою ж енергією. Далі все залежатиме від мене і від Бога. Сподіваюся, що все буде гаразд.

– У футболці «Карпат» ти провів майже сто матчів. Можливо, колись так станеться і ти знову повернешся до Львова...
– Ми не можемо знати, як складеться наше життя. Я буду не проти, якщо колись повернуся у це місто. Львів і «Карпати» це не просто клаптик мого серця. Це величезний його шматок. Кожен футболіст повинен щось змінювати для того, щоб прогресувати далі. Це дуже важливо і потрібно робити це у потрібний і правильний момент. Вважаю, що на сьогодні це оптимальний варіант для мене. Зараз мені 25 років, у мене багато часу і я маю багато працювати. Не буду зупинятися лише на «Лудогорцю» - кожного дня працюю, щоб моя кар’єра зростала. 

– Що найбільше тобі запам’яталося за чотири роки, які ти провів у Львові?
– Багато позитивних моментів було. Були різні ситуації, але однозначно це дуже хороший етап моєї кар’єри. Клуб не демонстрував видатних результатів, однак вони в житті відіграють не все. Для мене головне – це мій душевний спокій і моя сім’я. У Львові я завжди був щасливим. І якщо одного разу повернуся сюди, то буду щасливішим ще більше. Ми залишаємося друзями і я переконаний, що і у «Карпат», і у мене далі все складатиметься тільки якнайкраще.