Под микроскопом: Гран При Китая Формулы 1

Цьогорічний Гран Прі Китаю безсумнівно порадував усіх цікавою, та що там цікавою, по-доброму божевільною гонкою з аваріями на стартовому колі, зламаними крилами, проколотими шинами, машиною безпеки, різноманітністю шинних тактик, величезною кількістю обгонів і все це завершилося без жодного сходу в гонці. Просто неймовірно! За бажання звісно в цьому калейдоскопі подій можна було б знайти і ложку дьогтю – ім’я переможця було зрозуміле ніяк не пізніше третього кола гонки – але ж чи варто на це витрачати час і увагу?

 

 

Ніко Росберг продовжив свою переможну серію, довівши її вже до 6 поспіль тріумфів, і цього від німця навряд чи хтось міг очікувати ще півроку тому. Статистика, яка відображає факти та події, що вже відбулися, промовисто говорить, що Ніко обов’язково має стати чемпіоном, адже така серія перемог, як і просто 3 поспіль на старті чемпіонату раніше неодмінно закінчувалися титулом. Проте Росберг і сам все чудово розуміє та наголошує на тому, що статистика не враховує того фактору, що його напарником є чинний триразовий чемпіон, а також і те, що жодного попереднього разу нікому не доводилося після цього проводити ще 18 гонок, які залишаються попереду. Зрештою, ще якихось 10-15 років тому весь чемпіонат складався з 18 Гран Прі, тож попереду ще дуже багато боротьби. І, як показали події на асфальті Шанхаю, не тільки з Хемілтоном.

 

Саме так – рано чи пізно Скудерія розбереться з технічними проблемами, а пілоти перестануть в’їжджати один в одного на старті, а як тільки Рено зробить ще один крок вперед у модернізації силової установки, який наразі очікується на канадський уїк-енд, то у велику гру з чималими ставками всерйоз може прийти Ред Булл, яка вже небезуспішно стукає у двері з написом «подіум».

 

Щоб там не казали пілоти про зміну правил і перехід на один важіль регулювання зчепленням, але старти гонок від цього тільки виграли: по-перше, у жодній з трьох гонок поул-сіттер не зберігав за собою лідерство після першого ж повороту, по-друге, такі старти елементарно внесли свою інтригу в кожній гонці, адже об’єктивно більш швидкі машини не мали можливість одразу після старту їхати у відрив, забиваючи осиковий кіл в інтригу вже після пари-трійки перших віражів, і по-третє, жодним чином неможливо прослідкувати будь-яку тенденцію чи закономірність стосовно кожного з пілотів окремо – Росберг жахливо стартував у Мельбурні, відмінно в Сахірі, непогано в Шанхаї, а Хемілтон, програвши два старти з поула, в Китаї тільки на підході до першого повороту відіграв три позиції. І це тільки початок, адже скільки б команди не налаштовували програмне забезпечення для стартової процедури все-одно педалями й важелем керують гонщики.

 

 

Звісно найгарячішою стала дискусія між Феттелем і Квятом стосовно подій у першому повороті, адже потрапляти у таку ситуацію, в якій опинився німець, ніхто не хоче (якщо це не кінець чемпіонату і напарник – єдиний конкурент в боротьбі за титул). Одразу ж по радіо Себастіан вибачився перед командою і звинуватив Даниіла в інциденті, та й по завершенню гонки дискусія між пілотами в очікуванні церемонії нагородження була дуже гарячою. Проте, навіть команда не підтримала чотириразового…

 

І дійсно, якщо уважно подивитися старт у повторі, то буде дуже добре видно, що хоч Квят і летів, немов скажений, але всі підстави у нього для цього були, бо на вході до першого віражу в Шанхаї швидкість становить близько 200 км/год і поступово гаситься до 130 км/год в апексі, крім того на реально широкій китайській трасі Феттель залишив дуже багато місця всередині повороту, а це все одно що зробити офіційне та урочисте запрошення іншим, чим і скористався Даниіл. Зрештою це гонки, а не балет – тут на підтримку і розуміння з боку суперників розраховувати марно. Тож як би там не злився Себастіан, але він і тільки він винен у тому, що надміру перелякався появи Ред Булл праворуч і врізався у Феррарі напарника. Якби німець не міняв початкової траекторії руху, все могло б закінчитися не більше ніж програною позицією Квяту, але аж ніяк не зламаним крилом на машині Ряйкконена і пошкодженим у Феттеля. Хоча без цього видовища в гонці було б менше.

 

Що б і хто не казав, але гонки мають залишатися гонками і Квят все зробив правильно, просто не варто було Себастіану ґав рахувати, зрештою не просто ж так уболівальники визнали саме пілота Ред Булл гонщиком дня.

 

Льюіс Хемілтон ще по початку першої практики знав, що стартувати з першого місця (або навіть ряду) не буде через заміну коробки передач, але британець навіть уявити не міг, що на тому технічні проблеми тільки почалися, тож коли у кваліфікації відмовила ERS залишалося тільки змиритися з тим, що починати гонку доведеться з кінця. А далі ж Льюіс міг спокійно вибирати звідки починати гонку – з останнього місця разом з усіма чи з піт-лейн і як справжній гонщик обрав перше, резонно порахувавши, що тільки на першому колі зможе відіграти низку позицій, на що не можна розраховувати, стартуючи з піт-лейн. Єдиний ризик старту з кінця пелотону – це звісно вірогідність потрапити в аварію або її наслідки, якщо зіткнення відбулося попереду. Саме це і сталося – Хемілтон перед входом у перший поворот був уже 19-м, але несподіване повернення Ряйкконена на трасу після зіткнення з напарником і Квятом змусило Насра різко відвертати машину вбік Мерседес. Що ж, в Китаї ризик Льюіса не виправдався – стартуючи з піт-лейн він спокійно уникнув би усіх колізій, але передбачити це із 100% точністю було неможливо.

 

Інша справа, яка аж ніяк не допомогла британцю – це незрозумілі дії по заміні шин під час появи машини безпеки. По-перше, для чого було ставити SuperSoft і колом пізніше міняти його на Soft – де логіка? Схоже, що відлучилась подивитися на справи в Браклі. І найголовніше – для чого взагалі було закликати Хемілтона міняти ґуму, якщо він на 2-му колі отримав комплект нового Soft? В аналогічній ситуації Ряйкконен і Грожан, які так само після першого кола їздили за новими крилами та шинами, залишилися на трасі, бо міняти комплект, який проїхав лише 4 кола було безглуздо. Та все ж справа головним чином не в тому, що «срібні стріли» провели на 6-му і 7-му колах два піт-стопи, а в тому, що після них у Льюіса практично не залишалося вибору подальшої стратегії, адже було абсолютно зрозуміло, що 50 кіл на двох комплектах Soft (один з яких був прикатаним) проїхати буде вкрай складно, тож доведеться використовувати або два довгих відрізки на м’якому комплекті з переходом на Medium, або використовувати всі наявні комплекти, але не стримувати себе на трасі. Щиро кажучи – ці два піт-стопи особисто мене збивають з пантелику. Ну от не потрібні вони були зовсім, доведено Ряйкконеном і тим, що фін на останньому відрізку гонки маючи шини Soft без проблем обігнав і Хемілтона, і Массу в якого уперся британець.

 

Безумовно крок Піреллі з можливістю обирати три різних комплекти шин додав гонкам інтриги й тактичної боротьби, яка може починатися навіть у кваліфікації (де Росберг у другому сегменті своє швидке коло провів на шинах Soft, розраховуючи стартувати саме на них і провести довше часу на трасі, ніж ті пілоти, які стартували на SuperSoft, а це була вся перша топ-10 за підсумками кваліфікації). В Китаї ми знову стали свідками різноманіття шинних тактик, які стали доступними завдяки чинному регламенту. Найперше, що кидається в очі – це звісно, те, що серед першої десятки пілотів на фініші семеро провели 3 піт-стопи, двоє (Росберг і Маса) – 2 піт-стопи і Хемілтон – 5 разів міняв ґуму. При цьому навіть серед сімох гонщиків з трьома зупинками ми бачили абсолютно різні підходи. Феттель використав по два комплекти Soft і SuperSoft, що дозволило йому після останнього піт-стопу без особливих проблем розібратися з Квятом, який в гонці використав усі три доступні в Шанхаї види, стартувавши на SuperSoft і потім перейшовши двічі на Soft та завершував гонку на Medium. Так само як і росіянин зробили Ріккардо, Сайнс і Боттас. В той же час як Ферстаппен відрізок на Medium провів у середині дистанції, а наприкінці гонки традиційно для себе летів трасою на Soft. Голландцю якогось кола не вистачило аби пройти ще й Хемілтона, а може разом із Массою.

 

Що ж, після повернення до старого формату кваліфікації зміни у шинних правилах виглядають здорово, тож, перефразовуючи відому фразу рекламістів – «не всі зміни регламенту однаково корисні».

 

І на завершення огляду ще одне відео – ось що може статися з гоночною машиною, взутою в сліки, якщо вона на високій швидкості потрапить у калюжу:

 

 

Верляйн в цьому епізоді справився в цілому непогано, адже менш досвідчений чи то пак умілий пілот міг би пошкодити машину значно сильніше, ніж це вийшло у випадку з Паскалем.

 

В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ