Сергей КОВАЛЕЦ: В прошлом году мы просмотрели 72 футболиста

Керманич молодіжної збірної України поділився враженнями від червневого збору, розповів про фіаско у фіналі Меморіалу Лобановського та спаринги з командою Чехії

— Сергію Івановичу, цьогорік червневий збір став уже третім для вашого колективу. Цей одинадцятиденний цикл фактично був поділений на дві частини — спершу «молодіжка» брала участь у Меморіалі Лобановського, а потім у Австрії провела дві зустрічі з командою Чехії, складеної з хлопців 1992-1993 рр. народження. Чи задоволені роботою підопічних на цих зборах?
— У першу чергу, хочу подякувати ФФУ за організацію Меморіалу Лобановського та за організацію товариських зустрічей із збірною Чехії, тренерам, котрі делегували до збірної футболістів і, власне, самим гравцям, які, попри втому та інші проблеми, в усіх матчах мали достойний вигляд. Окрім того, наш тренерський штаб також отримав чимало корисної інформації по кожному із футболістів. Щодо турніру Лобановського, то, на відміну від суперників, котрі готувалися до змагань тиждень, ми розпочали фактично із чистого аркуша, адже зібралися всього за два дні до його старту. Звісно, це позначилося, особливо у фіналі, коли наприкінці поєдинку наші хлопці знесилилися. Але, що дуже важливо, попри поразку по пенальті, в усіх тактико-технічних характеристиках і за голевими моментами ми переграли Словенію. Із іншого боку, ми отримали хороший досвід, який, упевнений, нам обов’язково допоможе в майбутньому. Власне, Меморіал Лобановського і спаринги із чехами стали хорошою підготовкою до відбіркового раунду Євро-2017.

— За останні два місяці «синьо-жовті» вже вдруге зустрічалися з однолітками зі Словенії. Чи здивували вас «зелено-білі» в Києві порівняно з березневим матчем?
— За рахунку 1:0 на нашу користь ми мали три-чотири стовідсоткові нагоди. Якби вдалося реалізувати бодай один із епізодів, упевнений, трофей залишився би в Україні. Тому можемо говорити лише про виконавчу майстерність наших хлопців. Іще раз повторюся: ми переграли за всіма показниками збірну хорошого європейського рівня, футболісти якої впродовж останніх двох років стабільно виступають у основних складах своїх клубів у таких чемпіонатах, як Словенія, Хорватія, Англія, Італія… Так, ми програли по пенальті, але це футбол, і наші хлопці, повірте, дуже хотіли перемогти. Окрім того, ми не могли розраховувати на футболістів 1995-1996 рр. народження, котрі брали участь у світовій першості в Новій Зеландії.

— Сергію Івановичу, а вам не здалося, що після впевненої перемоги над Молдовою у фінальному поєдинку ваші підопічні перегоріли?
— Є тут зернина правди. На цьому зборі в нашій команді дебютувало п’ятеро нових гравців. І до турніру Лобановського, й під час нього до футболістів була підвищена увага, що є абсолютно нормальним явищем. Але наші гравці, певне, сильно переживали за результат, відтак їхні дії були дещо скованими та обережними.

— До того, як словенці зрівняли рахунок, був епізод, коли м’яч у карному майданчику влучив у руку нашому гравцеві, однак свисток арбітра промовчав. Як гадаєте, там було пенальті чи ні?
— Я не пам’ятаю цього моменту, тому нічого сказати не можу. Якщо ж говорити про гру рукою у штрафному, то за подібні епізоди у фіналі Ліги чемпіонів не ставлять пенальті, відтак про що можна говорити? Напевне, потрібно, щоби арбітри за гру рукою у штрафному все ж таки були послідовними у своїх рішеннях і призначали одинадцятиметрові. Ми ж граємо не в гандбол, а у футбол, тому кожна гра рукою повинна трактуватися як порушення правил.

— Після Меморіалу Лобановського ваша команда вирушила до Австрії, де провела два спаринги з командою Чехії U-21, котра наразі активно готується до домашнього чемпіонату Європи. Наскільки складно було протистояти зігранішій та старшій за віком команді?
— Ми дали можливість зіграти всім викликаним футболістам. Звісно, могли поставити тільки основний склад, уносячи в нього незначні штрихи. Але для нас зараз найголовніше — це не результат, а наша гра. Усі ці матчі потрібно насамперед споглядати через призму підготовки до євровідбору, а не акцентувати увагу на результаті. Торік ми переглянули 72 футболістів, і це дуже добре, бо даємо шанс хлопцям. Могли й не їхати на спаринги із чехами, заявивши, що в нас усе нормально. Однак усе життя самообманом займатися ж не будеш. Ми провели два чудових матчі, перевірили себе на тлі сильної, старшої за віком команди, якій незабаром стартувати на чемпіонаті Європи. Завжди говоримо, що нам не вистачає спарингів проти сильних суперників, і ось ми отримали таку можливість, хлопці побачили, над чим іще варто працювати.