Гарій ЄГІАЗАРОВ: Чотири тури на другому етапі - це забагато

Як ми вже повідомляли, жіноча збірна України з волейболу на змогла пробитися до фінального турніру чемпіонату Європи 2015 року. З цього приводу наставник команди Гарій Єгіазаров відповів на запитання журналістів.

ПРИЧИНИ НЕВДАЧІ

- Гарію Шамоєвичу, питання перше і, напевне, найголовніше. Чому збірна Україна не змогла подолати останній бар’єр на шляху до фіналу Євро-2015?
- Недолік часу для підготовки, а головне, відсутність контрольних ігор. Фактор чужого майданчику теж зіграв свою роль.

В першому матчі головна причина програшу – психологічний фактор, який я пов’язую зі значимістю гри. Перший матч, і передстартове хвилювання – це нормальне явище, але коли ти граєш вдома, з нього легше вибратися. Коли граєш на виїзді, де суперника підтримують багато вболівальників, звісно, складніше.

Я про це говорив, і це відбилося на результаті: неможна було робити другий етап з чотирьох турів, причому з таким напруженим графіком – дванадцять ігор за місяць плюс переїзди. Чемпіонат завершився лише 30 квітня, і у нас в принципі часу не було на підготовку. Хтось, може, скаже, що треба було вже 1 травня розпочати підготовку. Але садити збірну на збори, не давши відпочити, це було би повною безглуздістю. Без нормального емоціонального фону неможна розпочинати збір.

МАТЧІ

- Напередодні виїзду в Білорусь ви говорили, все вирішить «сітка». В перший день так і було – атаку збірна провалила…
- Так. У суперника також не феноменальні показники у цьому компоненті, але у нас – ще гірші. На жаль, основні наші «четвірки» зіграли не дуже вдало. З чим це пов’язано? Точно не з фізичним станом, адже у другий вони набагато краще виглядали. Гадаю, що це пов’язано з психологією, а це у свою чергу, по-перше, з відсутністю контрольних ігор, по-друге, з тим, що ми грали цей матч на виїзді.

- Що змінилося у другій грі? Побачили суперника у справі та більш детально його розібрали?
- Ні. Ми, проаналізувавши перший поєдинок в Бресті, і побачили, що суперник нічого нового не запропонував. Білоруські волейболістки грали за тими ж схемами, атакували за тими ж напрямками, що у тій грі, що ми бачили у період підготовки безпосередньо до цих матчів.

- Тим не менш, гра української кардинально змінилася…
- Ну неможна грати два матчі поспіль так, як ми грали, у перший день, взагалі – двох однакових ігор не буває. Після провальної гри команда, як правило, реагує на це в позитивний бік. Тож всі зміни у грі із області психології.

І в перших двох партіях ми показали нормальний рівень командних взаємодій. В третій партії кілька суддівських помилок просто перевернули гру. Коли сітка ледве не провисла до полу, а суддя говорить: «Вибачте, я не бачила, хто торкнувся». – «А чому ж ви там стоїте?», - запитую, - «це ж ваш обов’язок дивитися за сіткою». Там не треба було багато таких помилок, адже рахунок був рівний – 12:12, 13:13. І в цій ситуації дві-три суддівські помилки зумовили подальшій хід гри. Білоруські вболівальники завелися, а грати під таким пресингом, теж не так просто. Плюс «лава» у суперника довше, ніж у нас. Після програшу двох перших партій білоруський наставник провів ряд замін (у цей момент Петро Хилько випустив трьох нових гравців, одна з яких – Анастасія Гарелік стала кращим снайпером у своїй команді. – прес-служба), а взагалі у матчі було задіяні всі дванадцять заявлених гравців. На мій погляд, третя партія матчу стала визначальною у двобої. Ми нормально грали, але супернику дали шанс піднятися. Плюс трапилося ряд помилок у прийомі.

- В четвертій партії, коли конче потрібно було вигравати, відбувся провал…
- Хід подій четвертої партії був вже наслідком третьої, у білоруській команди після локального успіху відбувся підйом.

- Одинадцять помилок на прийомі за матч…
- Білоруські волейболістки дуже непогано подавали, почали ризикувати, та й «свій зал» дався взнаки, адже вони в ньому готувалися до нашого двобою.

ВИСНОВКИ

- У цих матчах вперше у складі збірної зіграла 19-річна Катерина Дудник. Як оцінюєте ії дебют?
- Вважаю, що ії дебют в національній збірній вийшов в цілому позитивним.

- Підбиваючи підсумки виступу, чи можна сказати: «Як готувалися, так і виступили»?
- Якщо ви пам’ятаєте, я говорив, що ми зробили те, що можна було зробити за цей короткий проміжок часу. Вважаю, що наврядчи хтось зможе за десять днів шикарно підготувати команду. Той час, який в нас був, ми використали достатньо плідно. Повторюся: нам гостро не вистачило контрольних ігор, а за десять днів провести і тренування, і спаринги, це з області фантастики.

- Які подальші плани жіночої збірної?
- В цьому році нічого незаплановано. Знов таки, це пов’язано з фінансуванням. Тему ігрової практики збірної я підіймаю з року в рік. Якщо ми хочемо чогось досягати, то у нас повинен бути реально діючий календар: чи це участь в турнірах, спарингах, чи Євроліга. Грати тільки офіційні ігри – це неправильний підхід, так ми не видеремося з ями, в якій ми знаходимося. Про це я говорю вже не перший рік.

І ще один момент. Якщо ми хочемо чогось досягати, ми повинні відстоювати свої права.

- Що ви маєте на увазі?
- Право проведення матчу на своєму майданчику. Для мене це дивно: чому в Києві можна провести півфінальний єврокубковий матч «Дніпро» - «Наполі» у присутності більше шістдесяти тисяч вболівальників, а зіграти в Южному у присутності двох тисяч вболівальників – це проблема.

За матеріалами прес-служби ФВУ