Николай ПАВЛОВ: «Таким руководителям нужно яйца отрывать»

Післяматчева прес-конференція головного тренера маріупольського «Іллічівця» Миколи Павлова після матчу 22-го туру Прем’єр-ліги проти львівських «Карпат».

Микола Павлов, підходячи до столу для прес-конференцій, відразу кинув фразу на ходу:

– Цього року ми на «Метеорі» ще жодної гри не програли.

– Як вам загалом матч?
– Сьогодні мені гра сподобалася, насамперед своїм результатом. Таких ігор у нашої команди ще не було, коли на кону була принциповість, хто з двох команд сильніше. І після того, що я бачив у виконанні «Карпат» в минулих іграх, то там є хлопці молоді, що проявляють себе з кращого боку, але через те, що вони задіяні в юнацьких збірних, зараз вони не приїхали. А так я хотів сказати Йовічевічу, що його команда росте, якщо їм додати 9 очок, то «Карпати» вирішували б інші питання. Тепер же виходить, що їм потрібно вирішувати питання не так на футбольному полі, як в кабінетах. А своїм хлопцям можу тільки подякувати і висловити надію, що вони будуть рости і прогресувати. І що у них будуть хороші керівники. Не тренери, а керівники.

– Когось виділите в команді?
– Я не виділяю нікого, і не буду хвалити, лаяти у присутності ЗМІ. Я їм все говорю в роздягальні.

– Йовічевіч скаржився на поле.
– Я йому казав, що якби ти приїхав, коли ми тут грали перші ігри року, то ти б тут з глузду з’їхав. Тут було поле ще гірше. Зараз поле завдяки працівникам стадіону, які зробили просто неможливе, стало краще. Так, напевно, знову поле нам допомогло, що не дало «Карпатам» зіграти в комбінаційний футбол. На такому полі довгі передачі надійніше, ніж комбінації, от і виходить бий-біжи.

– Чи залишитеся ви в «Іллічівці»?
– 15 числа я оголошу про своє рішення. Я хочу хоч раз піти цивілізовано. Коли я йшов з Дніпропетровська, мене носили на руках, а потім відразу став антигероєм. У Полтаві мене не те, що на руках носили... не знаю, і досі там носять, потім звинуватили мене, що я щось зробив не так. Я хочу тут зробити так, як захочуть керівники. І нехай вони про це напишуть. Коли мені кажуть, що я клуб лаю... а як мені його не лаяти? 

(Тут Микола Петрович перейшов на крик)...

Що це за керівники, які відмовилися годувати хлопців, яким 15–16 років? Та таким керівникам треба яйця відривати! А якщо це такі керівники, то мені з ними не по дорозі. Я підписував контракт з Володимиром Семеновичем Бойком. А зараз керують ті люди, яких я жодного разу не бачив. Три людини прийшли до мене позавчора, три години чогось чекали... Я питаю: «Чого ви тут стоїте?» Відповідають: «Ми хочемо поговорити». Кажу: «Я коли з повіями домовляюся, і то їх попереджаю спочатку по телефону!» Ну, ми поговорили, я їх вигнав і все. Тепер чекаю, коли у мене буде настрій, і я скажу при всіх про своє рішення.

– Миколо Петровичу, футбол він для вболівальників. Чому у команди немає організованих уболівальників з Маріуполя?
– Це ж знову питання до клубу. Я неодноразово говорив і писав. Невже з Маріуполя не можна привезти один або два автобуси? Коли я тільки прийняв команду, і команда вилетіла, то скрізь їздили з нами вболівальники. Вони по вулиці в Маріуполі ходять і дякують нам за те, що ми прийняли свою громадянську позицію, і тренуємося в Маріуполі, і нікуди не поїхали. Ми ж залишилися там, і теж ризикуємо, як всі ризикують. А клуб цього не робить. Був би Володимир Семенович, все було б. Але він, на жаль, клубом не керує. А довірився іншій родині, на прізвище Бендерський... або БАндерскій, я навіть не знаю. Я його один раз всього бачив, а футболісти навіть в очі не бачили.

– Бойко Зовсім відійшов від футболу?
– Він хворіє і погано себе почуває. Кажуть, щоб навіть по телефону його не турбували, щоб не набридали. Тому в такій обстановці працювати дуже важко.