«Український теніс має бути в еліті»

Місяць тому неподалік від центру Харкова на вулиці Дмітрієвській відкрився «Спорт&Корт». Загальна площа його становить майже 3000 квадратних метрів, а основою є три критих тенісних корти. Крім того, тут також є зали загальної фізичної підготовки, тренажерний та аеробіки, масажні кабінети, приміщення для гри в більярд і пул, солярій і затишна кав’ярня.

Головним ініціатором та інвестором будівництва цієї споруди став відомий харківський бізнесмен і меценат Юрій Сапронов, який, до речі, вже понад рік є віце-президентом Федерації тенісу України. Нещодавно він привернув увагу до себе ще й тим, що уклав дворічні угоди з провідними тенісистами країни — Альоною Бондаренко, Юліаною Федак, Марією Коритцевою та Олександром Долгополовим, згідно з якими всі вони отримали харківську спортивну прописку й одержали вигідні умови для продовження своєї професіональної кар'єри.

«ТЕTRА СLUВ» — найпотужніший у країні

— Разом зі своїми партнерами я хочу створити в Харкові тенісний холдинг, який сприятиме якнайшвидшому прогресу тенісу в нашій країні, — говорить Юрій Анатолійович. — 3 цією метою ми запрошуємо сюди найкращих і найперспективніших українських майстрів великої ракетки та створюємо належну тренувальну базу. Клуб «Спорт&Корт» уже працює на повну потужність, тут сформовано штат тренерів, і також у ньому розпочала роботу ДЮСІП, старшим тренером якої є Андрій Луценко. А вже у середині липня в Харкові має стати до ладу ще один тенісний комплекс — мультифункціональний спортивний центр «ТЕTRА СLUВ», ще потужніший і наразі найбільший в Україні. Він розташований у парковій зоні міста і має загальну площу 12 тисяч квадратних метрів. До того ж удвічі переважає київський комплекс «Акваріум», який до цього у нас вважався найбільшим за площею. І саме тут заплановано провести у вересні міжнародний жіночий тенісний турнір із призовим фондом 100 тисяч доларів.

— Як на мене, подібних турнірів в Україні ще не проводилося?
— На території колишнього СРСР лише московський «KREMLIN CUP» мав ще більший призовий фонд, тому я не кажу вже за нашу країну. 22 липня до Харкова має прибути комісія Міжнародної федерації тенісу на чолі з Мартиною Лутковою, щоб перевірити не тільки сам комплекс, а й усю інфраструктуру — де мешкатимуть спортсмени, чим харчуватимуться... Гадаю, що все буде гаразд, адже підготовка до цього турніру йде за планом. Зараз ми ще додатково розробляємо спеціальні оригінальні призи та якісь дрібниці, щоб вручити їх кожній учасниці турніру на згадку про Харків.

— Хто вже дав згоду на участь у цьому турнірі?
— Остаточно це питання вирішиться за три тижні, коли саме має бути оприлюднений склад учасниць. Скажу лише, що паралельно з нашим турніром проходитимуть змагання в Індонезії з призовим фондом 145 тисяч доларів. Так ось деякі відомі спортсменки, як от, Єлена Янкович, ще заздалегідь вирішили там грати. Однак я впевнений, що й у нас виступатимуть справжні зірки світового корту. А щодо українських тенісисток, то глядачі обов'язково побачать майже всіх найкращих із них — Альону та Катю Бондаренко, Юліану Федак, Тетяну Перебийніс, Марію Коритцеву та інших.

— Для вас це не перший досвід проведення міжнародних турнірів, але на такому рівні буде своєрідний дебют. Плануєте і надалі організовувати змагання за участю зірок тенісу?
— Я готовий щороку проводити подібні турніри. Але, насамперед, хочу подивитися, яким буде наш перший «стотисячник». Розумієте, 100 тисяч призового фонду — це не та сума, в яку обійдеться організація такого заходу. Вона значно вище, як мінімум, у три з половиною рази. Та якщо в країні, і в нашому місті зокрема, буде виявлено інтерес до цих змагань, й організатори опиняться хоча б з «мінус 100 тисяч», то я готовий уже наступного року спробувати провести турнір із призовим фондом 145 тисяч доларів. Якщо ж у нас буде «мінус 350 тисяч», то я все одно проводитиму турніри, але з меншим призовим фондом — до 50 тисяч доларів.

Крім того, я обов'язково проводитиму невеликі турніри-«десятитисячники» (для наших маленьких зірочок, які починають сходження в тенісному рейтингу WTA), причому, можливо, не один, а два-три. Торік ми вже проводили подібний турнір, і в цілому все пройшло успішно.

«Від наших дівчат очікуємо більшого»

— Давайте повернімося на кілька днів назад і пригадаємо Відкритий чемпіонат Франції, на якому ви стали вже постійним глядачем. До речі, вкотре ви були на «Ролан Гарросі»?
— Здається, водинадцяте. І знаєте, останній турнір переконав мене в тому, що Україна поки значно відстає від світового розвитку цього виду спорту. Дуже добре, що торік було обрано новий склад Федерації тенісу України на чолі з Вадимом  Шульманом, а до нього ввійшли люди з великого бізнесу. В усьому світі клубний теніс розвивається за принципом приватного інвестування, і ми пішли тим же шляхом. У цьому напрямі зараз активно працюють Павло Костенко (Черкаси), Дмитро Семенов (Одеса), Микола Гуменюк (Донецьк) та деякі інші шанувальники популярної гри. Але навіть цих грошей замало, щоб зрівнятися з найкращими тенісними державами світу. Тут необхідні зовсім інші фінансові можливості. Та все ж ми почали рухатися вперед і закладати той фундамент, на якому з часом зростатиме сучасний український тенісний хмарочос, плоди якого всі відчують уже за кілька років. І я впевнений, що наші майстри обов'язково будуть серед еліти. А щодо Відкритого чемпіонату Франції, то для мене особисто це був, мабуть, перший такий турнір, де я не отримав справжнього  задоволення.

— Рівень турніру не влаштував?
— Ні, рівень якраз був, як і завжди, надзвичайно високий. Річ тут ось у чому. Якщо перші рази я приїздив сюди на вирішальні матчі, починаючи із чвертьфіналів, то згодом зрозумів, що «Ролан Гаррос» треба дивитися з самого початку, коли ігри проходять водночас на 21-му корті, включаючи три центральні. І я люблю сам обирати собі той або інший матч і уважно стежити за ним, не думаючи ні про що інше. Цього ж року турнір став одним із основних етапів підготовки жіночої збірної України до вирішального матчу з австралійками в Кубку федерацій за вихід до Світової групи. Тому, звичайно, я більше уваги приділяв саме нашим дівчатам. Спостерігав за іграми, в яких вони брали участь, багато спілкувався з ними — когось утішав, когось підбадьорював. Виступили вони, на жаль, не зовсім так, як хотілося. Хоча якби це було, приміром, 3-4 роки тому, то ми тільки раділи б з того, що вони взагалі потрапили до основної сітки. Але часи змінюються, планка для наших тенісисток підвищується, і ми вже вимагаємо від них ще більшого. Наприклад, багато фахівців вважають, що Альона Бондаренко має потенціал потрапити до ТОП-10, а її сестра Катерина може ввійти до чільної двадцятки світу.

— А чи не втомилися вони від ігор, адже весною українки проводили напружені поєдинки в Болгарії, виступали в інших турнірах?
— Справді, дівчата мали значну ігрову практику і завдяки вдалим виступам на турнірах досить суттєво підвищили свої рейтинги. Але так сталося, що на перший тиждень «Ролан Гарроса» у сестер Бондаренко припав невеликий спад. Явище це звичайне для будь-якого спортсмена, адже неможливо перебувати в найкращій формі впродовж року. І тут велика роль у тренера, який мусить усе розрахувати й вивести спортсменок на пік, коли потрібно. Сподіваюся, що саме в липні всі кандидати до збірної України вийдуть на свій високий рівень.

На Зелений континент — за перемогою

— Які подальші плани підготовки української команди до матчу в Австралії?
— Передусім — участь в Уїмблдонському турнірі. До Англії разом з українськими тенісистками вирушає велика група наших фахівців, які будуть і спостерігати за ними, і придивлятися до їхніх майбутніх суперниць. Турнірних завдань перед дівчатами ми там не ставимо — головне, щоб усі були здорові, не зазнали травм і пошкоджень. Плануємо 4 липня вилетіти до Австралії в Брісбен, де проведемо дев'ятиденний збір, і вже 14-15 липня — ігри плей-офф з господарками кортів.

— З точки зору психології наша збірна готова до перемоги?
— Я вже неодноразово казав, що до Зеленого континенту ми вирушаємо саме перемагати. Можливо, комусь здається, що це занадто сміливе рішення, але такі реалії. Українська команда нічим не поступається австралійкам, і дівчата не бояться суперниць. Все, що вони побажали, ми зі свого боку намагалися виконати. До Австралії полетять не тільки тренери, масажисти, лікарі, а й група підтримки, до якої увійдуть родичі та друзі спортсменок. Тож будемо разом сподіватися на вдалий результат.

Гольф — це теж видовище

— Юрію Анатолійовичу, новий склад ФТУ працює, як ви відзначили, трохи понад рік. Що вдалося вже зробити за цей час і які подальші перспективи?
— У такій справі, як реорганізація тенісу в країні — це невеликий термін. Можливо, наразі результати нашої діяльності ще не такі помітні, але я впевнений, що за рік ситуація поліпшиться. Я маю на увазі, насамперед, матеріальну базу. Щодо успіхів наших спортсменів, то вони дедалі підвищуються, а перша ракетка України Альона Бондаренко піднялася в рейтингу WTA до ТОП-30. Далі, звільнивши наших провідних   спортсменів од фінансових проблем, ми вправі розраховувати на більше.
І ще. Особливу увагу федерація зараз звертає на розвиток дитячо-юнацького тенісу. Я вже відзначав, що в Харкові розпочала роботу така школа при клубі «Спорт&Корт», а в Черкасах, за безпосередньої участі Павла Костенка, в клубі «Селена» незабаром буде створено тенісну академію, де навчатиметься талановита юнь, а працюватимуть із нею найкращі дитячі тренери з Європи.

— І на завершення розмови я би хотів поговорити з вами, Юрію Анатолійовичу, вже не про теніс, а про гольф. Як мені стало відомо, ви плануєте побудувати в Харкові також майданчик для гри в такий екзотичний для України вид спорту...
— На 26 гектарах біля окружної дороги в районі П'ятихаток уже розпочато будівництво гольф-клубу. Разом зі мною в цьому проекті беруть участь американські та шотландські інвестори, а також колишній директор Московського міського гольф-клубу Олександр Степанов, який зараз мешкає в нашому місті. Восени плануємо завершити будівництво сьомої,  восьмої та дев'ятої лунок, драйвінг-рейндж, паттінг-грін, чіппінг-ареа, а відкриття відбудеться 1 червня 2008 року. Це буде перше таке поле в Україні, хоча я знаю, що будуються ще кілька полів.
Вважаю, що гольф — дуже красивий вид спорту, як і теніс, і він потрібний місту з огляду залучення закордонних інвестицій.

Ігор ЗАРЖИЦЬКИЙ, «Спортивна газета»