Артем ФЕДЕЦКИЙ: «Играть в России? Я лучше закончу карьеру»

Правий захисник Дніпра та збірної України розповів про те чому хотів зіграти з Ромою, оцінив конкуренцію з Лучкевичем та висловив свою політичну позицію.

«ВБОЛІВАЛЬНИКИ ГНАЛИ ГРЕКІВ ВПЕРЕД, АЛЕ НАС ЦЕ ТЕЖ БАДЬОРИЛО»

– Артеме, після першого матчу з Олімпіакосом (2:0) всі говорили, що тепер Дніпру головне надійно зіграти в захисті і ловити греків на контратаках. Але перший швидкий гол здалося трішки зламав ваш план на гру?
– Перед повторною грою намагалися забути про перемогу в першому матчі. 2:0 – заділ звісно непоганий перед повторним матчем, який у той же час, нічого нам ще не гарантував. Тому головним завданням у тій грі було надійно зіграти в захисті й не пропустити. З цим завданням ми не впоралися…

– Взагалі на перших хвилинах у Олімпіакоса були моменти особливо, коли Мітроглу розстрілював Бойка. Можна сказати, що в перші хвилини Дніпро не очікував такого тиску і дещо розгубився?
– Такого пресингу з боку греків ми й очікували. Рахунок тиснув на суперника й Олімпіакос мав іти вперед із перших хвилин аби забивати. До того ж, місцева публіка палко підгримувала свою команду й підганяла її вперед. Але це не значить, що за такої аудиторії ми мали знітитися. Я б навіть сказав навпаки, хоча вболівальники була й не наші, але це все одно бадьорило. Важливо було й психологічно приготуватися до тієї атмосфери. Гадаю, з цим завданням ми згодом впоралися. Більше того, після того як зрівняли рахунок, стали вільніше почуватися на полі й зуміли навіть гру взяти під свій контроль

– Якщо проаналізувати ваш гол у ворота греків, якої саме помилки припустилися захисники Олімпіакоса в тому випадку?
– Можливо вони зупинилися, не догравши епізод до кінця. Мені зараз важко аналізувати дії суперника в тому епізоді. Нам у подібних епізодах тренери завжди говорять, що ми не повинні зупинятися, а мусимо догравати епізод і бути першим на м’ячі, чи страхувати воротаря. Захисники опонента десь не встигли й мені пощастило першим опинитися на м’ячі.

«З ДИТИНСТВА ВБОЛІВАВ І МРІЯВ ГРАТИ ЗА АЯКС»

– Ви сказали, що суперником у 1/8 фіналу Ліги Європи хотіли бачити Рому. Чому саме цей клуб?
– Мені дуже подобається ця команда, а проти Роми особливо хотілося зіграти. Навіть не скільки проти Роми, стільки проти так званого Імператора Риму Франческо Тотті. Це класний гравець, і та гра, яку він демонструє у своєму віці викликає захоплення та повагу. Матчі проти таких опонентів надихають і стимулюють працювати з подвійною віддачею. Та й статистика протистоянь з італійськими командами у нас непогана, тож, чому б і ні?

У підсумку збулося побажання Жені Коноплянки. Він хотів Аякс.

— Щодо амстердамців. Одразу після жеребкування довелося почути абсолютно протилежні думки. Одні фахівці відверто говорили, що Дніпру пощастило з жеребом, тоді як вдалось було й протилежних коментарів. А що власне говорили про суперника гравці?
— Ще з дитинства вболівав і мріяв грати за цю команду. Захоплював грою Овермарса, Ван дер Саар, брати де Бури, Денні Блінда. Аякс потужно виступав як у чемпіонаті, так і на євроарені. Не можна не згадати й про славетну академію цього клубу, яка постачає кадрів у провідні клуби Європи.

Тож я б не став так впевнено говорити, що Дніпру пощастило з жеребом. Команда може й молода, але більшість виконавців – це вихованці клубної академії, які разом пограли не один рік. За всі часи малюнок гри амстердамців не змінювався: тривалий контроль м’яча, агресивна гра в атаці й надійна в захисті. Як на мене, жереб нас звів з цікавим суперником.

– Ви вже частково відповіли на моє наступне питання та все ж. А якби у вас була пропозиція перейти до одного з клубів том-чемпіонатів, якому б надали перевагу?
– Після зміни поколінь в Аяксі, коли лідерів почали розбирати інші топ-європейські клуби, дещо змінив орієнтири. Саме тоді Андрій Шевченко перейшов у Мілан, тож почав захоплюватися грою тієї команди. Пригадую, мене просто переповнювали емоції коли в Італії зустрічалися з Інтером. Усвідомлення того, скільки класних футболістів грали на цьому стадіоні… ця атмосфера… це класно. Частинка моєї мрії все ж збулася. Нехай і не за команду, утім зіграти на такому стадіоні, де виступають два клуби з великою історією, було за честь.

– Тож, десь глибоко в душі ще жевріє мрія спробувати свої сили в закордонному чемпіонаті?
– Зараз не хотілося б загадувати наперед. Гадаю, що мрія кожного футболіста розвиватися й зростати в професійному плані. Якщо дасть Бог, запрошення надійде, то розглянемо його. Але це має бути офіційне звернення, а не чутки, які полюбляють розпускати агенти.

«МИ З ВАЛЕРОЮ ОБОЄ ЛЮБИМО ГРАТИ НА АТАКУ»

– Старт чемпіонату України Дніпру безумовно вдався. Ви знали наперед, що відпочиватимете у грі з Волинню?
– У Мирона Богдановича достатня кількість гравців для вибору. Зараз ми беремо участь одразу в трьох турнірах: єврокубки, чемпіонат та кубок. Відповідно одним складом важко грати на три фронти. Тож всі маємо бути в тонусі й готові будь якої миті підмінити колегу. В сучасному футболі це нормальне явище й до того, що на якусь гру тренер тебе залишив на лавці запасних, треба ставитися з розумінням. Звісно, всі хочуть грати, але зараз такий футбол, що один гравець не може бути задіяний у всіх матчах за такого насиченого графіку. Ротація це нормально, і сприймати її потрібно з розумінням, адже це рішення тренера.

– Маркевич можливо говорив вам, що доки Дніпро грає у єврокубках, доти ви гратимете там, а Лучкевич в чемпіонаті?
– Такої розмови у нас з Мироном Богдановичем не було. Зрештою, тренеру вирішувати, кого ставити на ту чи іншу гру.

- До речі, зараз всі захоплюються грою молодого Лучкевича. Ви мабуть не очікували, що у вас з'явиться такий несподіваний конкурент?
- Ну… Хай хлопець прогресує. Це і для мене добре, і для нього, і для команди.

- Кілька разів ви грали з Лучкевичем одночасно на одному фланзі. Журналісти зараз багато дискутують на тему хто з вас краще виглядає попереду, а хто в захисті. Вам особисто як комфортніше.
- Річ, у тім, що і йому і мені подобається грати на атаку та й загалом зараз різниця між фланговим захисником і півзахисником дещо знівелювалася – обидва повинні вміти в атаку долучатися і в захисті діяти.

Але різниця між нами звісно є: у мене свої плюси і мінуси і Валери – свої. А там вже Мирон Богданович дивиться і вирішує, хто з нас де гратиме через призму майбутнього суперника і тактики на гру.

- Свого часу, в Карпатах, ви певний час грали опорного півзахисника. Зараз при нагоді змоги б там гідно зіграти чи важкувато було б.
- Без проблем. Не розгубився б це точно. Взагалі ця позиція була для мене рідною упродовж всього навчання в дитячо-юнацьких школах. Це вже коли я перейшов до Шахтаря-3, то там мене почали ставити на правому фланзі. В ФК Харків і під нападником грав. Та де я тільки на грав загалом. Воротарем, дякувати Богу тільки не виходив.

- До речі, а як вам гра Безуса на позиції опорного фактично в матчі з Волинню? Це ж для нього доволі незвична позиція...
- Ну, Рома як кажуть «світла голова», вміє зіграти на паузі, загострити гру тонкою передачею. Шкода, що він у Динамо не отримував тієї кількості часу, яку хотів. Тепер він приноситиме користь Дніпру.

«БУДЕМО БОРОТИСЯ ЗА ПЕРШЕ МІСЦЕ ТИМ ПАЧЕ, ЩО В НАС ІЗ ОБОМА СУПЕРНИКАМИ ЩЕ Є ОСОБИСТІ ЗУСТРІЧІ»

- Багатьом людям вже набридло бачити в ролі чемпіона Шахтар чи Динамо і вони відверто вболівають за Дніпро. Як вважаєте в цьому сезоні ще маєте шанс зачепитися за перше місце чи шансів мало?
- Знаєте яка улюблена фраза у Михайла Івановича Фоменка? «Шанси є навіть тоді, коли їх нема». Який там відрив? Від Динамо вісім очок, від Шахтаря три. Будемо боротися за перше місце тим паче, що в нас із обома суперниками ще є особисті зустрічі.

- А якби вам зараз сказали, що Дніпро сто відсотків не буде чемпіоном за кого ви б тоді вболівали: за Динамо чи Шахтар?
- Зараз про це важко говорити… Звісно, Шахтар дав мені футбольну освіту, я багато чим завдячую цьому клубу, але зараз я гравець Дніпра і буду в першу чергу думати не про те за кого я вболіватиму, а про те як зробити чемпіоном саме Дніпро.

- Питання трішки наперед. В 23-ому турі вам грати з луганською Зорею В команді обговорюють питання чому вам не вдаються матчі проти цієї команди, є якась загальна думка?
- Я вже якось казав, що це як Манчестер Юнайтед для нас. Скільки я в Дніпрі і весь час такі проблеми з цією командою. Але, вважаю, головне не зациклюватися на цьому. Всі серії рано чи пізно закінчуються. Треба просто спокійно готуватися і докладати всіх зусиль, щоб нарешті перемогти луганців.

«ЗАРАЗ ПЕРЕЇЖДЖАТИ ДО ЧЕМПІОНАТУ РОСІЇ ДЛЯ МЕНЕ – НЕПРИПУСТИМО»

- Ви вихованець Шахтаря і відповідно довго жили в Донецьку. У вас там є якась нерухомість за яку варто турбуватися?
- Ні, нема, хоч я і був довго в Шахтарі, але переважно їздив по орендам цей час тому нічого такого не придбав.

- До речі,  в цьому контексті ви людина з цікавим досвідом - народилися на Західній Україні, але як особистість сформувалися в Донецьку. Коли почалися події на Донбасі дуже часто лунала фраза «Почуйте голос Донбасу». Ви як людина з досвідом, можете сказати, що саме вся Україна повинна почути?
- Чесно кажучи я не зовсім розумію, що в даному виразі мається на увазі, але точно знаю одне: Донбас і Крим – це Україна.

- Номінально. Але ж фактично вони окуповані.
- Так, Крим і частина Донбасу окупована ворогом, завдяки грубій силі, але я переконаний, що більшість людей і в Донбасі і в Криму хочуть бути в складі єдиної України і честь та хвала тим героям, які захищають Україну. Мене переповнює гордість, що в нашій країні так багато героїчних, патріотично налаштованих людей. Ми теж допомагаємо чим можемо і будемо продовжувати це робити, адже серце обливається кров’ю, коли дивишся як гинуть воїни, мирні мешканці, страждають діти.

- Цікаво, а що гравці Шахтаря на цю тему говорять?
- Спілкувався з хлопцями про це. Вони теж дотримуються думки, що Донбас має бути в складі України.

- Однією із рушійних сил революції гідності стали ультрас, які також зараз захищають Україну на Донбасі. Чи могли ви очікувати, що фанати займуть таку рішучу і патріотичну позицію?
- Взагалі дуже добре, що ще минулої зими всі фанати об’єдналися заради однієї ідеї. Футбол має об’єднувати – тим паче в такий час. А те що вони стоять на захисті України, то тут важко знайти слова, щоб подякувати. Низький їм уклін.

- Цієї зими деякі наші гравці перейшли до чемпіонату Росії. Олег Голодюк сказав, що краще грав би у першій українській лізі, ніж в Росії. А ви б поїхали грати в Росію, якби надійшла хороша пропозиція?
- Я б краще з футболом закінчив (сміється). А якщо серйозно, то зараз переїжджати до чемпіонату Росії для мене – неприпустимо. Ворог окупував наші території і в такій ситуації переходити в їхній чемпіонат… Я читав інтерв’ю тих хлопців, які переїхали цієї зими до Росії. Вони говорять, що футбол поза політикою. Не знаю… Особисто для мене це неприпустимо.