Відкриваємо Бразилію разом: Форталеза – місто світла

«City which never sleeps» - Френк Сінатра співав так про Нью-Йорк, однак, коли о дванадцятій ночі:  і напередодні  футбольного матчу, і після нього,  я прогулювався набережними Ірасема і Бейра-Мар, це місто і не збиралося йти спати.



Як з‘ясувалося, справа зовсім не у футболі: просто такий у Форталези ритм. Це – курортне місто,  тож бари і ресторани тут відчинені  до першої ночі. А деякі й до ранку. І це одна із головних причин, чому Форталезу називають «Містом світла».

Ірасема – для молодих серцем

Ірасема –  місце скупчення молодих людей (і біологічно, і по духу): тут дискотека відбувається просто на вулиці. Характерні ритми Півночі Бразилії – запальні й швидкі, тож народ танцює собі весело просто на широкому тротуарі, а часом і на проїжджій частині. На час нічного гуляння певну частину доріг перекривають. Висока вологість повітря відчувається навіть опівночі: це все ж таки тропіки.

Еспігау  Форталеза

Стає значно приємніше, коли вас обдуває океанічний бриз.  Його можна «впіймати» на  «Еспігау  Форталеза»  («Шип Форталези») - мості,  що розташований якраз на кордоні двох набережних  Ірасеми і Бейра-Мар.  Білий пірс, що наче шип заходить  в океан - романтичне місце, де можна зустріти закоханих.  230-метровий пірс  дозволяє подивитися на Форталезу, не сідаючи у човник. Інший варіант насолодитися сяйвом Форталези – просто сісти на пляжі. При бажанні можна зайти  у воду і освіжитися. У Форталезі – дуже сильні хвилі, тому далеко не запливеш, але отримати певний освіжаючий ефект можна.





На кожен кокос знайдеться мачете

А ще можна освіжитися зсередини! Кокос чудово вгамовує спрагу!  Для нас - це цілковита екзотика. Чоловік на набережній віртуозно вправляється мачете, тримаючи в іншій руці сам зелений фрукт. Кілька помахів рукою і зелена куля з соломинкою уже готова для Вашого споживання! Кокоси спеціально охолоджують. Смак кокосового молока – приємний і справді вгамовує спрагу, особливо вдень. Коштує фрукт  зовсім не дорого:  два з половиною – три реали (це не більше 18 гривень). Взагалі у тропіках  рекомендується випивати щодня не менше 2 літрів води, отож кокос, вміст якого десь пів-літри, допоможе вам відновити сили і  водний запас організму.

Капоейра

Батьківщина бойового мистецтва бразильців – «Капойери» - район Баія у Сальвадорі. Однак яскравих прихильників цього бойового танцю я зустріч на набережній Бейра-Мар. Танець поєднує в собі елементи єдиноборства, акробатики, гри. А відбувається усе в супроводі «берімбау», складової частиною якого  є «каширола» - такий собі марокас, що є одним із основних сувенірів Кубка світу, і про який я вже вам розповідав у статті від назвою «Вовузела до Бразіл». А щодо капоейри, то її краще один раз побачити, ніж про неї розповідати. 

Бразилія – нація спортивна

Ще один доказ «спортивності» бразильської ночі – ось ця молода пара, що качає м‘язи на майданчику набережної о дванадцятій ночі! Просто поруч біля моря! І це ще не все. За 50 метрів – шість спортивних майданчиків – футбольних і волейбольних, кожен з яких опівночі був заповнений людьми! Хлопці ганяли футбол, а дівчата, разом з хлопцями грали у волейбол (нагадаю, і чоловіча, і жіноча волейбольні збірні Бразилії очолюють світовий рейтинг). Ось вам і секрет спортивної нації.

«Тупі» - це плем’я

Серед сувенірів на набережній Бейра-Мар привертають увагу зображення індіанок. До прибуття європейців на цих землях жило плем’я «Тупі» (наголос на першому складі), відтак пам‘ять про аборигенів збережена у народній творчості. Загалом же більшість населення Форталези, як і цілої Бразильської півночі – це мулати, в зовнішності яких відчуваються індіанські корені.

Жізельда Бріто  –  чудова  ілюстрація типажу місцевих мешканців: вона родом з Норті («півночі»).  Однак зараз ця жінка разом зі своїм  чоловіком та друзями приїхала до Форталези на матч Кубка світу із Куяби, що розташована в глибині країни.  Зустріч з цією компанією  була доволі цікавою.

Господи помилуй на «Кроко-біч»

За порадою  адміністратора готелю, я вирішив побувати на пляжі «Кроко-біч», що входить до п’ятірки найкращих у Бразилії. Тут ідеальний пісок (зрештою, це для місцевих країв – не дивина), а ось велике число високих і тінистих пальм, на яких ростуть ті самі кокоси, робить місце схожим на справжній рай. Людей тут дуже багато, але й територія величезна, тому знайти місце під однією із тростяних парасольок було нескладно.

З‘ясовуючи,  чи потрібно щось платити за використання стільців під навісом (на відміну від Європи тут це - безкоштовно),  я почув пропозицію від чоловіка, в якого власне запитував,  приєднатися до їхньої компанії.  Самому – нудно, тож я погодився і, як з‘ясувалося, влучив у «яблучко».  Почувши, що я з України чоловік,  сказав, що трохи знає дещо з української, промовивши: «Господи помилуй, Господи помилуй, Господи помилуй»!  Це був культурний шок!  Ніло Черняк – не є етнічним українцем, у нього польські корені, але народився і виріс у найбільш українському штаті Бразилії – Парані.  Першою церквою,  яку він відвідав у своєму житті, була українська, а оточення навколо – однаковою мірою польське й українське. Разом зі своїм братом – Зеньом Черняком, з часом вони переїхали до Куяби, де зараз і мешкають.  Обоє одружилися уже на Півночі, тож в обох дружини з індіанськими коренями. Прагнучи побачити мундіаль, ця компанія придбала собі тур на три матчі Кубка світу. На згадку про перший  Голландія – Іспанія, Ніло зробив собі псевдо-тату на руці із рахунком матчу 5:1. Другою зустріччю у турі стала Бразилія – Мексика, а завершальний матч квартет подивиться уже вдома,  в Куябі:  Боснія – Нігерія.







Раки, креветки, риба  - на будь-який смак

На пляжі «Кроко-біч» ви маєте всі шанси покуштувати морські продукти. Кошики із  морськими раками, таці із креветками носять  навколо постійно. Крім того, є великий вибір свіжої риби, адже океан – поруч. Ось ця, яку куштував ваш кореспондент називається «Парго». Ну що сказати, смачна.

Хвилі на цьому пляжі, що розташований на околиці міста такі ж великі,  як і на центральній набережній: люди занурюються у воду біля берега. Після десятка відчутних ударів водної сили, бажання перебувати в океані минає. Тож активні ігри біля океану або «лінива засмага»  на сонці -займають більшу частину часу перебування на пляжі.























Архієпархія Форталеза

Один із символів міста – Кафедральний Собор Святого Йосипа. Центральна споруда Архієпархії  Римо-католицької церкви збудована у готичному стилі, як і більшість храмів Європи. Всередині, так само характерно,  дуже цікаві вітражні вікна при «стриманості» склепіння, яке жодним чином не розписане. Собор – просторий і величний, як і належить для архієпархії, площа якої майже 15 тисяч кілометрів.  До речі, населення Форталези – 2 з половиною мільйони осіб, а усієї агломерації  - три з половиною.

Тут є все 

Поруч біля Собору – центральний ринок «Меркадо Сентраль», що спеціалізується на виробах ручної роботи. У п‘ятиповерховій споруді загальною площею 1200 квадратних метри можна знайти багато всього, в тому числі дерев‘яні чашки для чаю-мате, термоси (місцевий термос – це пінопласт всередині дерев‘яної посудини) з емблемами всіх знаменитих клубів Бразилії, і не знаменитих, як  два місцевих – «Сеара» і «Форталеза», що грають у нижчих лігах.  І, звичайно, місцевий самогон «Кашаса», яку женуть із цукрової тростини. На ринку він продається у величезній кількості: дуже багато сувенірних маленьких пляшечок, поміщених у плетені сумочки ручної роботи.

Ну от і все про Форталезу, з якою я прощаюся і їду у Натал. Місто, яке у певному відмінку асоціюється з українською дівчиною: «Ти де?» - запитують мене друзі у «Скайпі». «У Наталі», - відповідаю, додаючи, що не у дівчини, а у місці. Насправді ж, назва міста походить від Різдва Ісуса Христа, адже португальською Різдво звучить саме так. Але про це – у наступному матеріалі.

«Відкриваємо Бразилію разом!» завдяки підтримці компанії «Агробізнес».

О.ГЛИВИНСЬКИЙ, спеціально для Sport.ua