Відкриваємо Бразилію разом. Едмар і Неймар – уродженці Можі

На другий день після вояжу по Сан-Паулу Едмар представив читачам Sport.ua своє рідне місто Можі-дас-Крузис. Цей муніципалітет – складова частина агломерації  Сан-Паулу, із населенням майже чотириста тисяч мешканців і центр однойменного мікрорегіону, що налічує аж півтора мільйона осіб! У самому  Можі (так скорочено називають місто) – три національних університети.

Завітавши до власного будинку Ед я зустрів там його сім‘ю – дружину Тетяну, синів (4-річного Філіпа і 2-річного Артура), а також тещу пані Надію. Зробивши сімейне фото, Едмари-Галовські вирушили до будинку батьків футболіста. Відтак Ед продовжив знайомити зі своєю родиною: мамою, батьком, молодшою сестрою Патріцією (Ед – четвертий з трьох дітей), племінницею. Були відсутні лише старший брат і сестра. Патріція якраз готувала страву для обіду – «Біфстроганов», але ми з Едмаром та його дружиною Танею на обід не залишалися, оскільки слід було показати Вам Можі.

Страва дня – «Фейжуада»

Зрештою, пообідати все одно варто було, до того ж по дорозі майже одразу зустрівся гарний ресторан із написом «Страва дня – «фейжуада», а це на той час була моя «прогалина» у пізнанні бразильської кухні. Усім ідея скуштувати чорну квасолю сподобалася, отож – рішення прийнято!











Національна бразильська страва готується із дрібною чорної квасолі. «Фейжу» (квасолю) варять, а потім додають туди різне м'ясо – свинину чи телятину – має бути багато всього. Бразильці свого часу вирішили додавати туди також і ковбасу. Кожен вид «фейжуади» (маються на увазі, м‘ясні  додатки) у ресторані, для зручності відвідувачів,  був розміщений в окремих глиняних посудинах. Це на той випадок, якщо хтось чогось не любить. А взагалі «фейжуада» готується з усім, що вважає за потрібне господиня. Маю сказати, що страва, справді, ситна і дуже смачна. Смак бразильської квасолі відрізняється від нашої, відтак я зрозумів бразильських футболістів, котрі привозять після канікул в України певні запаси «фейжуади» (у нас такої квасолі не купиш). А ще хочу Вам розповісти, що бразильці теж їдять сало. Воно у них підсмажене, але доволі смачне.

Альма-матер

У місті Можі-дас-Крузис, крім Едмара народився також Неймар. Він відчутно молодший за нашого Еда і відверто скажу не знаю, в якій саме школі він вчився, але от у школу, де навчався Едмар де Ласерда – Galdino Pinheiro Franco - ми завітали.

-  Не був тут майже 20 років, напевне, вже й не працюють вчителі, які мене навчали, - усміхаючись припустив Едмар. Але, у школі його впізнали з першого ж кроку. Літній чоловік – вахтер школи,  першим ідентифікував колишнього школяра! На моє запитання,  «як вчився Ед?», чоловік помахав рукою, мовляв «50 на 50». Едмар одразу підтвердив: «я казав тобі, що  не був відмінником».

Двір  школи розташований на нижчому рівні. Спускаючись по сходах,  потрапляєш на спортивний майданчик. Покриття – бетон, навколо високі, теж бетонні паркани. Така огорожа, з колючим дротом на горі – обов’язковий атрибут бразильських шкіл. Діти повинні бути у безпеці. 

-  Щойно пролунав дзвінок на перерву і ми мчали на це бетонне «поле», щоби ганяти м’яча. Потім, спітніли та розхристані, прибігали на урок. Вчителі сердилися, що ми мокрі і неохайні забігали на урок, - поринає у спогади футболіст, - так приємно це згадати …  

В учительській, на дверях якої написано «Бібліотека» наша поява спричинила справжню бурю емоцій. Спочатку вчительки  засоромилися, не зрозумівши, чому їх знімають на камеру. Але почувши, що перед ними випускник школи, котрий зараз грає у футбол в Україні, вони почали засипати Едмара питаннями. Запитували чи одружений:  Ед одразу представив Тетяну. Дуже раділи, коли почули про дітей, про життя в Україні. А потім, зрозумівши, що перед ними знаменитість, почали активно фотографуватися – і разом, і окремо. Душевна вийшла зустріч.

Футбольні вігвами

І ще цікаве спостереження. Фойє школи – все у малюнках на футбольну тематику. Найбільше дітей чомусь зобразили  бутсу. А  ще цікава експозиція - з індіанських вігвамів (схематичних), кожен із яких присвячений окремій збірній – учасниці чемпіонату світу. Діти зробили прапори із пап‘є-маше, а також зобразили на малюнках легендарних футболістів кожної країни. Одразу видно, що історію футболу тут добре знають: Італію символізував Роберто Баджо (можливо тому, що не забив пенальті у фіналі проти Бразилії у 94-му), Колумбію – Карлос Вальдеррама. Були й нинішні гравці: скажімо, Іньєста був символом Іспанії. 

Друзі на все життя

Побувши  трохи під ностальгією, Едмар  продовжив поїздку містом, заїхавши  до свого друга Мауро Обана. Японець за походженням, Мауро свого часу дуже підтримував молодого Еда, захищав від поганих хлопців. А коли Едмар  вирушив за 200 кілометрів від дому, грати у свій перший професійний клуб, Мауро просив хлопця приїжджати зіграти за свій аматорський футзальний клуб. Як справжній друг,  Ед не відмовив, і Мауро возив його на кожну гру: 200 км в один бік – на  гру і 200 – назад, одразу після матчу. Адже у клубі Едмара ніхто не мав дізнатися, що гравець  був відсутній. І не дізнався. Отакі цікаві футбольні секрети.

Юний талант

Нині син Мауро – Ренато, грає за молодіжний склад «Сан-Каетано» і, на думку, Едмара у цього крайнього захисника є гарні перспективи досягти серйозних успіхів у футболі. Свого часу Ренато, приїхавши з батьком у гості до Харкова, тренувався кілька днів з молодіжним складом «Металіста», в чому, звісно, посприяв Ед. І, з огляду на нинішні позиції молодого таланта, це стажування дає свої плоди. Велику фотографію Ренато у тренувальній формі «Металіста» Мауро розмістив поруч із такого ж розміру світлиною Едмара, котрий радіє забитому м‘ячу. Для самого гравця це велике фото було несподіванкою. А для нас – гарний вияв справжньої чоловічої дружби.

За час, проведений з Едмаром, Можі-дас-Крузис став мені, і сподіваюся вам ближчим містом. Принаймні, я навчився вимовляти назву міста  без запинки.

Пізнавальна екскурсію рідним містом Едмара і знайомство з його чудовою родиною дали розуміння звідки у цього чоловіка вихованість та інтелігентність. Відтак хочеться побажати йому футбольного довголіття і людського щастя. І до наступних зустрічей – в Україні та Бразилії!

Відкриваємо Бразилію разом завдяки компанії «Агробізнес».

О.ГЛИВИНСЬКИЙ, Sport.ua