Спорт
Футбол
Новости футбола
ДЖУЛИАНО: «Выход в ЛЧ – лучший момент для меня в Украине»

Чемпионат мира

10 июня 2014, 13:19 | Обновлено 11 июня 2014, 16:38

10775

ДЖУЛИАНО: «Выход в ЛЧ – лучший момент для меня в Украине»

Специальный корреспондент Sport.ua побывал в гостях у полузащитника «Днепра»

10 июня 2014, 13:19 | Обновлено 11 июня 2014, 16:38

10775

ДЖУЛИАНО: «Выход в ЛЧ – лучший момент для меня в Украине»

Гравець «Дніпра» Джуліано на канікулах і готується до відвідин першого матчу чемпіонату світу у своїй рідній Куритибі. 16 червня на «Арені до Байшада» зіграють Іран та Нігерія. Джуліано гостинно прийняв нашого кореспондента у своїй великій родині (у нього троє сестер і чотири брати). Брати розбіглися по справах, дружинах і наречених, а Джуліано Віктор де Паула разом із мамою, сестрами і двома племінниками розповідав про свої очікування від чемпіонату світу, мріях і бажаннях у «Дніпрі», а ще його мама показала нам цінну колекцію особистих футболок Джуліано.

- Тут в тебе нагороди?

- Так, мої нагороди, трофеї.

- А це ти? (вказуючи на фото на стіні).

- Так, це коли я грав за «Інтернасьональ».

- Порту-Алегрі!

- Так, так. А ось це мої найцінніші нагороди. Ця з Кубку Лібертадорес, а ось ця - з U-15. Ця ось мені, як найкращому гравцю турніру, я тоді ще був маленький. Ще нагорода гравцю року 2005, 2006. Є ще навіть з 2001-го року, стільки часу минуло…

- Це всі нагороди виграні з «Інтернасьоналем»?

- Ні-ні, я ж починав тут у команді «Парана».

- Яка ж нагорода найцінніша?

- Її тут немає. Це такий великий кубок, важить кілограмів 15. Це нагорода кращому гравцеві Кубка Лібертадорес 2010. Це найважливіша нагорода в моїй кар’єрі. Але вона зберігається вдома у моєї мами. Знаєш, я люблю передивлятися ці трофеї, це пам’ять. Ось ця картина на стіні - подарунок друга: я у футболці національної збірної. Я тоді був капітаном, це один з турнірів U20. На жаль, ми тоді були лише другими, програли Гані по пенальті.

- А срібло чемпіонату України маєш?

- Ні, медалі в мене немає. Ми цього сезону стали другими, хоча могли боротися за чемпіонство.

- Наступного сезону…

- Так, наступного сезону. Хоча цього сезону ми були дуже близькі до першого місця.

- Як думаєш, хто буде в фіналі чемпіонату світу?

- Бразилія! І, думаю, Німеччина. У них дуже гарна команда. Хоча у мене більше, ніж два фаворити. Німеччина – гарна команда, Іспанія – останній чемпіон світу, ну і Аргентина, вони завжди грають дуже потужно, думаю, і тут, в Бразилії, вони себе покажуть.

- Ну, а в тебе відпустка. Як відпочиваєш?

- Я нарешті дома! Їздив на кілька днів до Порту-Алегрі. Ще був у моїх найкращих друзів. У них народився малюк, йому лише місяць, я їздив їх привітати. Гарно провів там час. Ну і, звісно, тепер я тут, зі своєю родиною.

- 19-го червня тобі вже треба буди в Україні…

- Так, маю летіти 17-го, щоб 19-го вже бути там.

- Підеш хоча б на один матч чемпіонату світу?

- Так, хочу потрапити на перший матч, що буде відбуватися в Курітибу. 16-го, здається. Шкода, що не потраплю на матч Іспанії, вони ж на час чемпіонату світу живуть тут, а грати будуть тут десь у 20-х числах. Тому, на жаль, не вдасться. Але, думаю, по телебаченню подивлюся.

- Що думаєш про нового тренера «Дніпра»?

- Особисто з ним я ще не знайомий. Але я спілкувався з Тайсоном, і він дуже добре говорив про тренера. Сказав, що він гарна людина, гарний тренер і що він допоможе нашому клубу. Сподіваюся, що так і буде.

- «Дніпро» цього року буде грати в ЛЧ, такий особливий момент для вас…

- Так, це був найкращий момент для мене в Україні, нарешті. Але не лише для мене, для всієї команди. Ми провели дуже гарний сезон ї отримали гарний результат. Хотілося, щоб ми завжди були на такому ж рівні. Але цього сезону ми показали найкращу гру, і я думаю, ми заслужили друге місце. Можливо, ми заслужили навіть трошки більше, але, нажаль, так не сталося. Але й таке досягнення дуже гарне для нас.

- Чого ви можете досягти у ЛЧ, як гадаєш?

- Думаю, у нас гарні шанси. Звісно, нам треба добре підготуватися, потрібно також купувати нових гравців, адже для такого турніру потрібно підсилюватися. Але думаю, ми можемо пройти, можемо це зробити.

- Як тобі фани у «Дніпрі»?

- Только «Днепр», только победа! Спасибо, ребята, за все! (Говорить російською).

- О, твій племінник, майбутній футболіст?!

- Хто знає, можливо.

- Гратиме за «Парану»?

- Я був би дуже гордий, якби так сталося.

- «Парана» зараз грає у другому дивізіоні…

- Так, саме так.

- Тобі вистачає часу слідкувати за колишніми командами?

- На жаль, ні. Але я переживаю за команди, в яких починав грати.

- Чому ти колись вибрав «Парану», а не «Курітібу», наприклад?

- Не знаю навіть. Просто це була команда ,в якій у мене з’явилася можливість грати. І я зробив цей вибір, показав себе з кращої сторони, почав там грати, коли мені було 18. В цьому клубі я виріс і заграв на професійному рівні.

- Вони ж грають у зеленому?

- Ні-ні, їхні кольори сині й червоні, а зелений – то в «Курітіби».

- Дівчата, а ви бували на іграх брата, коли він грав вдома?

- Так, так, звісно.

Мама приносить колекцію футболок Джуліано.

- О, це мамина гордість, - коментує син. Ось ця - з «Парани», з моїм автографом. Здається, 2007-й рік... Так, сезон-2007/08.

- А що за напис на футболці?

- Хай благословить тебе Бог!

А ось це футболка національної збірної U15 з номером 18. Ми тоді виграли перше місце на Кубку Південної Америки. А ось ця футболка з номером 10, це вже зі збірної U20, ми також виграли Кубок Південної Америки. Гарний час був. А ось ця з номером 17… дайте згадати…а це ж футболка з мого першого виклику у національну збірну Бразилії! Ось автографи Пато, Робіньо, Андреса Сантоса, Тіаго Силви, Давіда Луїса. А ось ще одна футболка національної збірної з автографом Халка, ми з ним разом жили в одному номері в готелі.

А оця футболка з «Інтернасьоналя». Вона для мене особлива, тому що у ній я виграв Кубок Лібертадорес. А ще є футболка з фіналу Суперкубку, у якому переможець Кубку Лібертадорес грає з командою, що виграла Кубок Південної Америки.

- Ви грали у Дубаї?

- Ні, у Дубаї ми грали клубний чемпіонат світу. Але, на жаль, програли африканській команді і далі не кваліфікувалися. А чемпіоном тоді став «Інтер» (Мілан).

А ось ще стрічка переможця Кубку Лібертадорес. І все це зберігається у моєї мами. Вона дуже пишається моїми досягненнями.

- Сподіваюся, ти ще зіграєш за національну збірну Бразилії…

- І я сподіваюся, це моя мета. Не так давно я вже грав у першій команді, і думаю, у мене є шанс знову зіграти. Я для цього працюю.

- Дякую тобі, ти цього заслуговуєш, а ми за тебе вболіваємо.

- Дякую!

Відкриваємо Бразилію разом завдяки нашому спонсору – компанії «Агробізнес».

Спілкувався О.ГЛИВИНСЬКИЙ, переклад Т. ЯЩУК, Sport.ua