Віктор МГЛИНЕЦЬ: «Хочеться, щоби хлопці повірили в себе»

- Після завершення футбольної кар’єри ви очолили футзальний клуб. Що цьому передувало?
- Після того, як закінчив грати у футбол, я з Юрієм Гієм працював тренером у «Буковині». Згодом у плані футболу було затишшя на буковинській землі. Зате в Чернівецькій області почав розвиватися футзал. Мені запропонували очолити команду «Меркурій». Команда була від КНТЕУ, який був і головним спонсором. У перший рік, коли вирішив спробувати сили у футзалі, я ще грав, і навіть забив три м’ячі. «Меркурій» тоді виступав у другій лізі, а потім, коли її виграв, то підвищився в першу, тож я остаточно став тренером. Хочу сказати, що в другій лізі ми грали не у футзал, а у футбол на маленькому майданчику. Досвіду гри в міні-футбол ні в кого не було, в тому числі й у мене. Я вважав, що футзал – це те саме, що й футбол, але з певними нюансами, наприклад, паркет, менший м’яч і т.п. Проте, чим більше я поринав у футзал, тим більше розумів, що це різні види спорту. Не можна це заявляти категорично, але певні розбіжності із футболом є.

- Чи знадобилися знання, здобуті у футболі, для футзалу?
- Авжеж. Найперше, мислення, бачення, передбачення ситуації, розвитку атаки. Мені це все більше до душі, бо грав нападником. Націлюю команду переважно на атаку. У міру того, як занурююся у футзал, розумію, що вибудовувати захист теж дуже важливо. Футзал – це така гра, де неможливо, щоби не було жодного удару по воротах, щоб не пропустити контраатаку і т.д. Натомість у футболі буває так, що по воротах за всю гру один раз ударять, і м’яч ледь докотиться в руки воротареві. Так що тут треба серйозно думати про захист, позиційні атаки, контратаки, різні схеми ведення гри й т.п.

- Після «Меркурія» ви очолили рідну «Буковину». Як це відбулося?
- Можливо, це навіть було пов’язано з моєю роботою в «Меркурії», тому що команда давала результат, а також показувала красивий видовищний футзал. «Меркурій» багато забивав, і люди із задоволенням відвідували матчі, завжди був піднесений настрій після гри. У нас були свої схеми, причому коли вигравали, то грали переважно не для того, щоби «сушити» гру, а щоби добивати суперника. Нам це гарно вдавалося, а глядачам це подобалося. «Буковину» очолив новий призидент, який запронував мені роботу. Я лише два роки пропрацював у футзалі, й футбол був мені ближчим. Звісна річ, що мені хотілося це спробувати, тож я погодився. Поговорив із керівництвом «Меркурія» – вони теж розуміли моє прагнення спробувати себе головним тренером на ниві спорту №1. Так я потрапив у «Буковину».

- Після розформування «Меркурія» ви не отримували якихось пропозицій з футболу, перш ніж піти в тренерський штаб ФК «Спортлідер+»?
- Я мав пропозиції як з футболу, так і з футзалу, але вони були не того рівня, як мені того би хотілося.

- Який стиль хочете прищепити команді?
- Уже зазначав, що я прихильник комбінаційного атакувального стилю. Така гра подобається глядачам і самим гравцям, які, вважаю, теж мають отримувати задоволення від неї. Зрозуміло, що це не завжди так і це тяжка праця, а можливо десь я утрирую. Коли забиваєш красивий м’яч, хоча всі голи вважаються гарними, із залученням трьох-чотирьох гравців, то це приносить неабияке задоволення. По-футбольному це називається «розривати». Мені до душі саме така гра, тоже упевнений, що «Спортлідер+» буде її демонструвати.

- Чи буде якесь підсилення? Чи, може, хтось залишить хмельницький клуб?
- Підсилювати команду треба й хочеться, але зараз немає можливості через те, що люди задіяні в інших командах. Це серйозний момент, бо нам не завадить підсилення, бодай точкове. Ще є час, і сподіваюся, що ми когось таки висмикнемо. Щодо того, що хтось піде, наразі складно щось сказати. Я ще визначаюся, бо дехто був травмований, а дехто не міг брати участі в тренуваннях, але в тренуваннях багато чого не помітиш. Ще є час, отож сподіваюся, що ніхто команду не залишить, але можливо все.

- Після вашого призначення команда перемогла в двох матчах. Із чим пов’язано таке перевтілення?
- Не думаю, що це говорить про те, що змінила почерк і почала грати. Так, дещо змінилося, але найперше, це бажання хлопців, їхній характер. У будь-якому випадку в клубі є гідні футзалісти високого класу. Не можу сказати, що всі, але є група хлопців із якими можна вирішувати складні завдання – поки що спираюся на них. Певні речі ми перероблюємо, але за такий короткий період часу тяжко щось змінити. Та є й позитивні моменти, такі, як контратака, володіння м’ячем, і взагалі, ми намагаємося більше комбінувати. Навіть ті м’ячі, які забиваємо, вже набагато осмисленіші. Два м’ячі в матчі з «Єнакієвцем» забили в порожні ворота, коли зіграли на третього в контратаках – це той елемент, який потрібен нашій команді. «Спортлідер+» ще в дечому поступається таким грандам, як «Ураган», «Енергія», «Єнакієвець», «Локомотив», хоча в Рівному дуже пристойна команда, «ЛТК» теж. Однак я вважаю, що за підбором виконавців наша команда не слабкіша за всі інші, просто треба це прищепити хлопцям. Наскільки це вийде – побачимо.

- Які завдання до кінця сезону?
- Мені здається, що цього сезону навіть теоретичне потрапляння у четвірку проблематичне. Якщо ми виграємо всі матчі, що залишилися, то й це нам не дасть стовідсоткової гарантії. Однак завдяки тому, що ми пройшли у чвертьфінал Кубка, завдання-мінімум у цьому турнірі – потрапити в півфінал. А у чемпіонаті – стабілізувати гру, щоби команда принаймні стала бойовою одиницею. Якщо команди відбиратимуть у очки, а без цього ніяк не обійдеться, то щоби це було не «малою кров’ю», а з гідним опором. Хочеться, щоби цього сезону хлопці повірили у себе, й гра стала яскравішою, а також, щоб уболівальники, коли йшли з матчу, відчували, що недаремно прийшли подивитися на улюблену команду. У перспективі наступного сезону треба ставити серйозніші завдання, найперше з них – це потрапляння до плей-офф Екстра-ліги.

Олександр ТАРАН, прес-служба ФК «Спортлідер+» , за матеріалами газети «Український футбол»